17 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 462/2622/20 пров. № А/857/12406/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Гінди О.М., Пліша М.А.
за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 серпня 2020 року (суддя - Пилипюк Г.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 у травні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП, в якому просив скасувати постанову серії ДП18 №815991 від 27.04.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області капітаном поліції Андрієвським Ю.В., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова серії ДП18 №815991 від 27.04.2020 є незаконною, оскільки відповідачем на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення не надано належних та допустимих доказів, а висновки поліції про наявність події правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 815991 від 27.04.2020 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто на користь ОСОБА_1 420,40 грн. сплаченого судового збору та 3000 грн. витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam №ТС000780 та підтверджується роздруківкою та фото з цього пристрою, на якому видно транспортний засіб позивача. Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 має сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. Згідно з даними свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/17953 від 24.12.2019, виданого ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam № НОМЕР_1 був придатним до використання. Також факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом, який було долучено до матеріалів справи. Крім того, уповноваженими особами відповідача у повній мірі дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для скасування постанови серії ДП18 № 815991 від 27.04.2020. Також апелянт покликається на помилковість рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн, оскільки вважає такі не співмірними із складністю справи та ціною позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволеннюз наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що інспектором взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області капітаном поліції Андрієвським Ю.В. винесено постанову серії ДП18 № 815991 від 27.04.2020 зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TOYOTA AVENSIS, НОМЕР_2 , 27.04.2020 о 14 год. 09 хв. на 163 км. автомобільної дороги М-06 рухався в населеному пункті Болярка, позначеному дорожнім знаком 5.45, зі швидкістю 106 км/год., при цьому перевищив допустимі обмеження швидкості руху на 56 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом TruCam № 000780.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого п.12.4 ПДР України, а тому постанова серії ДП18 № 815991 від 27.04.2020, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш, як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст.280 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно з ч.1,2 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 4 ст.258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, наголошено на неприпустимості спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідачем надано суду фотознімок, який був зроблений за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam, серійний номер ТС000780, фотознімок координат, відеозаписи, на яких зафіксовано факт правопорушення, а також зупинку транспортного засобу ОСОБА_1 та процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів, надаючи оцінку діям відповідача, виходить з того, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними та допустимими доказами.
При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З оглянутого колегією суддів фотознімку, зробленого за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam, серійний номер № НОМЕР_1 , який наявний в матеріалах справи, можна ідентифікувати автомобіль позивача, зокрема, видно державний номерний знак автомобіля - НОМЕР_2 (а.с.39).
Крім того, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано фотознімок координат та відеозапис правопорушення, які у своїй сукупності дають можливість встановити, що автомобіль, який зображений на фотознімку з лазерного пристрою TruCam та на відеозаписі, належить позивачу.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Так, як відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про скасування постанови серії ДП18 № 815991 від 27.04.2020 та закриття провадження у справі, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, а тому витрати на правову допомогу та сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача є підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.
Отже, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 серпня 2020 року у справі №462/2622/20 скасувати та прийняти постанову, якою ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш