17 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/5879/20 пров. № А/857/12519/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 380/5879/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кравців О.Р. у м. Львів Львівської області 28.09.2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дата складення повного тексту судового рішення 28.09.2020 року), -
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2016 по 29.12.2018 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця в розмірі 107988,98 грн.;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 31.05.2016 по 29.12.2018 січня 2008 року як базового місяця в розмірі 107988,98 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 31.05.2016 по 30.11.2018.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 31.05.2016 по 29.12.2018, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог, наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи, вказує, що відповідач, починаючи з грудня 2015 року, повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (надалі також - Порядок № 1078), який був змінений постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
У відповідь на подану апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 подала відзив, в якому заперечила проти вимог скарги, вважає їх необґрунтованими, просить рішення суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також -КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 зараховано до списку особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всі види забезпечення з 30.05.2016.
Згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.12.2018 № 271 прапорщика ОСОБА_1 , сержанта-інструктора відділення підготовки загальновійськових підрозділів відділу підготовки загальновійськових та танкових підрозділів навчального центру підготовки підрозділів, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежено придатний у воєнний час, визнано таким, що справи та посаду здав та з 29.12.2018 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про індексовану зарплату від 15.05.2020 позивачу за період травень - січень 2019 року нарахована зарплата позивача становила - 506175,61 грн. Відповідно до вказаної довідки проіндексована зарплата становить 1797,03 грн., (грудень 2018 року), сума індексації становить 66,49 грн. (грудень 2018 року).
Згідно з розрахунком індексації грошового забезпечення, поданим позивачем, сума заборгованості відповідача складає 107988,98 грн. виходячи з базового місяця для її обчислення «січень 2008 року».
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 23.06.2020 представнику позивача повідомлено, що починаючи з грудня 2015 до чергового підвищення посадових окладів згідно з рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.
Розрахунок індексів для проведення індексації грошових доходів підприємства, установи, організації здійснюють самостійно, для кожного громадянина окремо, в залежності від місяця зростання посадового окладу.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації його грошового забезпечення, виходячи із базового місця для її обчислення січня 2008 року, внаслідок якої виникла заборгованість у сумі 107988,98 грн., що порушує його права, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення), а її проведення є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. З врахуванням того, що відповідач не здійснив індексацію грошового забезпечення суд вважав таку бездіяльність протиправною. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що вимога про стягнення суми індексації на підставі розрахунку самого позивача є необґрунтованою, оскільки такий розрахунок не є належним та допустимим доказом визначення суми індексації необхідної для перерахунку. При цьому, нарахування суми індексації за певний період, на переконання суду першої інстанції, належить до дискреційних повноважень відповідача.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі також - Закон № 2011-XII), у статті першій якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Також, судом першої інстанції при розгляді справи правильно враховано, що відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі також - № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 2 Закону № 1282-XII).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (частина шоста статті 2 Закону № 1282-XII).
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону № 1282-XII).
Згідно з абзацом 5 статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (надалі також - Закон № 2017-III) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту (пункт 1-1 Порядку № 1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з абзацами 1-4 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Згідно довідки військової частини вбачається, що протягом 2016-2019 років за фондом грошового забезпечення військової частини, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатки на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено.
Суд першої інстанції вірно встановив, що індексація грошового забезпечення позивачу за період 01.05.2016 по 30.11.2018 включно не нараховувалася та не виплачувалася.
Поряд з цим щодо доводів позивача про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції розрахунку суми індексації, визначенні базового місяця для обрахунку індексації, відмови у її стягненні апеляційний суд зазначає наступне.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що нарахування сум є виключними дискреційними повноваженнями відповідача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, визначення та нарахування суми індексації за певний період належить до дискреційних повноважень відповідача.
Нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця та оскільки така індексація позивачу не нараховувалася, суд не вправі стягнути визначену ним суму.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з визначенням базового місяця.
Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
На час розгляду справи судом нарахування та виплата на користь позивача індексації грошового забезпечення не здійснене, а тому відсутні порушені права позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем індексації грошового забезпечення, які підлягають захисту в судовому порядку.
Так само встановлення базового місяця під час обрахунку індексації є повноваженням відповідача (роботодавця).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що вимога про визначення судом конкретного базового місяця, з якого слід обраховувати суми індексації є передчасною, оскільки спрямована на майбутнє, тобто захист прав та свобод позивача, порушення яких станом на момент розгляду і вирішення цієї справи не відбулося.
На підтвердження суми заборгованості по індексації позивач надав відповідний розрахунок, який був підготовлений його представником ОСОБА_3 , який закінчив у 2015 році Київський національний університет імені Тараса Шевченка і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фінанси і кредит» та здобув кваліфікацію магістра з фінансів і кредиту, економіста, молодшого наукового співробітника, офіцера військового управління тактичного рівня.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Докази в адміністративному судочинстві характеризуються такими ознаками як належність, допустимість, достовірність та достатність.
Як зазначалось вище повноваження щодо розрахунку суми індексації та її нарахування належить саме відповідачу. Відповідач уповноважений на видачу офіційних документів щодо цього питання, а тому суд першої інстанції вірно не взяв до уваги розрахунки позивача, оскільки такі не володіють ознаками доказів.
Посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду в аналогічних справах безпідставні, тому що зазначеними в апеляційній скарзі рішеннями Верховного Суду не вирішувалося питання щодо визначення базового місяця для обрахунку індексації.
З врахуванням вказаного аналізу законодавства та матеріалів справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 380/5879/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Р. П. Сеник
Р. Б. Хобор