17 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1862/20 пров. № А/857/9745/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Макарика В.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №460/1862/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій (головуючий суддя першої інстанції Недашківська К.М., справу розглянуто у письмовому провадженні, місце ухвалення - Рівне),-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судових рішень, які з вини відповідача фактично виконані лише у вересні 2018 року. Позивач просила нарахувати компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період із вересня 2013 року по серпень 2018 року на суму пенсії 22559 грн. 88 коп. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована у серпні 2013 року, на суму пенсії 22559 грн. 88 коп. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з травня 2013 року по серпень 2018 року на суму пенсії 22559 грн. 88 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазнає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема суть доводів апелянта зводиться до того, що судом першої інстанції не враховано норми ст. 122, 123 КАС України щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Вказує, що позивач про порушене право дізнався ще в травні 2013 року, а до суду звернувся лише 05.03.2020 року, чим пропустив строк звернення до суду. Також суд не звернув уваги, що рішення суду першої інстанції виконано управлінням, що підтверджується розпорядженням, протоколом про перерахунок пенсії, а тому підстави для виплати компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відсутні. Крім того, суд не взяв до уваги, той факт, що відповідно до ст. 48 КАС України Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є неналежним відповідачем у справі. Зазначає, що згідно Порядку №440 виплата нарахованих сум з пенсійних виплат по рішеннях суду, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України здійснюється Державною казначейською службою України та її територіальними органами. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є неналежним відповідачем по даній справі. Також, розглядаючи даний спір суд при вирішенні спору мав врахувати, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати». Вказує, що судом не враховано, що позивачем не вірно застосований індекс інфляції, а отже не вірно проведений розрахунок компенсації. Позивач фактично перебрав на себе дискреційні повноваження щодо обрахунку компенсації. Також судом не враховано відсутність вини управління, оскільки рішення суду виконано управлінням в межах покладених зобов'язань. Вказує, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» не може суперечити ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до постанови Зарічненського районного суду Рівненської області у справі №2а-3067/11 від 30.08.2011 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області здійснити перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 та виплатити її за період з 08 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням виплачених сум, які особі віднесеній до категорії 1, інваліду третьої групи інвалідності, пов'язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень статті 54 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, та виплатити її за період з 08 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням виплачених сум, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду третьої групи інвалідності, пов'язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 50% мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень статті 50 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області залишено без задоволення, а постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 30.08.2011 без змін.
На виконання судових рішень, відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачеві та нараховано суму пенсії у розмірі 22559 грн. 88 коп., що підтверджується розпорядженням від 29.07.2013, а фактичну виплату пенсії, що підтверджується копією виписки по картковому рахунку і не спростовано відповідачем, здійснено, відповідно, у вересні 2018 року.
Позивач 20.08.2019 звернулася до відповідача із заявою про виплату компенсації за втрату частини доходів.
Листом від 18.09.2019 №С-1256/07.1-59 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того, пенсійний орган повідомив позивачу, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, проводилась Державною казначейською службою України.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 30.08.2011 у справі №2-а-3067/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Строки виплати пенсії встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2013 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-IV (в редакції, станом до 01.01.2017), пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Згідно з пунктом 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.
Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 в справі № 521/940/17.
Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 30.08.2011 у справі №2-а-3067/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправними.
Доводи скаржника про те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки виплати нарахованих пенсій за рішенням суду здійснює Державна казначейська служба України та її територіальні органи, є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.
Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України» Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Аналогічні положення містить Постанова Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2 «Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України» Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).
Щодо посилання апелянта на пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, то колегія суддів відхиляє їх, з огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/2128/18). Так, у вказаній постанові, враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Доводи скаржника щодо відсутності його вини, оскільки ним рішення суду виконано в межах покладених зобов'язань є безпідставними, оскільки законом покладено на Пенсійний фонд обов'язок щодо своєчасного обрахунку та виплати пенсій. Відповідно невиконання такого обов'язку відповідачем вказує на наявність правових підстав для застосування наслідків щодо нарахування та виплаті позивачу компенсації за порушення строків виплати нарахованої пенсії.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №460/1862/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. Я. Макарик