Справа № 240/9043/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
16 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Логістикс Україна" про стягнення санкцій та пені в сумі 37520,96 грн,
в червні 2020 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Логістикс Україна" про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на загальну суму 37520,96грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що відповідач не виконав вимогу закону щодо подання звіту форми №3-ПН протягом трьох робочих днів з дати створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю було створене 05.01.2018 року, у зв'язку з чим 09.01.2018 подано звіт за формою №3 ПН. Періодичність подання звітів за формою №3 ПН законодавчо не встановлена, однак ТОВ "Спарк Логістикс Україна" щокварталу направляло відповідну звітність. При цьому відповідач стверджує, що у 2019 році перший звіт подано 24.01.2019, а не 05.02.2019, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк Логістикс Україна" є юридичною особою, яке, відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", зобов'язане створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк Логістикс Україна" подало звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (за формою № 10-ПІ), згідно з яким середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2019 року становила 13 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 74123,08 грн. (а.с.5).
08.04.2020 Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів направило на адресу відповідача претензію №04-52/276 за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2019 році, відповідно до якої відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 37061,54 грн до 15 квітня 2020 року.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив суму адміністративно-господарської санкції в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про її стягнення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Спарк Логістикс Україна" вжило всі передбачені законодавством заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII), особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
Положеннями ст.18 Закону №875-XII визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 20 Закону №875-XIІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Пунктом 5 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316), встановлено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Згідно з п. 3 Порядку № 316 форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.
Таким чином, для виконання вимог чинного законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю підприємства, установи, організації зобов'язані окрім створення відповідних робочих місць, подавати Державній службі зайнятості у встановленій законом формі інформацію про вакансії для осіб з інвалідністю.
З матеріалів справи встановлено, що згідно з наказом ТОВ "Спарк Логістикс Україна" від 05.01.2018 №3, долученим до відзиву на апеляційну скаргу, затверджено штатний розклад товариства на 2018 рік та визначено, що штатна одиниця за посадою «менеджер з транспортно-експедиційної діяльності» створена для працевлаштування осіб з інвалідністю. Кількість штатних одиниць - 1.
Відповідно до наказу ТОВ "Спарк Логістикс Україна" від 05.01.2018 №4, долученого до відзиву на апеляційну скаргу, відкрито вакансію за посадою «менеджер з транспортно-експедиційної діяльності» для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Таким чином, відповідач відкрив вакансію для працевлаштування особи з інвалідністю 05.01.2018, а не у 2019 році, як стверджує позивач.
Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу відповідач долучив копію звітності за формою № 3-ПН, яка була подана до центру зайнятості 09.01.2018 та прийнята відповідальною особою 10.01.2018.
Отже, відповідачем дотримано вимоги Порядку №316 щодо подання звітності за формою № 3-ПН протягом 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тому доводи апеляційної скарги щодо пропуску ТОВ "Спарк Логістикс Україна" строку подання звітності є необґрунтованими. Крім того, вказані доводи не заявлялися позивачем в адміністративному позові та не були предметом оцінки в суді першої інстанції.
З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Спарк Логістикс Україна" подавало до Житомирського обласного центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН щодо вакансії «менеджер з транспортно-експедиційної діяльності» січні, квітні, липні та жовтні 2019року (а.с.24-31).
Отже, вказане свідчить про те, що відповідачем були виконані вимоги Закону № 875 щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Водночас, доказів того, що підприємство не створило робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляло особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивач не надав. При цьому, причини відсутності працевлаштування особи з інвалідністю на заявлену вакансію не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком вказаних осіб для працевлаштування, тому, оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися.
Така позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 12.07.2018 у справі №820/2371/16, від 31.10.2018 у справі №812/1136/18.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до ТОВ "Спарк Логістикс Україна" адміністративно-господарських санкцій, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 листопада 2020 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.