Справа № 560/1410/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
17 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Совгири Д. І. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокар" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокар" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "С" №0001520509, №0001530509 від 14.02.2020 року та форми "ПС" №0001540509 від 14.02.2020 року.
Позивач вважав, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно, оскільки податкових правопорушень позивач не вчиняв. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що у зв'язку з анулюванням ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним наказом директора ТОВ «ПРОКАР» з 17 січня 2019 року на підприємстві введений простій в порядку ст.113 КЗпП України.
У подальшому, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 р. у справі №560/324/20 дію розпорядження №190-р від 24.12.2019 року «Про анулювання ліцензій» було зупинено.
Зі змісту одержаних податкових повідомлень-рішень позивачу стало відомо, що вони прийняті на підставі акту фактичної перевірки від 24.01.2020 року.
Позивач вказував на те, що йому не повідомлялось про проведення цієї перевірки, тому висновки податкового органу, зроблені у акті, не відповідають дійсності, оскільки у період з 17 січня цього року автозаправки фактично не здійснювали ніякої діяльності у зв'язку з анулюванням ліцензій.
Зважаючи на це, позивач вважав висновки відповідача про наявність підстав для сплати штрафних санкцій у зв'язку з порушеннями Податкового кодексу України і Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995, «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»» від 06.07.1995 протиправними.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про застосування штрафних санкцій:
- форми "С" від 14 лютого 2020 року №0001520509,
- форми "С" від 14 лютого 2020 року №0001530509,
- форми "ПС" від 14 лютого 2020 року №0001540509.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокар" судові витрати на сплату судового збору в сумі 3758,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокар" є зареєстрованою юридичною особою, основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).
Позивач отримав ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційними номерами №22250314201900265 від 22.11.2019 р., адреса місця торгівлі - 29000, м. Хмельницький, вул. Трудова, буд. 7/3, АЗС та № 22250314201900266 від 22.11.2019 р., адреса місця торгівлі -29000, м. Хмельницький, вул. Західно-окружна, 16/10, АЗС .
Розпорядженням Головного управління ДПС у Хмельницькій області №190-р від 24 грудня 2019 року зазначені ліцензії були анульовані відповідно до ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (зі змінами та доповненнями)» Розпорядження отримане позивачем 16 січня 2020 року.
17 січня 2020 року наказом директора ТОВ «ПРОКАР» на підприємстві введений простій в порядку ст. 113 Кодексу Законів про працю України (а.с.10)
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 р. у справі №560/324/20 дію розпорядження №190-р від 24.12.2019 року «Про анулювання ліцензій» в частині, яка стосується позивача, зупинено (в порядку забезпечення позову).
Як вбачається з акту фактичної перевірки №0026/22-01-05/41059752 від 20.01.2020 року і інших наданих відповідачем документів, посадовими особами ГУ ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 20.01.2020 року №165 "Про проведення фактичної перевірки" (а.с. 27), направлень ( а.с. 28,29) згідно з п.п.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПК України проведено фактичну перевірку ТОВ «Прокар» за адресою: м. Хмельницький, вул. Західно-Окружна, 16/10 з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні роздрібної торгівлі пальним.
Актом зафіксований факт реалізації суб'єктом господарювання дизельного палива у кількості 25,58 л. за ціною 23,45 грн. за літр без наявності ліцензії, усього на загальну суму 600,00 грн. У акті зазначається, що оператором АЗС касовий чек на повну суму придбаного пального не видавався, розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій не проводилась. У акті перевірки також вказується на те, що перевіряючим не була надана книга обліку розрахункових операцій, чим порушені п. 44.3 ст. 44 та п. 85.2 ст.85 ПК України в частині не забезпечення зберігання первинних документів та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Оскільки працівник ОСОБА_1 відмовився від підпису документів, інспекторами були оформлені акти про відмову від підпису у направленні на перевірку від 20.01.2020 року (а. с. 30) та про відмову від підпису акту фактичної перевірки (а.с. 31)
Як вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 32) позивачу 17.02.2020 року направлялись певні документи, однак їх вид або перелік встановити неможливо.
Податковим повідомленням рішенням форми "С" №0001520509 (а. с. 7) до ТОВ "Прокар" застосовані штрафні санкції в розмірі 250 000 грн. за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів пального" а саме: реалізація палива без наявності ліцензії;
Податковим повідомленням рішенням форми "С" №0001530509 (а. с. 8) до ТОВ "Прокар" застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн. за порушення п., п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: непроведення через РРО операції щодо продажу палива і невидачу розрахункового документу;
Податковим повідомленням рішенням форми "ПС" №0001540509 (а. с. 9) до ТОВ "Прокар" застосовані штрафні санкції в розмірі 510 грн. за порушення п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме: ненадання до перевірки книги обліку розрахункових операцій.
Крім того, відповідачем за результатами перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення №5/22-01-05-09 від 20 січня 2020 року стосовно працівника АЗС ОСОБА_1 , згідно з яким останній не провів контрольно-розрахункову операцію з реалізації дизельного палива в кількості 25.58 л. за ціною 23,45 грн. за один літр на загальну суму 600 грн. через реєстратор розрахункових операцій, не видав розрахунковий документ встановленого зразка (фіскальний чек), чим порушив вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Не погоджуючись із вищевказаними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність висновків перевірки, які покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, як, зокрема: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп. 191.1.14 п. 191.1 ст. 191); здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.191.1.16 п. 191.1 ст. 191); проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.191.1.17 п. 191.1 ст. 191); забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. (пп.191.1.34 п. 191.1 ст. 191).
Згідно зі п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (75.1.3 п. 75.1 ст. 75 вказаного Кодексу).
Відповідно до п.п. 80.1, 80.2 ст.80 вказаного Кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, що передбачені вказаним пунктом ст. 80 Кодексу.
Згідно з п. 80.2.5 ст. 80 Кодексу така перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Контролюючим органом фактична перевірка проводилася на підставі п. 80.2.5 ст. 80 Податкового кодексу України, а саме для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідало вимогам законодавства.
Згідно з п. 81.1 ст. 81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Кодексу у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до п. 86.5 ст. 86 вказаного Кодексу акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
Як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні наказ та направлення на проведення перевірки, а також відповідний акт, яким засвідчено відмову представника позивача підписати акт фактичної перевірки.
Разом з тим, надана відповідачем копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 32) про направлення позивачу 17.02.2020 року певних документів не доводить, що відповідний акт (акти, інші документи) дійсно направлялись останньому, оскільки зі змісту повідомлення таке не вбачається, а опис направлених документів суб'єктом влади не додається. Окрім цього, акт перевірки датований 20.01.2020 року, хоч у спірних рішеннях має місце посилання на акт від 24.01.2020 року. Відповідач стверджує про направлення акту платнику 17.02.2020 року, тобто майже через місяць після перевірки, що також не відповідає вищевказаним вимогам п. 86.5. ст. 86 ПК України.
З огляду на вищевикладенке, відповідачем не надано доказів належного вручення позивачу саме акту перевірки.
Наведені порушення вимог законодавства позбавили платника податків права подати заперечення на акт перевірки та додаткові документи (в тому числі ті, які не витребовувалися відповідачем, але мали значення для правильного вирішення питання про притягнення платника податків до відповідальності), які мають враховуватися при прийнятті податкових повідомлень-рішень (п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України).
Отже, за встановлених обставин акт перевірки не міг вважатися належним чином врученим платнику податків, та, відповідно, бути підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, складання яких залежить саме від дати вручення платнику податків (його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції) акта перевірки або, в разі наявності заперечень на нього, - дня розгляду заперечень на акт перевірки та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України).
Як уже зазначалось вище, підставою застосування фінансових санкцій до позивача став зафіксований в акті перевірки факт роздрібної торгівлі позивачем пальним без наявності ліцензії.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Після анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального. За порушення норм цього Закону щодо торгівлі пальним посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. (ст.17 Закону №481/95)
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250 000 гривень. Факт саме цього порушення був описаний у акті перевірки.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом директора ТОВ «Прокар» №3 від 17 січня 2020 року у товаристві введений простій у зв'язку з анулюванням ліцензії, призупинено реалізацію палива до моменту фактичного отримання ліцензій. Наказ було доведено до відома працівників товариства, відтак, з 17 січня 2020 року товариством були вжиті заходи, пов'язані з призупиненням реалізації палива.
Як вбачається з акту перевірки від 20.01.2020 року, порушення полягало у реалізації ТОВ "Прокар" без проведення через РРО та без видачі розрахункового документа дизпалива на суму 600 грн. за відсутності у позивача ліцензії.
Суд першої інстанції вказував, що з акту перевірки та наданих фото зображень будь-яким чином не вбачається доведеного факту реалізації зазначеного обсягу дизпалива на відповідну суму коштів будь-яким працівником ТОВ "Прокар", відсутні дані про те, який саме та чий транспортний засіб заправлявся, хто проводив його заправку та інші суттєві відомості, які вказують на конкретну особу порушника, доводять її зв'язок з позивачем, відтак підтверджують вчинення порушення по суті.
Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем докази жодним чином не підтверджують факт реалізації дизпалива, а тому твердження відповідача про порушення позивачем вимог ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального" є безпідставними.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують порушення позивачем вимог ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", контроль за дотриманням яких покладено на податковий орган.
Зважаючи на це, відповідач не довів порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», відтак податковий орган протиправно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно до спірних податкових повідомлень - рішень форми "С" №0001520509, №0001530509 від 14.02.2020 року.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стосовно порушень позивачем вимог п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85, п.121.1 ст.121 ПК України у зв'язку з ненаданням книги обліку розрахункових операцій, в результаті чого прийняте податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №0001540509 від 14.02.2020 року на суму штрафу 510 грн., суд апеляційної інстанції заначає наступне.
Згідно з абзацом першим пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
У пункті 2.2.3. акту фактичної перевірки зазначено, що до перевірки не було надано книгу обліку розрахункових операцій.
Відповідно до статті 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в контролюючих органах книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Згідно з п. 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Разом з тим, судом не встановлені належні та допустимі докази, які однозначно доводять те, що книга обліку розрахункових операцій у ТОВ "Прокар" під час перевірки була відсутня або не надавалась перевіряючим.
Оскільки обов'язок доведення відповідних обставин щодо правомірності рішень покладається на суб'єкта влади, одне лише зазначення у акті перевірки про наявність відповідного порушення не є безсумнівним підтвердженням його вчинення певною особою.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав доказів, які безумовно доводять факт ненадання перевіряючим книги обліку розрахункових операцій, оскільки такі обставини могли бути підтверджені шляхом надання платнику відповідної вимоги чи запиту, шляхом складання акту відмови у наданні документів на вимогу податкового органу, або ж шляхом відповідної фото/відео фіксації цієї частини перевірки.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Совгира Д. І. Матохнюк Д.Б.