ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19321/20
провадження № 1-кс/753/3898/20
"17" листопада 2020 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання старшого слідчого СВ Дарницького управління поліції ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 03 листопада 2020 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 289 КК України, 30 жовтня 2020 року повідомлено про підрозру за ч. 1 ст. 289 КК України,
за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100020004788від 15 листопада 2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, -
До слідчого судді надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100020004788від 15 листопада 2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Клопотання вмотивоване тим, що слідчим відділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100020004788, від 15 листопада 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. З ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 приблизно о 06 годині 00 хвилин 15 листопада 2020 року, перебуваючи в Дарницькому районі міста Києва, а саме по вулиці Харченка поблизу будинку № 20, біля дитячого садка «Колосок» ДУ № 790, де в останнього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням в інше приміщення.
Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, перебуваючи за вище вказаною адресою, підійшов до дверей, які були зачинені на замок та, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, маючи при собі заздалегідь приготовлений засіб для вчинення злочину - лом, віджав замок, тим самим проник до підсобного приміщення дитячого садка «Колосок» ДУ № 790.
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел на таємне, протиправне заволодіння чужим майном, поєднане з проникненням до приміщення ОСОБА_4 зайшовши до підсобного приміщення, де побачив тачку садову двохколісну, вартістю 1 591 гривень 20 копійок; візок вантажний "Торех", вартістю 1 305 гривень 60 копійок, 2 шт. сапи господарські, вартістю 90 гривень 00 копійок, (45 гривень 00 копійок за одиницю); 2 шт. граблі віяло, вартістю 82 гривень 60 копійок, (41 гривня 30 копійок за одиницю); 9 шт. лопат, вартістю 405 гривень 00 копійок (45 гривень 00 копійок за 1 одиницю, льодоруб, вартістю 100 гривень 00 копійок ).
Таємно викравши майно, ОСОБА_4 з місця скоєння злочину намагався зникнути разом з викраденим майном, але виконавши всі дії, які вважав за необхідне для викрадення чужого майна, свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, так як був затриманий з викраденим майном.
В наслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому могло бути завдано матеріальної шкоди на загальну суму 3 574 гривні 40 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 , своїми умисними діями, вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням в інше приміщення, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто підозрюється у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. З ст. 185 КК України.
Зважаючи на ризики, визначені ст. 177 КПК України, а саме - можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження злочинної діяльності, прокурор просив обрати найсуворіший запобіжний захід - тримання під вартою без права на внесення застави.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування найбільш суворого запобіжного заходу без права на внесення застави, посилаючись на ризики, визначені ст. 177 КПК України, а саме - переховування від органів досудового розслідування та суду, продовження злочинної діяльності.
Підозрюваний та його захисник просив застосувати більш м"який запобіжний захід, не пов"язаний із триманням під вартою, такий, як домашній арешт у нічний час доби, водночас визнав вину у вчиненні злочину, у якому підозрюється, щиро розкаявшись.
Клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання ( ст. 186 КПК України).
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до клопотання, з"ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання, зокрема, міркування прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, думку підозрюваного, проаналізувавши надані строною обвинувачення докази підозри, у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що у вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Києва, українець, громадянин України, з не повною середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , щодо нього 03 листопада 2020 року повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 289 КК України, 30 жовтня 2020 року повідомлено про підрозру за ч. 1 ст .289 КК України.
Наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого злочину
передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. З ст. 85 КК України обґрунтовується зібраними у
кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколом допиту потерпілого;
-протоколами допитів свідків;
-протоколами огляду місць події;
-іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання запобіжного заходу відносно такого підозрюваного.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France ), 12369 / 86, 26 червня 1991 року ).
Водночас, практика Європейського суду з прав людини не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
При цьому слідчий суддя враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою - є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа та інші.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також ризиків, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені в ч. 1 цієї статті, є підставою для застосування до нього запобіжного заходу.
Варто зауважити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки установлено, що ОСОБА_4 двічі був повідомлений про підозру за користиві злочини й розумніння наслідків покарання може вплинути на зміну його процесуальної поведінки.
Зазначені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Водночас, інший ризики, на які посилається сторона обвинувачення, а саме - вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження злочинної діяльності, не обгрутновані й грунтуються лише на припущенні.
Так, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого/прокурора про наявність у підозрюваного наміру вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження злочинної діяльності у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Доводи, які зазначені в клопотанні слідчого/прокурора про застосування запобіжного заходу щодо можливості наміру вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження злочинної діяльності, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
З урахування встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про те, що прокурор не довів дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме - тримання під вартою без права на внесення застави, й вважає, що запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт забезпечить належну процесуальну поведінку вказаного підозрюваного з урахуванням обставин правопорушення та його особи - за наявності оголошених двох підозр про вченення корисливих злочинів, вчинив новий корисливий злочин.
Відповідно до частини 4 статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За вказаних обставин, надавши оцінку усім наданим сторонами доказам, та з урахуванням даних про особу підозрюваного, його стану здоров'я, сімейного і матеріальний стану, розміру завданих збитків, внаслідок вчиненого ним злочину та його відшкодування на цій стадії досудового розслідування, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування найсуворішного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, водночас, враховуючи вказані обставини слідчий суддя вважає, що такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт строком на два місяці забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового слідства.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим ( ч. 6 ст. 181 КПК України) .
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Пунктом 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Разом з тим, відповідно до ст. 178 КПК України, суд при вирішенні даного питання, враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання за вчинення кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується, особу обвинуваченого, зокрема стан його здоров'я, сімейний і матеріальний стан.
На думку слідчого судді період часу домашнього арешту має бути цілодобий, що не порушує норми Європейської конвенції з прав людини та практику Європейського суду з цих питань, а також визнається підозрюваним та його захисником.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором (ч.5 ст. 194 КПК України).
Відтак, норма статті 194 КПК України передбачає необхідність визначення обов'язків, з передбачених цією статте , які будуть покладені на підозрюваного.
Відповідно, наявна необхідність покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати до слiдчого Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києвi, прокурора та суду за першою вимогою;
- заборонити підозрюваному цілодобово залишати мiсце своєї реєстрації, що за адресою: місто Київ, вулиця Трипільська, будинок № 38, без дозволу слідчого, прокурора, або суду.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 183 - 184, 193 - 194, 206, 369 - 372, 376 КПК України, з урахуванням Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, слідчий судя, -
Клопотання клопотання старшого слідчого СВ Дарницького управління поліції ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 03 листопада 2020 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 289 КК України, 30 жовтня 2020 року повідомлено про підрозру за ч. 1 ст. 289 КК України,
за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100020004788від 15 листопада 2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 (два) місяці - до 15 січня 2021 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора і суду;
- не залишати місце постійного проживання за адресою:
АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду.
Визначити строк дії ухвали - два місяці, тобто до 15 січня 2021 року включно.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 КПК України підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був затриманий, негайно звільнити з-під варти й доставити до місця проживання, оскільки згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Контроль за поведінкою підозрюваного покласти на слідчого.
Підозрюваному письмово під розпис повідомити покладені на нього обов'язки та роз'яснити про те, що в разі невиконання покладених цією ухвалою зобов'язань до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0, 25 розміру мінімальної заробітної плати до 2-х розмірів мінімальної заробітної плати.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному негайно після її оголошення (ч. 5 ст. 196 КПК України ).
Копію ухвали направити до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві для постановки ОСОБА_4 на облік та здійснення контролю за виконанням ним ухвали суду.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження (ч. 4 ст. 181 КПК України).
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.