ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19036/20
провадження № 1-кс/753/3854/20
"12" листопада 2020 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 перевіривши виконання вимог ст.ст. 303, 304 КПК України за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві про закриття кримінального провадження № 12020100020000044 від 04.01.2020, -
встановив:
10 листопада 2020 року адвокат ОСОБА_2 діючи в інтересах ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва зі скаргою на постанову слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №12020100020000044 від 04.01.2020.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності у кримінальному провадженні забезпечується у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством України.
Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Розглянувши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до висновку про повернення скарги особі яка її подала, із огляду на наступні обставини.
У відповідності до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Тобто, виходячи з положень ст.ст. 22, 26 КПК України, на особу, яка подає скаргу покладається обов'язок доведення перед слідчим суддею того, що скаргу подала особа, яка має на це право; скарга підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана у встановлений строк та на дію чи бездіяльність, що підлягають оскарженню до слідчого судді.
Частиною 1 ст. 304 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 304 КПК, виникнення права на оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження необхідно пов'язувати для заявника після отримання ним постанови про закриття кримінального провадження, з вказаної дати необхідно рахувати початок перебігу десятиденного строку на оскарження рішення.
При цьому статтею 115 КПК України визначено, що строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.
Відповідно до ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Із доданих до матеріалів скарги документів вбачається, що постанову про закриття кримінального провадження винесено слідчим Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 31.01.2020.
Так, у скарзі, заявник посилається на те, що постанову слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження від 31.01.2020, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2020 за №12020100020000044, дізнався що найменше з листа Дарницького УП ГУ ПН в м. Києві від 20.10.2020 № 18744/125/48-20, який отриманий ним 02.11.2020, та вважає, що строк на оскарження постанови не пропущений, проте доказів про дані обставини матеріали скарги не містять.
Натомість у додатках до скарги наявна копія поштового конверту адресованого Дарницьким УП ГУНП у м. Києві адвокату ОСОБА_2 , датованого 04.10.2020.
Тобто з вказаної дати 04.10.2020 по день звернення, а саме 10.11.2020 (згідно поштового штампу на конверті відправлення) до слідчого судді із вказаною скаргою пройшло близько місяця, що поза межами встановленого десятиденного строку на оскарження постанови слідчого, при цьому заявник не клопоче перед слідчим суддею про поновлення процесуальних строків на звернення зі скаргою, як це передбачено п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України.
Виходячи з викладеного, заявник звернувся до слідчого судді із порушенням строків передбачених ч. 1 ст. 304 КПК України.
Згідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що поновити строк на оскарження не вбачається можливим, оскільки по-перше, останній не може бути продовжений з ініціативи суду і підлягає поновленню, за наявності відповідних підстав, виключно за клопотанням особи, яка не встигла вчинити певну процесуальну дію, а по-друге, заявником не додано жодного документального підтвердження обставин, коли саме в інший день окрім 04.10.2020, ним була отримана копія оскаржуваної постанови, та у зв'язку з чим було пропущено строк на її оскарження, що свідчить про наявність підстав визначених ст. 304 КПК України для повернення скарги.
Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких- не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі » від 19 червня 2001 року.
У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані висновки суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Крім того, судом враховано, що КПК України не передбачає заборон щодо повторного подання відповідної скарги у випадку її оформлення з дотриманням відповідних норм діючого законодавства.
На підставі ст.ст. 303-304 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу-повернути особі, яка її подала.
Слідчим суддею роз'яснюється, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвалу слідчого судді може бути оскаржено протягом п'яти днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: