Справа № 420/5531/19
16 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси, в якому просить суд:
- Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Одеської міської ради щодо не врахування при винесенні рішення про призначення допомоги статусу непрацюючого пенсіонера ОСОБА_1 , яка здійснювала догляд за особою з інвалідністю ІА групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 та неправильного визначення строку виплати допомоги на догляд на 6 місяців (з 01.10.2018 р. по 31.03.2019 р.), замість 12 місяців, на підставі заяви ОСОБА_1 про призначення допомоги від 02.10.2018 року та копії її трудової книжки.
- Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Одеської міської ради щодо непризначення та невиплати грошової допомоги за квітень 2019 року в сумі 1853,00 грн. ОСОБА_1 на догляд за особою з інвалідністю ІА групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 , згідно з Порядком надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року №1192.
- Зобов'язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Одеської міської ради призначити та виплатити щомісячну грошову допомогу за квітень 2019 року в сумі 1853,00 грн. шляхом внесення на картковий рахунок ОСОБА_1 в банку “Південний”, на догляд за особою з інвалідністю ІА групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 , згідно з Порядком надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року №1192.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування адміністративного позову Позивачкою зазначено, що з жовтня 2018 року, вона отримує грошову щомісячну допомогу як непрацюючий пенсіонер, як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю ІА групи внаслідок психічного розладу - ОСОБА_2 , проте з 01 квітня 2019 року, Відповідач припинив призначати зазначену допомогу.
Таким чином, Позивачка вважає, що дії Відповідача є протиправними, оскільки щодо неї відсутні підстави для припинення виплати грошової допомоги на догляд раніше закінчення 12-місячного строку, а тому просить суд, позов задовольнити у повному обсязі.
02.10.2020 року, від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 102-105). В обгрунтування зазначено, що відповідно до Положень про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - Департамент) та про Управління соціального захисту населення в Приморському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - Управління), Управління є територіальним структурним підрозділом департаменту, не є юридичною особою, тому відповідно до ст. 43 КАС України не наділене адміністративною правоздатністю і не може виступати відповідачем по справі.
Враховуючи викладене, вважає, що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради є належним відповідачем по зазначеній справі, тому слід замінити первинного відповідача на належного відповідача.
По суті позову, зазначено, що умови призначення і виплати щомісячної грошової допомоги на догляд затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 року № 1192 (далі - Порядок). Так, відповідно до зазначеного Порядку допомога на догляд призначається на шість місяців і виплачується щомісяця.
Також, у зв'язку з неодноразовими скаргами позивача з питання терміну призначення їй щомісячної грошової допомоги на догляд за гр. ОСОБА_2 , Управлінням було направлено запит до КУ «Міський психіатричний диспансер» щодо роз'яснення про можливість встановлення у висновку ЛКК строку постійного стороннього догляду за гр. ОСОБА_2 на більш тривалий термін ніж 6 місяців.
Листом КУ «Міський психіатричний диспансер» від 02.09.2019 року було повідомлено Управління, що висновок ЛКК щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу видається строком на шість місяців згідно п. 6 Інструкції про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, затвердженої наказом МОЗ України від 31.07.2013 року №667.
02.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про призначення грошової допомоги на догляд за особою з інвалідністю І групи від загальних причин захворювання, гр. ОСОБА_2 на наступний термін. До заяви додавався висновок ЛКК на матір ОСОБА_1 , виданий КУ «Міський психіатричний диспансер» від 02.05.2019 року (висновок дійсний до 02.11.2019 року).
Рішенням про призначення допомоги від 07.06.2019 року Позивачу було призначено грошову допомогу з 01.05.2019 року по 31.10.2020 року в розмірі 1853,00 грн.
Таким чином, допомога призначена з місяця звернення ('з травня 2019 року) ОСОБА_1 до Управління що відповідає Порядку, тому підстав для призначення допомоги з квітня 2019 року не має.
Заяви, клопотання від сторін.
16.10.2020 року від Позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 117-118).
Інші заяви чи клопотанння від сторін, до суду не надходили.
Процесуальні дії вчиненні судом.
Судом заміненно первинного відповідача - Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси, на належного відповідача - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Обставини справи.
ОСОБА_1 , є непрацюючим пенсіонером, має статус ветерана праці.
Її мати, ОСОБА_2 , 1939 р. н., пенсіонер, ветеран праці, «дитина війни», с 2006 року лікувалась з приводу епілепсії.
Згідно з довідкою до акту огляду спеціалізованої психіатричної МСЕК №796069 від 07.04.2016 року та індивідуальною програмою реабілітації інваліда №319 від 07.04.2016 року була призначена ІА група інвалідності з потребою у постійному сторонньому догляді та нагляді - Безстроково (а.с. 79).
02 жовтня 2018 року, Позивачка, як непрацюючий пенсіонер, як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю ІА групи внаслідок психічного розладу, звернулась до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Одеської міської ради (далі -УСЗН) із письмовою заявою про надання щомісячної грошової допомоги на догляд за нею.
Через два місяці після надання всіх необхідних документів, на її особовий рахунок, відкритий у Банку «Південний», була перерахована грошова допомога в загальній сумі 5407,00 грн. за три місяці: жовтень, листопад, грудень 2018 року. З січня 2019 року грошову щомісячну допомогу.
Впродовж квітня 2019 року допомога у розмірі 1853 грн. на особовий рахунок Позивачки не поступила, у зв'язку з чим, 02 травня 2019 року позивачка звернулася за роз'ясненнями до УСЗН, де дізналася, що їй припинили призначення допомоги з 01 квітня 2019 року.
Позивачка вважає, що такі дії Відповідача є протиправними, оскільки щодо неї відсутні підстави для припинення виплати грошової допомоги на догляд раніше закінчення 12-місячного строку, а тому, звернулась із даним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови призначення і виплати щомісячної грошової допомоги на догляд затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею» від 02.08.2000 року № 1192 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку, щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею (далі - допомога на догляд) надається відповідно до статті 5 Закону України "Про психіатричну допомогу" у грошовій формі.
Згідно з п. 4 Порядку, допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за нею.
Відповідно до п. 7 Порядку, для призначення грошової допомоги на догляд, відповідним органам соціального захисту населення, особою, яка звертається за її призначенням, подаються такі документи:
- заява;
- документ, що посвідчує особу;
- декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу;
- довідки про наявність і розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки, виділеної унаслідок розпаювання землі;
- копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, яка видана особі з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, за якою здійснюється догляд.
Форма заяви затверджується Мінсоцполітики, а форма висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу - МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.
Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку, допомога на догляд призначається на шість місяців і виплачується щомісяця.
Абзацем 2 п. 8 Порядку передбачено, що у разі коли особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, є непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), їй призначається допомога на догляд на 12 місяців на підставі заяви та копії трудової книжки. У разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право особи на допомогу, ця особа повинна в десятиденний строк повідомити про такі обставини орган, що проводить виплату допомоги.
Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку, для продовження виплати допомоги на догляд на наступний строк подаються документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу у разі, коли строк, на який видано висновок, не зазначено.
Відповідно до п. 9 Порядку, допомога на догляд призначається з місяця звернення за допомогою, якщо протягом місяця подані всі необхідні документи.
Висновки суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачка оскаржує дії відповідача щодо неврахування її статусу непрацюючого пенсіонера при винесенні рішення від 01.11.2018 року про призначення щомісячної грошової допомоги на догляд за інвалідом ІА групи - ОСОБА_2 , та неправильного визначення строку виплати допомоги на 6 місяців (замість 12 місяців) з 01.10.2018 року, і відповідні наслідки цього рішення - припинення виплати зазначеної грошової допомоги з квітня 2019 року.
При цьому, суд зазначає, що у своєму відзиві відповідач не надав жодних пояснень щодо даного рішення від 01.11.2018 року (а.с. 89).
Так, судом встановлено, що у рішенні від 01.11.2018 року, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , не працює, проте її статус непрацюючого пенсіонера в рішенні записано не було, не зважаючи на те, що відповідач отримав довідки про доходи - про розмір пенсії Позивачки та її мати, а також оригінал трудової книжки, з якої була знята копія.
Проте, суд зазначає, що відповідач не надав у своєму відзиві пояснень, чому дані ОСОБА_1 про статус непрацюючого пенсіонера не були внесені у рішення від 01.11.2018 року про призначення допомоги, хоча на вимогу працівника УСЗН, Позивачкою були вчасно надані довідки про пенсію і трудова книжка.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем прийняте рішення від 01.11.2018 року про призначення щомісячної грошової допомоги на догляд за інвалідом без врахування її статусу непрацюючого пенсіонера, що потягло за собою призначення допомоги на менший строк, ніж той, що передбачений законодавством для непрацюючих пенсіонерів, тобто на 6 місяців, замість 12 місяців, тому незаконно припинено виплати допомоги з квітня 2019 року.
Крім того, суд звертає увагу на розділ 2 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 р. №345 (далі - Інструкція №345).
Згідно з п. 2.1., приймання заяви та документів для надання усіх видів соціальної допомоги здійснюється спеціалістом з прийому Управління соціального захисту населення / уповноваженою особою ОТГ безпосередньо від заявника, його опікуна (піклувальника), іншого законного представника або іншої особи за відповідним дорученням, завіреним у встановленому порядку, в тому числі лікарем закладу охорони здоров'я, де перебуває заявник, у випадках, передбачених чинним законодавством.
За наявності заяви особи в електронній / паперовій формі (у випадках, передбачених законодавством), яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин (догляд за особою з інвалідністю І групи, дитиною з інвалідністю віком до 18 років, тощо) не може особисто зібрати необхідні документи, збір зазначених документів на отримання соціальної допомоги покладається на Управління соціального захисту населення та ОТГ.
Прийняття документів охоплює:
- перевірку правильності заповнення заяви та (у разі потреби) надання соціальної допомоги в її заповненні;
- перевірку правильності оформлення та повноти документів, що підтверджують право заявника на відповідні види допомоги;
- видачу заявникові повідомлення (відривного талона) про прийняття заяви та документів / надсилання відповідного електронного повідомлення у випадках, передбачених законодавством.
Згідно з п. 2.2., для нарахування соціальної допомоги можуть використовуватися відомості про доходи, розміри житлово-комунальних платежів та інші відомості у вигляді довідок, реєстрів та переліків в електронній формі, одержаних від Державної фіскальної служби, Пенсійного фонду України, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
Для призначення соціальної допомоги заявником заповнюється форма заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року №441.
Тобто, як вбачається з п. 2.1, Інструкції №345, наявність у Відповідача заяви про призначення допомоги на догляд за інвалідом І групи від особи, яка на неї претендує, зобов'язує працівників УСЗН зібрати необхідні на отримання цієї допомоги документи без покладання своїх обов'язків на заявника, який у зв'язку з доглядом за інвалідом І групи не може це зробити, і жодних додаткових заяв, окрім заяви про призначення допомоги, від заявника не вимагається.
Проте, судом встановлено, що відповідач своїх обов'язків щодо збору документів не виконав.
Також, судом встановлено, що 02 травня 2019 року, відповідно до пункту 5.1 Інструкції №345, Позивачка надала письмову заяву про поновлення надання допомоги, в якій просила виплати їй допомогу на догляд за її матір'ю з 01 квітня 2019 року, і в цей же день, за вимогою спеціаліста з прийому заяв, донесла додатковий висновок ЛКК від 02 травня 2019 року.
Проте, Відповідач оформив її заяву від 02 травня 2019 року як нове звернення та призначили допомогу на новий строк - з травня 2019 року без урахування її статусу непрацюючого пенсіонера, призначили допомогу лише на 6 місяців (замість 12 місяців).
Як вбачається із заяви від 02.05.2019 року, Позивачка зазначила про тяжкий стан здоров'я її матері, додала до заяви медичні виписки про те, що вона нещодавно перенесла повторний інсульт 7, спеціалісти УСЗН знову не врахували обставини, через які ОСОБА_1 не може залишати інваліда ІА групи, без догляду і свої обов'язки по збору документів поклали на Позивачку.
08 травня 2019 року Позивачка донесла всі затребувані УСЗН документи, в тому числі і копію трудової книжки, які були прийняті на прийомі головним спеціалістом, завідуючою сектором прийому громадян - Левченко Л.М., про що свідчить її підпис у відривній розписці - повідомленні від 02 травня 2019 р.
Крім того, суд зазначає, що у відповіді від 21.08.2019 року на скаргу Позивачки (а.с. 84), Відповідач акцентує увагу на тому, що у особовій справі Позивачки, відсутній безтерміновий висновок лікарської комісії.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Міністерство охорони здоров'я України, з метою виконання статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» та п. 7 Порядку № 1192, Наказом МОЗ України від 31.07.2013 № 667 затвердило Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - Інструкція №667), згідно якої висновок ЛКК видається лише строком на 6 місяців.
Затверджена МОЗ України Інструкція №667 не застосовується для виконання п. 8 Порядку № 1192, згідно з яким держава гарантує непрацюючому пенсіонеру виплату допомоги на догляд на 12 місяців.
До того ж, відповідно до п. 4 Інструкції №667, підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров'я щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І групи внаслідок психічного розладу є встановлення МСЕКІ групи інвалідності внаслідок психічного розладу. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.
Повторне скликання ЛКК для медичного переогляду інваліда І групи з метою встановлення ступеня втрати його здоров'я і потреби у сторонньому догляді не проводиться.
Згідно з п. 3.1.3. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561, психічні розлади зі стійкими, значно вираженими психопатологічними синдромами (зокрема деменція; слабоумство внаслідок епілепсії) входять до переліку захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду.
Згідно висновку МСЕК, за МКХ-10 їй був встановлений діагноз: Р-06. С-40 (Судинна деменція, Епілепсія), про що також зазначено в її індивідуальній програмі реабілітації інваліда, яка міститься в матеіралах справи.
Крім того, відповідно до статті 8 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", рішення МСЕК Є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.
Тобто, якщо рішенням МСЕК була встановлена ІА група інвалідності з потребою у постійному сторонньому догляді та нагляді - безстроково, то вона не потребує повторного медичного переогляду з боку ЛКК з метою встановлення ступеня втрати здоров'я і потреби у сторонньому догляді, і тому, на виконання вимог статті 8 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" та вищезазначених положень, УСЗН зобов'язано було виконати рішення МСЕК шляхом надання допомоги на догляд, а при необхідності, за запитом УСЗН, лікувальна установа зобов'язана була виконати рішення МСЕК шляхом надання висновку ЛКК також безстрокового, оскільки лікарська комісія не вправі змінювати рішення МСЕК і строк його дії.
Також, відповідно до статті 5 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1999 р. №875-ХІІ, а також статті 23, індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами, організаціями.
Згідно п. 3.1.3. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561 (далі - Інструкції №561), психічні розлади зі стійкими, значно вираженими психопатологічними синдромами (зокрема деменція; слабоумство внаслідок епілепсії) входять до переліку захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду.
За таких обставин, дії Відповідача щодо припинення виплати допомоги в квітні 2019 р., витребування нового висновку ЛКК щодо необхідності постійного стороннього догляду та інших документів для призначення допомоги є протиправними.
Як вбачається з рішень УСЗН про призначення допомоги від 01.11.2018 та від 21.06.2019 р. відповідач не зазначив в них статус непрацюючого пенсіонера, що стало причиною призначення Позивачці допомоги строком на 6 місяців, замість гарантованих законодавством 12 місяців.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» грошова допомога в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю ІА групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею є державною гарантією щодо забезпечення психіатричною допомогою та соціального захисту цієї особи.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, зокрема спрямованих на лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.
Закон передбачає додаткові соціальні гарантії для осіб з обмеженими можливостями, на які суб'єкт владних повноважень зобов'язаний орієнтуватись при прийнятті відповідних рішень.
Таким чином, суд вважає, що Відповідач, порушив охоронюване Конституцією та вищезазначеними Законами України право позивача на отримання грошової допомоги на догляд за інвалідом ІА групи.
Суд зазначає, що обставини справи та докази в матеріалах справи, підтверджують, що Позивачкою вчасно були виконані всі необхідні дії для отримання грошової допомоги на догляд за своєю матір'ю, але у зв'язку з тим, що відповідач не виконав в межах своїх повноважень дії необхідні для призначення гарантованих державою соціальних виплат, сім'я ОСОБА_1 не отримала вказаної допомоги за квітень 2019 року.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахування судової практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 28 Конвенції про права осіб з інвалідністю гарантує достатній життєвий рівень та соціальний захист. Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на безперервне поліпшення умов життя й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права без дискримінації за ознакою інвалідності.
Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на соціальний захист і на користування цим правом без дискримінації за ознакою інвалідності й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права, зокрема заходів: Ь) із забезпечення особам з інвалідністю, зокрема жінкам, дівчатам і людям похилого віку з інвалідністю, доступу до програм соціального захисту й програм скорочення масштабів бідності
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зауваживши, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 139, 159, 241-246, 250-251, 263,371 КАСУкраїни, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д) - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо не врахування при винесенні рішення про призначення допомоги статусу непрацюючого пенсіонера ОСОБА_1 , яка здійснювала догляд за особою з інвалідністю ІА групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 та неправильного визначення строку виплати допомоги на догляд на 6 місяців (з 01.10.2018 р. по 31.03.2019 р.), на підставі заяви ОСОБА_1 про призначення допомоги від 02.10.2018 року та копії її трудової книжки.
Визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо непризначення та невиплати грошової допомоги за квітень 2019 року в сумі 1853,00 грн. ОСОБА_1 на догляд за особою з інвалідністю ІА групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 , згідно з Порядком надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 чи II групи внаслідок психічного розладу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року №1192.
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити та виплатити щомісячну грошову допомогу за квітень 2019 року в сумі 1853,00 грн. шляхом внесення на картковий рахунок ОСОБА_1 в банку “Південний”, на догляд за особою з інвалідністю ІА групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 , згідно з Порядком надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року №1192.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.