Справа № 420/6303/20
10 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Пивовар Т.В.,
представника відповідача: Клочко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73; код ЄДРПОУ відсутній), Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування рішення № 3 від 02.03.2020р. та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України № 3 від 02.03.2020 року про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді попередження;
виключити з реєстру атестованих судових експертів записи про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарного відповідальності на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України №3 від 02.03.2020 року.
Ухвалою від 15.07.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 07.09.2020 року продовжено строк підготовчого провадження.
В судовому засіданні 30.09.2020 року залучено відзив на позовну заяву.
01.10.2020 року (вх. № ЕП/15867/20) представником Міністерства юстиції України до канцелярії суду подано клопотання про залучення Міністерства юстиції України в якості співвідповідача.
06.10.2020 року (вх. № ЕП/16354/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 07.10.2020 року залучено в якості співвідповідача Міністерство юстиції України.
16.10.2020 року (вх. № ЕП/17283/20) представником Міністерства юстиції України до канцелярії суду подані додаткові пояснення.
19.10.2020 року (вх. № ЕП/17439/20) представником Міністерства юстиції України до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
19.10.2020 року (вх. № ЕП/17410/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
19.10.2020 року (вх. № ЕП/17498/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання без участі позивача.
22.10.2020 року (вх. № ЕП/17999/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача.
22.10.2020 року (вх. № ЕП/18021/20) представником Міністерства юстиції України до канцелярії суду подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 22.10.2020 року розгляд справи відкладено.
22.10.2020 року (вх. № ЕП/18163/20) представником Міністерства юстиції України до канцелярії суду подано клопотання про приєднання письмових доказів.
22.10.2020 року (вх. № ЕП/17998/20) представником позивача до канцелярії суду подані письмові пояснення.
26.10.2020 року (вх. № ЕП/18613/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача.
Ухвалою від 27.10.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
03.11.2020 року (вх. № 46082/20) представником Міністерства юстиції України до канцелярії суду подані додаткові письмові пояснення.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 02.03.2020 року Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України прийняла рішення №3, згідно якого вирішила притягнути судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді попередження. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, 02.03.2020 року Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України прийняла рішення №3, згідно якого вирішила притягнути судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді попередження (а.с. 88-90).
Незгода із прийнятим рішенням від 02.03.2020 р. № 3 зумовила звернення позивача з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступні обставини.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_2 від 30.08.2019 року щодо порушень, на думку скаржника, судовим експертом ОСОБА_1 вимог законодавства України про судову експертизу під час складання висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2019 року № 67 (а.с. 185-186).
В подальшому, з метою перевірки відповідності висновку № 67 вимогам нормативно - правових актів у частині його складання і оформлення, правильності застосування методів дослідження, його було прорецензовано Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (а.с. 80-83).
За результатами рецензування, Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України встановлено, що в цілому оформлення висновку судової будівельно-технічної експертизи № 67 від 21.05.2019 року для подання до суду за матеріалами справи № 509/11/17 відповідає вимогам ЦПК України і відомчої «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», яку затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5. Також, зазначено, що експертиза № 67 від 21.05.2019 року за вирішенням питань, які виходять за межі компетенції експерта за спец. 10.6, в цілому негативно впливають на достовірність висновків.
Спірні правовідносини урегульовано приписами Положення про експертно - кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/15, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, Інструкції про особливості здійснення судово - експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 року № 3505/5.
Як встановлено ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу", незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.
Відповідно до ст. 14 цього Закону, судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
При цьому, ст. 17 цього Закону передбачено, що для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Як встановлено ч. ч. 2 та 3 ст. 21 цього Закону, фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і мають на меті здійснювати експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України з урахуванням обмежень, передбачених законом.
Відповідно до п. 4 р. III Інструкції № 3505/5, судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.
Виходячи з положень п. 2.3 р. II Інструкції № 53/5, експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.
Рецензент вказав, що експерт, що експертиза № 67 від 21.05.2019 року за вирішенням питань, які виходять за межі компетенції експерта за спец. 10.6, в цілому негативно впливають на достовірність висновків.
Суд із такими твердженнями відповідача не погоджується, , оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач є експертом за трьома різними спеціальностями, які надають їй право проводити експертизи, відповідно до присвоєної кваліфікації судового експерта, зокрема за спеціальністю 10.6 про, що вказано у акті за результатами проведення позапланової перевірки судово-експертної діяльності судового експерта, що не працює у державній спеціалізованій експертній установі, щодо дотримання нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності (а.с. 72-74).
Стосовно питань, які були поставлені на розгляд позивачу, суд зазначає, що відповідно до п. 4.14 Інструкції 53/5 від 08.10.1998 року експерт може дати відповідні роз'яснення і викласти питання в редакції, що відповідають рекомендаціям. З огляду на вказане, суд вважає, висновки оскаржуваного рішення про обов'язок експерта подати клопотання про уточнення змісту питань необґрунтованими та незаконними, оскільки це є правом експерта, а не його обов'язком.
Вищенаведене свідчить, що виявленні порушення стосуються лише оформлення та складення висновків судових експертиз. Суд вважає, що в даному випадку слід застосовувати принцип превалювання змісту над формою, оскільки зазначені порушення не спричинили негативних наслідків для результатів самої експертизи.
Що стосується наявності складу правопорушення та обґрунтованості оскаржуваного рішення з точки зору характеру порушень, встановлених відповідачем, суд зазначає наступне.
Пунктом 12 розділу VI Положення передбачено, що до судових експертів можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: 1) попередження; 2) призупинення дії Свідоцтва (на строк від 6 місяців і більше); 3) позбавлення кваліфікації судового експерта; 4) пониження кваліфікаційного класу судового експерта (щодо судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України).
При обранні виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна врахувати: 1) ступінь тяжкості вчиненого проступку, 2) обставини, за яких вчинено проступок, і 3) результати роботи судового експерта за попередні роки.
Відповідно до п. 15 Положення у разі застосування до судового експерта дисциплінарного стягнення у вигляді призупинення дії Свідоцтва (на строк від 6 місяців і більше) комісія зобов'язує судового експерта пройти підготовку (стажування) за відповідними програмами підготовки та повторно пройти атестацію.
Тобто, Положенням визначено види стягнення, які повинні застосовуватися з урахуванням обставин вчинення певних дій експертом, їх наслідків та, відповідно, застосована санкція повинна бути адекватною (співставною) вчиненому порушенню.
Суд зауважує, що під час розгляду справи встановлено, що оскаржуване рішення прийнято без урахування вимог вказаного Положення, пояснень експерта, на підставі рецензій експерта такої ж кваліфікації, що носять суб'єктивний характер щодо порушення судовим експертом окремих положень Інструкції № 53/5, сформульованих у мотивувальній частині Рішення № 3 від 02.03.2020р. В той же час, рішення про притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності обґрунтовується абстрактним посиланням на характер допущених експертом ОСОБА_1 недоліків.
При цьому, відповідно до матеріалів справи вбачається про наявність стажу роботи позивача судовим експертом 6 років, та не вбачається інших рішень щодо притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності.
Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що висновок, складений позивачем є дійсним на момент розгляду справи. Окрім того, не вбачається можливим дослідити, які питання розглядались під час засідання Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, оскільки відсутні будь-які протоколи та стенограма засідання комісії.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження таким, що не відповідає тяжкості вчиненого проступку, обставин, за яких вчинено проступок та без врахування результатів роботи експерта за попередні роки.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з цього, суд, оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін, виходячи з положень законодавства, що регулюють спірні відносини та беручи до уваги обставини даної справи, дійшов висновку, що притягнення позивача до юридичної відповідальності із застосуванням певного виду дисциплінарного стягнення при встановлених фактах порушень окремих положень Інструкції № 53/5 не відповідає (не є адекватним) характеру вчинених цим судовим експертом порушень, а рішення відповідача не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене з урахуванням всіх обставин, що мали значення при прийнятті оскаржуваного рішення, як то передбачено п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України.
Суд зауважує, що нормами Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2015 року № 301/5, не визначено конкретних підстав для притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності, натомість передбачено лише обов'язок зазначення в рішенні мотивів, з яких комісія дійшла висновку щодо притягнення чи не притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності. За таких обставин, з урахуванням п. 21 Положення № 301/5 щодо можливості оскарження рішень Комісії, оцінка мотивів притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності належить до компетенції суду.
Відтак, суд дійшов висновку, що з наведених вище підстав оскаржуване Рішення № 3 від 02.03.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи зазначене, підлягає задоволенню похідна позовна вимога про виключення з реєстру атестованих судових експертів записи про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарного відповідальності на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України №3 від 02.03.2020 року.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства юстиції України області судовий збір у розмірі 1681,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73; код ЄДРПОУ відсутній), Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування рішення № 3 від 02.03.2020р. та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України №3 від 02.03.2020 року про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Виключити з Реєстру атестованих судових експертів записи про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України №3 від 02.03.2020 року.
Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одну грн. 60 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2020р.
Суддя О.М. Тарасишина
.