Справа № 420/8952/20
16 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 14 вересня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи із 01 січня 2018 року;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням вже виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати звіт про виконання судового рішення у справі за цим позовом, та встановити відповідачу строк, упродовж якого ним має бути виконане судове рішення, та надано до суду звіт.
Адміністративний позов обґрунтовано наступним
Позивач зазначив, що ГУПФУ в Одеській області призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з основним розміром 90% грошового забезпечення.
Однак, в подальшому, здійснюючи перерахунок пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року, відповідач зменшив розмір пенсії позивача до 70% грошового забезпечення.
Позивач, вважає, що зміна максимального розміру пенсії не розповсюджується на позивача та не є підставою для зменшення розміру призначеної пенсії, адже зазначені зміни відбулись після її призначення.
Відзив на позовну заяву обґрунтований наступним
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх незаконними та необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 призначено пенсію з 11.10.1993 року за вислугу років виходячи з основного розміру 75% грошового забезпечення, вислуга років - 42.
В подальшому, під час перерахунку пенсії позивача, з урахуванням змін внесених до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ), пенсія ОСОБА_1 була перерахована та основний розмір пенсії склав 90% грошового забезпечення.
Після введення в дію постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та з урахуванням основного розміру пенсії вже в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, що передбачено ст.13 Закону №2262 в редакції на момент здійснення перерахунку.
Головне управління звертає увагу, що у 2018 році позивачу проведено перерахунок пенсії вже на підставі видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців, тому і застосуванню підлягає законодавство, що діє на момент виникнення права на такий перерахунок - станом на 01.01.2018 року.
Таким чином, відповідач вважає, що перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстав для визнання протиправними дій Головного управління немає.
Відповідь на відзив на позовну заяву обґрунтована наступним
Позивач, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.02.2019 року по справі №240/5401/18, вважає відзив відповідача таким, що не спростовує доводи викладені ним у позовній заяві і просить захистити його право на отримання та перерахунок пенсії шляхом задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Процесуальні дії
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
01 жовтня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕП/15944/20).
05 жовтня 2020 року від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 на 12 арк. (вхід.№40855/20).
20 жовтня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вхід. №43780 /20).
Станом на 16 листопада 2020 року будь-яких інших заяв та клопотань з боку сторін до суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Розрахунком на пенсію за вислугу років від 21.12.1993 року №100-80909, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з основним розміром 75% грошового забезпечення (а.с.27).
ГУ ПФУ в Одеській області здійснено з 01 квітня 2007 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення (а.с.28).
Перерахунки пенсії ОСОБА_1 з: 01 жовтня 2007 року, 01 січня 2008 року, 01 квітня 2008 року, 01 листопада 2009 року, 01 січня 2010 року, 01 січня 2011 року, 01 січня 2013 року, 01 грудня 2013 року, 01 вересня 2015 року, 01 травня 2016 року, 01 травня 2017 року та 01 жовтня 2017 року здійснювались виходячи з основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення (а.с.28-31).
У квітні 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01 травня 2018 року із сум грошового забезпечення:
- посадовий оклад - 4930,00 грн.;
- оклад за військове звання - 1270,00 грн.;
- процентна надбавка за вислугу років 50% - 3100,00 грн.;
- премія 0%.
Всього 9300,00 грн.
Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 42) у розмірі 6510,00 грн. (а.с.31 на звороті).
Не погоджуючись з вищевказаним перерахунком, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку протиправними та такими, що порушують конституційні права ОСОБА_1 , позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Джерела права та висновки суду
Згідно із частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, регулюється нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до преамбули цього Закону, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів.
Позивачу первісно призначено пенсію за вислугу років у розмірі 75% грошового забезпечення, що підтверджується відповідних розрахунком №100-80909 від 21.12.1993 року (а.с.27)
У подальшому, редакція частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ, норма якої визначала максимальний відсотковий розмір відповідних сум грошового забезпечення військовослужбовця для обчислення пенсії, неодноразово змінювалася.
Так, частина 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції Закону України від 25.03.1996 №103/96-ВР) викладена в такій редакції: "Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів".
Далі частина 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ була змінена Законом України від 04.07.2002 №51-ІV "Про внесення змін до Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (чинний з 31.07.2002) - цифри "85" замінено цифрами "90" та загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
З урахуванням вищенаведених змін, внесених до Закону №2262-ХІІ, відповідачем була перерахована з 01 квітня 2007 року пенсія ОСОБА_1 та основний розмір пенсії склав 90% грошового забезпечення (а.с.28).
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ від 08.07.2011 (надалі - Закон №3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.2011, внесені зміни до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", змінено у відсотках розмір обчислення пенсії від грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Надалі Законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (надалі - Закон №1166-VІІ), який набрав чинності з 01.05.2014, внесені до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ зміни встановлювали, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, позивачу виплачувалася пенсія за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення аж до моменту перерахунку пенсії позивачу відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб».
Провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що положення ст.13 Закону №2262-ХІІ (якою встановлено розмір пенсії виходячи з 70 відсотків грошового забезпечення) може застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.05.2014 року (дати набрання чинності відповідної редакції Закону) та стосуються саме питань призначення пенсії, а не її перерахунку, оскільки до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави саме перерахунку пенсії.
Так, частиною 3 статті 1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Нормами ст.63 Закону №2262-ХІІ врегульовано порядок здійснення перерахунку раніше призначених пенсій, так, відповідно до ч.4 ст.63 Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Однак, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Отже, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Перерахунок пенсії позивачу проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 року (далі - Постанова №103). При цьому, при здійсненні такого перерахунку, відповідачем застосовано не тільки новий розмір грошового забезпечення, визначений постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року (як передбачено Постановою), але й змінено розмір відсоткового співвідношення до грошового забезпечення, встановленого ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними з огляду на наступне.
Положеннями п.1 Постанови №103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Окрім того, п.1 Постанови №103 врегульовано порядок здійснення таких виплат.
Разом з тим, Постанова №103 жодним чином не регламентує відсоткове співвідношення розміру пенсії та грошового забезпечення. Розмір пенсії військовослужбовцям визначається виключно нормами Закону.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців орган Пенсійного фонду України має застосовувати норму, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки її призначення та перерахунок є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а тому внесені зміни до ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Зазначеного висновку дійшов також Верховний Суд в постанові від 04.02.2019 року у справі №240/5401/18.
Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Постанови КМУ №704 відповідно до ст.63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, що діяла з 20.01.2018 року, тобто на момент проведення перерахунку пенсії позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 09.12.2015 року) після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-17 від 08 липня 2011 року та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27 березня 2014 року зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% та 80% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій.
Норми ст.58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в часі законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.
У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, то при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи із 01 січня 2018 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням вже виплачених сум.
В прохальній частині позовної заяви позивач також просить суд зобов'язати відповідача подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є засобом судового контролю за виконанням судового рішення, який застосовується судом за власною ініціативою та розсудом і не може бути предметом позовних вимог, проте в даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення, та зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи із 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.О. Cтефанов
.