12 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 911/731/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСА СІСТЕМС",
представник - адвокат Симончук О.М. (ордер серія КС №572920 від 12.11.2020),
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОВБЕРГ"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекском" в особі арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича, присутній особисто
розглянув касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
від 15.09.2020
у складі колегії суддів: Разіна Т.І. (головуюча), Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
у справі №911/731/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА СІСТЕМС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВБЕРГ"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
1. 26.09.2020 поштовим відправленням ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" Черкасов Станіслав Андрійович (далі - ліквідатор ТОВ "Лекском" Черкасов С.А.) звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №01-31 від 25.09.2020 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №911/731/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/731/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2020.
3. Ухвалою 20.10.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №911/731/18 Господарського суду Київської області за касаційною скаргою ліквідатора Черкасова С. А. на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020; призначив її розгляд на 12.11.2020 о 10:45.
4. У зв'язку з перебуванням судді Банаська О.О. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/731/18 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020.
4.1. У зв'язку з перебуванням судді Васьковського О.В. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/731/18 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2020.
4.2. Ухвалою 11.11.2020 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №911/731/18 Господарського суду Київської області з касаційною скаргою ліквідатора Черкасова С.А. до провадження; ухвалив розглянути її в судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 20.10.2020 на 12.11.2020 о 10:45.
5. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА СІСТЕМС" (далі - ТОВ "АСА СІСТЕМС", позивач) 09.11.2020 надійшли заперечення на касаційну скаргу ліквідатора Черкасова С.А.
Короткий зміст позовних вимог
6. ТОВ "АСА СІСТЕМС" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ "СОВБЕРГ" (далі - відповідач), в якій просило суд звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №2351 від 07.12.2017, а саме: Аграрно промисловий молочно-товарний комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с/р Шпитьківська, агропромисловий молочно-товарний комплекс, 1-й км дороги Личанка-Горбовичи, 1, шляхом передачі у власність іпотекодержателю - ТОВ "АСА СІСТЕМС", в рахунок погашення частини заборгованості ТОВ "СОВБЕРГ" перед ТОВ "АСА СІСТЕМС" за договором позики №80/17 від 01.03.2017 на суму 602 000 грн основного боргу; визнати за ТОВ "АСА СІСТЕМС" право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №2351 від 07.12.2017, а саме: Аграрно промисловий молочно-товарний комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с/р Шпитьківська, агропромисловий молочно-товарний комплекс, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, 1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням 12.07.2018 Господарський суд Київської області позов задовольнив; в рахунок погашення частини заборгованості ТОВ "СОВБЕРГ" (код 40767456) перед ТОВ "АСА СІСТЕМС" (код 38851386) за договором позики №80/17 від 01.03.2017 на суму 602 000 грн основного боргу, звернув стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №2351 від 07.12.2017, а саме: Аграрно промисловий молочно-товарний комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с/р Шпитьківська, агропромисловий молочно-товарний комплекс, 1-й км дороги Личанка-Горбовичи, 1, шляхом передачі у власність іпотекодержателю - ТОВ "АСА СІСТЕМС"; визнав за ТОВ "АСА СІСТЕМС" (код 38851386) право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №2351 від 07.12.2017, а саме: Аграрно промисловий молочно-товарний комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с/р Шпитьківська, агропромисловий молочно-товарний комплекс, 1-й км дороги Личанка-Горбовичи, 1; стягнув з ТОВ "СОВБЕРГ" (код 40767456) на користь ТОВ "АСА СІСТЕМС" (код 38851386) 9 030 грн судового збору.
8. Місцевим судом встановлено, що 01.03.2017 між ТОВ "АСА СІСТЕМС" (позикодавець) та ТОВ "СОВБЕРГ" (позичальник) укладено договір позики №80/17, відповідно до п. 1.1. якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов'язався повернути їх позикодавцю у порядку та на умовах передбачених цим договором; сума позики за договором становить 5 000 000 грн (п. 2.2. договору). Також судом встановлено, що загальний строк надання позики становить 5 років з моменту підписання цього договору обома сторонами, а загальний строк повного повернення позики - не пізніше 01.03.2022. Крім того, суд встановив, що на виконання пункту 3.2. договору, в період з 02.03.2017 по 05.04.2017 ТОВ "АСА СІСТЕМС" перерахував ТОВ "СОВБЕРГ" 5 000 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Вся сума позики отримана відповідачем 05.04.2017. За умовами договору відповідач повинен був щомісячно повертати позивачу 3000 грн позики, перший платіж мав бути сплаченим не пізніше одного місяця з дати отримання повної суми позики.
9. Місцевий суд встановив, що 07.12.2017 між ТОВ "АСА СІСТЕМС" (іпотекодержатель) та ТОВ "СОВБЕРГ" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір на забезпечення всіх вимог за договором позики №80/17; предметом іпотеки сторони визначили аграрно промисловий молочно-товарний комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с/р Шпитьківська, 1 км дороги Личанка-Горбовичі, 1 (який складається з санітарного пропускника літ. "А" загальною площею 380,6 кв. м., корівника літ. "Б" загальною площею 840,1 кв. м., корівника літ. "Б1" загальною площею 1911, 3 кв. м., корівника літ. "Б2" загальною площею 1911,5 кв. м.).
9.1. Місцевим судом встановлено, що на момент укладення договору зазначений предмет іпотеки належав іпотекодавцю на праві приватної власності за номером 22166265, про що зроблено запис у державному реєстрі прав власності Державним реєстратором Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Трітиніченко Ю. В., 29.12.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 969552832224) та зазначено у пункті 2.1.2 договору іпотеки.
9.2. Суд зазначив, що сторони за взаємною домовленістю на дату укладання цього договору оцінили предмет іпотеки в 602 032 грн (вартість предмета іпотеки, п. 2.2.3 договору), зазначена вартість предмету іпотеки підтверджується висновком про оцінку майна станом на 05.03.2018.
10. Судом встановлено, що позивач звертався з письмовими вимогами до позивача про повернення заборгованості по позиці відповідно до узгодженого порядку щомісячної сплати відповідачем по 3000 грн. Однак, відповідач не виконував умов договору про повернення позики частинами відповідно до умов укладеного договору. Зазначене стало підставою для прийняття позивачем рішення 19.02.2018 про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" та пункту 6.2.2. Договору іпотеки, яким передбачено можливість переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність. Однак оскільки відповідач заперечував щодо переходу до позивача права власності на предмет іпотеки, позивач був змушений звернутися з цим позовом до суду.
10.1.Також позивач просив передати правовстановлюючі документи на землю, технічний паспорт на будівлю, зазначаючи про необхідність звернення до державного реєстратора із заявою про згоду на реєстрацію права власності на предмет іпотеки за позивачем.
11. Місцевий суд прийняв до уваги зазначені обставини та з посиланням на положення частини другої статті 16, статей 572, 575, 590 ЦК України, статті 1, 3, частини першої статті 33, частин першої, другої статті 35, частини першої статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", частини першої статті 74, статей 76, 77, частини першої статті 86 ГПК України погодився з доводами позивача про наявність порушення його прав як іпотекодержателя, звернення стягнення на майно іпотекодавця у спосіб визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
12. Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ТОВ "Лекском" в особі ліквідатора Черкасова С.А. звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, як особа, яка не приймала участі в розгляді справи, однак рішення у справі прийнято про його права (вважає себе законним власником спірного майнового комплексу, право власності на який визнано судом за позивачем у справі без його відома та участі) (том 1, а. с. 139 - 148).
12.1. Ухвалою апеляційного суду 30.06.2020 відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою та призначено її до розгляду в судовому засіданні 04.08.2020. Ухвалою суду 04.08.2020 розгляд справи відкладався на 15.09.2020 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання (том , а. с. 211-213).
13. Ухвалою 15.09.2020 Північний апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лекском" в особі арбітражного керуючого Черкасова С. А. на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2018 у справі № 911/731/18.
13. 1. Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу ТОВ "Лекском" та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що в оскаржуваному судовому рішенні відсутні обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів скаржника, мотивувальна чи резолютивна частини зазначеного рішення не містять будь-якого посилання на права, інтереси чи обов'язки ТОВ "Лекском", тобто судом не встановлено обставин щодо порушення прав та інтересів ТОВ "Лекском".
Суд зазначив, що місцевим судом ухвалено рішення про права, інтереси та обов'язки лише сторін у справі - ТОВ "АСА СІСТЕМС" та ТОВ "СОВБЕРГ", тому апеляційний суд дійшов висновку що скаржником не доведено порушення його прав та інтересів оскаржуваним судовим рішенням та дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження.
14. Ухвалу про закриття апеляційного провадження суд мотивував з посиланням на положення статті 129 Конституції України, статті 4, 44, частини першої статті 254 (частина перша), статті 264 (пункт 3 частини першої) ГПК України.
Доводи скаржника (ліквідатора ТОВ "Лекском")
15. Скаржник доводив помилковість висновків Північного апеляційного господарського суду про те, що оскаржуваним ним рішенням місцевого суду 12.07.2018, згідно якого право власності на спірне майно визнано за позивачем в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки не порушено жодних його прав, оскільки скаржник є законним первісним власником цього майна з 08.11.2005, про що ним надано до апеляційної скарги відповідні докази (інформаційну довідку з державного реєстру від 29.04.2018 та ухвалу господарського суду Харківської області 10.09.2019 про витребування спірного майнового комплексу у набувача, який отримав це майно внаслідок відчуження за ланцюгом правочинів, перший з яких визнано недійсним в судовому порядку), що підтверджується інформаційною довідкою №122394213 від 29.04.2018, а також ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №Б-50/232-09 про віндикацію майна та визнання за ТОВ "Лекском" права власності на нього. З огляду на такі фактичні обставини скаржник зазначав про неправильне застосування апеляційним судом пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
16. Скаржник аргументував, що надані ним докази про наявність фактичних обставин перебування його у правовідносинах права власності на спірний майновий комплекс щодо будь-яких третіх осіб, які претендують на набуття права власності в судовому порядку не досліджувалися апеляційним судом та не були ним спростовані, що є порушенням статті 236 ГПК України щодо обґрунтованості рішення суду.
17. Скаржник доводив, що відмова йому в доступі до суду внаслідок закриття апеляційного провадження порушує загальні стандарти права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо дотримання принципу справедливості, оскільки конкретні важливі докази його перебування у правовідносинах права власності щодо спірного майнового комплексу не були оцінені апеляційним судом, що суперечить висновкам ЄСПЛ у справах "Проніна проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України". Також скаржник зауважував на тому, що кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення ЄСПЛ "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
18. На думку скаржника, висновок Північного апеляційного господарського суду про те, що рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2018 не порушує права, інтереси чи обов'язки ТОВ "Лекском" не відповідає положенням статей 17, 254 ГПК України, оскільки саме по собі існування певних правовідносин між позивачем та відповідачем жодним чином не виключає наявності прав та інтересів стосовно цих же правовідносин у третіх осіб, в цьому випадку - ТОВ "Лекском" є стороною у правовідносинах з права власності на спірний майновий комплекс. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах 11.12.2019 у справі №523/15741/17 та 18.08.2020 у справі №910/13160/19.
Доводи інших учасників справи
19. У запереченнях ТОВ "АСА СІСТЕМС" на касаційну скаргу зазначено, що рішення у справі №911/731/18 набрало законної сили 23.07.2018, тому, обставина (ухвала Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №Б-50/232-09 про віндикацію майна та визнання за ТОВ "Лекском" права власності на спірний майновий комплекс), на яку посилається скаржник як на підставу свого інтересу у вирішенні спору у справі №911/731/18, виникла після розгляду цієї справи. Отже, посилання скаржника на факти, які не існували на момент розгляду справи є безпідставними та не можуть братися до уваги судом. Водночас, позивач зазначив, що в порушення приписів статті 388 ГПК України, ТОВ "Лекском" заявляє про необхідність перегляду касаційним судом доказів у справі, які насправді не є доказами, оскільки, як вже зазначено вище, виникли після розгляду справи.
20. У запереченнях також зазначено, що ТОВ "Лекском", в порушення положень статті 389 ГПК України, жодним чином не посилається на те, які саме права, інтереси чи обов'язки вирішені судом, а ухвалою суду у справі про банкрутство від 10.09.2019, на яку посилається скаржник, вирішено питання про зовсім інше майно ТОВ "Лекском", ніж предмет іпотеки, щодо якого виник спір у справі №911/731/18. Позивач заперечує доводи скаржника з посиланням на дійсність правочинів укладених ним з відповідачем по справі відповідно до статті 204 ЦК України. За таких обставин, на його думку, ТОВ "Лекском" не може стверджувати про недійсність будь-яких правочинів, укладених між позивачем та відповідачем, оскільки ТОВ "Лекском" не оскаржило їх та не піддало сумніву у встановленому законодавством порядку.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
21. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника викладених у пунктах 15 - 18 описової частини даної постанови.
А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
22. Частиною другою статті 55, пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з засад судочинства визначено гарантоване Конституцією України право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Водночас, реалізація зазначеного права ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.
23. Статтею 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
24. Системний аналіз статті 254, пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності положенням статей 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 62/112.
25. Колегія судів відхиляє доводи позивача про наявність підстав для застосування частини другої статті 261 ГПК України з огляду на таке.
Частиною першою статті 261 ГПК України передбачено підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. Водночас, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, керується, в тому числі, приписами частини другої статті 261 ГПК України та, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, скаржника не було залучено в якості сторони або третьої особи на стороні позивача/відповідача, в матеріалах справи відсутні повідомлення про вручення поштовим відправленням копій судових рішень, а, подаючи апеляційну скаргу, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження у зв'язку з тим, що він дізнався про оскаржуване судове рішення лише 20.05.2020. Відкриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд не встановив наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, передбачених частиною першою статті 261 ГПК України та ухвалою апеляційного суду 30.06.2020 відкрив апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою та призначив її до розгляду в судовому засіданні 04.08.2020, оскільки встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.
Отже, апеляційний суд дотримався правових висновків касаційного суду щодо розгляду саме в судовому засіданні питання про порушення прав особи, яка не приймала участі у справі на предмет встановлення за наслідком такого засідання фактичних обставин порушення прав та інтересів скаржника.
26. За приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи. Це випливає із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19.
27. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Установивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
28. Отже, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 910/18271/16, від 27.02.2020 у справі № 916/2878/14, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.
29. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з апеляційною скаргою, ліквідатор обґрунтовував власні доводи тим, що спірний об'єкт нерухомості належить на праві приватної власності ТОВ "ЛЕКСКОМ". Ліквідатор зазначив, що Господарським судом Харківської області під час розгляду заяви ліквідатора про витребування з володіння нерухомого майна у справі №Б-50/232-09 встановлено факт набуття майна у власність ТОВ "Лекском" 08.11.2005, про що ним надано до апеляційної скарги відповідні докази (інформаційну довідку з державного реєстру права власності на нерухоме майно від 29.04.2018), а також ухвалу Господарського суду Харківської області 10.09.2019 про витребування спірного майнового комплексу у набувача, який отримав це майно внаслідок відчуження за ланцюгом правочинів, перший з яких визнано недійсним в судовому порядку та визнання за ТОВ "Лекском" права власності на це майно, як за первісним законним власником.
30. Отже, скаржник доводив, що він перебуває у правовідносинах з володіння, користування та розпорядження спірним майновим комплексом, незалежно від зміни його адреси чи розділу на окремі складові частини в ході перереєстрації права власності третіми особами, і такі правовідносини пов'язані з майновими інтересами позивача у цій справі, який заявив вимогу про визнання права власності на спірне майно, що була задоволена оскаржуваним рішенням місцевого суду, прийнятим без відома та участі первісного власника спірного майна, чиє право власності підтверджено судовим рішенням 10.09.2019 у справі про банкрутство №Б-50/232-09 під час розгляду спору з одним із набувачів майнового комплексу за ланцюгом правочинів, первісний з яких визнано недійсним, що не вимагає визнання недійсними усіх послідуючих правочинів та дозволяє скаржнику захистити порушене право власності шляхом звернення з віндикаційним позовом в порядку статті 388 ЦК України. Ухвала 10.09.2019 залишена в силі постановою Верховного Суду 05.02.2020. Ухвалою 10.09.2019 у цій справі суд визнав за ТОВ "Лекском" право власності на нежитлову будівлю (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 кв.м., адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 кв.м., розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в; нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 кв.м, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а; нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г (том 1, а.с. 156-170).
31. Скаржником надано на підтвердження своїх доводів відповідні докази - довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №157291275 від 22.02.2019 (том 1, а. с. 174 - 178).
32. За змістом оскаржуваної ухвали апеляційного суду не вбачається дослідження судом наданих скаржником доказів на обґрунтування перебування його у правовідносинах власності щодо спірного майна з позивачем у справі та доводам скаржника про пряме порушення його прав власника спірного майнового комплексу судовим рішенням у мотивувальній частині якого, без його участі у справі, право власності на спірне майно визнано за іншою особою; не вбачається відповідної правової оцінки таких доказів.
33. Разом з тим, як вбачається зі змісту ухвали, що оскаржується, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, наданих скаржником доказів перебування у правовідносинах власності щодо спірного майна не дослідив та не спростував належним чином, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Лекском" арбітражного керуючого Черкасова С. А. на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2018.
34. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про порушення апеляційним судом вимог статей 17, 236, 254, пункту 3 частини першої 264 ГПК України, а ухвалу апеляційного суду 15.09.2020 такою, що підлягає скасуванню внаслідок прийняття її з порушенням норм процесуального права. Апеляційним судом, в порушення частини п'ятої статті 236 ГКП України, не обґрунтовано прийняте рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та не зазначено якими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджуються/спростовуються аргументи ліквідатора скаржника щодо порушення його права власності на спірне нерухоме майно.
35. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
36. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.
37. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".
Аналізуючи зміст прийнятої апеляційним судом ухвали крізь призму прийнятих Європейським судом рішень, Верховний Суд зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження вимогам щодо справедливого судового розгляду, оскільки апеляційним судом не спростовано доводи скаржника, не досліджено обставини, на які скаржник посилався при зверненні до апеляційного суду та не зазначено якими доказами та обставинами спростовуються його доводи про перебування з позивачем, як з будь-якою третьою особою, що заявляє претензії про набуття його майна, у правовідносинах володіння, користування та розпорядження належним йому майном.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника, зазначені в пунктах 15 - 17 описової частини даної постанови, про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 17, 254, 236 ГПК України та погоджується з необхідністю скасування ухвали суду апеляційної інстанції від 15.09.2020 про закриття провадження у справі №911/731/18 як такої, що прийнята з порушенням процесуальних норм, відповідно до висновків в пунктах 22 - 37 мотивувальної частини даної постанови.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича задовольнити.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №911/731/18 скасувати.
Справу №911/731/18 передати для здійснення апеляційного розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді В.В. Білоус
В.Г. Пєсков