Іменем України
16 листопада 2020 року справа № 927/804/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульв. Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601
в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком", просп. Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації, вул. Вокзальна, 9 м. Корюківка, 15300
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2
про стягнення 133515грн. 75 коп.
Без виклику сторін
встановив:
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком", звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації про стягнення 133515грн. 75 коп. заборгованості з компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих у період з 01.11.2019 по 30.06.2020 пільговим категоріям громадян, які проживають у Корюківському районі.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/804/20 без повідомлення учасників сторін.
Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 29.09.2020) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
14.09.2020 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшла відповідь на позовну заяву №01-22/3668 від 10.09.2020 (а.с. 150-151), у якій відповідач не погоджується з позицією позивача, зазначаючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2020рік" асигнувань на відшкодування витрат послуг зв'язку для пільгових категорій населення не передбачено. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» з 1 жовтня 2019 року в Україні на державному рівні запроваджено монетизацію пільг тільки на житлово-комунальні послуги та на підставі цієї постанови виключені п.10, п.11, п.12 постанови КМУ №117 від 29.01.2003 «Про єдиний державний реєстр осіб, які мають право на пільги». Відповідач також зазначає, що пп.7 п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України чітко визначено, що бюджетна установа, якою є Управління, може мати бюджетне зобов'язання (укладати договір, згідно з яким необхідно буде здійснювати платежі) лише за наявності на це бюджетних призначень. Управління як бюджетна установа згідно пп.3 п.5 ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України» отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у рішенні про місцевий бюджет. Такі кошти у рішенні про районний бюджет на 2019-2020 роки для Управління соціального захисту не передбачені. Тобто кошти на відшкодування наданих пільговим категоріям громадян послуг зв'язку не планувались і не надходили. Відповідач також зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначено механізму щодо відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян саме управлінням соціального захисту населення.
18.09.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив №14-11/240 від 17.09.2020 (а.с. 154-155), у якій позивач зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування» положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою. Відповідно до частини другої п. 4 ст. 57 Господарського кодексу України Положеннями визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом. Відповідно до Положення про управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації 31.10.2016 №479, саме Управління забезпечує реалізацію державної політики з питань соціального захисту населення на території Корюківського району.
До функцій Управління належить: організація роботи щодо надання населенню пільг з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв'язку, проведення електронних звірок інформації від надавачів послуг з відомостями, що містяться в ЄДАРП, а також здійснення розрахунків з організаціями надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям та призначені житлові субсидії населенню. Позивач також зазначає, що законодавством визначено механізм компенсації шляхом розробки та прийняття відповідної програми соціального розвитку на рівні місцевого бюджету і подальшого її виконання. У разі відсутності або незатвердження такої програми на сесії Управління має право реєструвати бюджетні зобов'язання щодо виплати пільг з оплати послуг зв'язку у відповідному казначействі незалежно від того, чи визначені на цю мету бюджетні призначення, тому посилання відповідача на відсутність коштів на відшкодування наданих пільговим категоріям громадян послуг зв'язку та зміну порядку надання житлових субсидій та пільг на оплату житлового-комунальних послуг у грошовій формі не є підставами для звільнення від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
23.09.2020 до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшли заперечення №01-22/3815 від 21.09.2020 (а.с. 162-163), у яких відповідач не погоджується з позицією позивача, зазначаючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" асигнувань на відшкодування витрат послуг зв'язку для пільгових категорій населення не передбачено. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» з 01.10.2019 в Україні на державному рівні запроваджено монетизацію пільг тільки на житлово-комунальні послуги та на підставі цієї постанови виключені п.10, п.11, п.12 постанови Кабінету міністрів України №117 від 29.01.2003 «Про єдиний державний реєстр осіб, які мають право на пільги». Відповідач також зазначає, що згідно вимог пп.7 п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, чітко визначено, що бюджетна установа, якою є Управління, може мати бюджетне зобов'язання (укладати договір, згідно з яким необхідно буде здійснювати платежі) лише при наявності на це бюджетних призначень. Управління, як бюджетна установа згідно пп.3 п.5 ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України» отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у рішенні про місцевий бюджет. Такі повноваження у рішенні про районний бюджет на 2019-2020 роки Управлінню соціального захисту не надавалися. Кошти на відшкодування наданих пільговим категоріям громадян послуг зв'язку не планувались і не надходили. Відповідач також зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначено механізму щодо відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян саме управлінням соціального захисту населення.
Частиною 1 ст.252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Чернігівська філія ПАТ"Укртелеком", є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам. За рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 28.09.2006 №384, позивача включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №74.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.
Позивач у позові зазначає, що у період з 01.11.2019 по 30.06.2020 Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню, яке проживає у Корюківському районі та має право на пільги і на яке поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, ч. 6 ст. 12, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п.18 ч.1 ст.61, п.10 ч.1 ст.62, п.17 ч. 1 ст.63, п. 19 ч.1 ст.64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; п. 11, 28 ч.1, ч. 3 ст. 20, п.1 ч.1, ст. 21, ч.2 ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; п. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; п.4 ч. 3 ст.13 Закону України "Про охорону дитинства", п. 7 ч. 1 ст. 9 закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"; ч. 2 ст. 35 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
У підтвердження факту надання Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії телекомунікаційних послуг на пільгових умовах абонентам, які проживають у Корюківському районі на загальну суму 133515 грн. 75 коп. за період з 01.11.2019 по 30.06.2020 надані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за листопад 2019 - червень 2020 року (а.с. 16 - 90) та супровідні листи про направлення форми "2-пільга" за період з листопада 2019 року по червень 2020 року (а.с. 100-123) з доказами їх направлення на адресу відповідачу.
В супровідних листах міститься прохання про направлення за результатами розгляду форми "2-пільга" виявлених розбіжностей та акту звіряння за формою "3 -пільга" на зазначену у листі адресу.
Факт отримання відповідачем даних розрахунків підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем під час розгляду справи.
Позивач склав акти звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення між Чернігівською філією ПАТ "Укртелеком" та Управлінням (форма " 3-пільга") станом на 01.12.2019, 01.01.2020, 01.02.2020, 01.03.2020, 01.04.2020, 01.05.2020, 01.06.2020, 01.07.2020, проте вказані акти відповідачем не підписані (а.с. 91-98).
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №14-12/203 від 18.08.2020 з вимогою у термін до 28.08.2020 перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість у розмірі 133515 грн. 75коп. за період з 01.11.2019 по 30.06.2020 з компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги абонентам, які проживають у Корюківському районі (а.с. 130-133).
Відповідач у відповіді на претензію №01-22/3446 від 25.08.2020 зазначив, що відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» з 01.10.2019 в Україні на державному рівні запроваджено монетизацію пільг тільки на житлово-комунальні послуги та на підставі цієї постанови виключені п.10, п.11, п.12 постанови Кабінету міністрів України № 117 від 29.01.2003 « Про єдиний державний реєстр осіб, які мають право на пільги». Законом України « Про Державний бюджет на 2019 рік» та « Про Державний бюджет на 2020 рік» асигнувань на відшкодування витрат послуг зв'язку для пільгових категорій населення не передбачено. Відповідач також послався на те, що у Корюківському районі програма фінансового забезпечення компенсаційних виплат за надання пільг з оплати послуг зв'язку на 2019-2020 роки не приймалася ( а.с. 136).
Факт надання послуг пільговим категоріям громадян відповідачем не спростовується.
Заборгованість у розмірі 133515 грн. 75 коп. заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.
Відповідач у поданому відзиві щодо позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідач не є головним розпорядником коштів даного виду видатків.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до п.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 забезпечується внесення до Реєстру інформації про:
- осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою", "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про освіту", "Про прокуратуру", "Про Службу безпеки України", "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про захист рослин", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", "Про охорону дитинства", "Про соціальний захист дітей війни", "Про культуру", Основ законодавства України про охорону здоров'я і пенсіонерів за віком;
- педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу, які мають право на отримання пільг відповідно до Законів України "Про освіту", "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про музеї та музейну справу", "Про захист рослин", "Про культуру" та Основ законодавства України про охорону здоров'я;
- студентів, курсантів невійськових вищих навчальних закладів, які отримують соціальні стипендії відповідно до Законів України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Про підвищення престижності шахтарської праці", "Про вищу освіту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про охорону дитинства";
- осіб, які отримують державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей відповідно до Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей".
Закон України "Про телекомунікації" та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Таким чином, вказані положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного Кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
За змістом підпункту "б" пункту 4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного Кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог ст. 102 Бюджетного Кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).
Згідно з п.3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Отже, відповідач є розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а тому на підставі вищезазначених норм законодавства відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.509, ч.ч. 3 та 4 ст.11 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч.2 ст. 3 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Таким чином, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша ст.167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 Цивільного кодексу України).
Також, слід зазначити, що п.14 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 №1789-УШ, ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 204, зокрема:
- до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сімом, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Таким чином, враховуючи п. 204 ст.91 Бюджетного кодексу України, інші наведені вище норми, судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що відповідач не має законодавчо встановленого обов'язку по відшкодуванню або фінансуванню пільг з послуг зв'язку, а також не може бути прийнято до уваги посилання на відсутність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про виділення грошових коштів на покриття спірних витрат.
Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та/або випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Отже, надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян є обов'язком позивача.
Як зазначено вище, на виконання вимог ст.102 Бюджетного Кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).
На момент виникнення спірних правовідносин та їх продовження, зокрема, у період з 01.11.2019 по 31.12.2019, Постанова Кабінету міністрів України №256 від 04.03.2002 була чинною. Лише за змістом Постанови Кабінету міністрів України №1101 від 24.12.2019 "Деякі питання виплати державної соціальної допомоги" постанова №256 втратила чинність з 01.01.2020.
При цьому відповідно до п.1 Положення про Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації №479 від 31.10.2016 (далі по тексту - положення), управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації утворюється головою адміністрації є підзвітним і підконтрольним голові державної адміністрації та відповідно Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації знаходиться за адресою Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Вокзальна, 9.
Згідно із підпунктом 2,3 п. 4 Положення основним завданням управління є забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, підтримки сім'ї; призначення та виплату соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України.
Відповідно до підпункту 28 п. 5 Положення управління відповідно до визначених повноважень виконує функції з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення, зокрема:
- організовує в межах своєї компетенції роботу щодо надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, пільг з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв'язку, пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу та пільгового проїзду окремим категоріям громадян, інших пільг, передбачених законодавством України, компенсації особам, які згідно із Гірничим законом України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення тощо;
- проводить електронні звірки інформації від організацій надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги;
- здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян та призначені житлові субсидії населенню;
- проводить інвентаризацію особових справ і особових рахунків осіб, які одержують соціальну допомогу, субсидії та пільги в установленому законодавством порядку;
- здійснює контроль відповідно до чинного законодавства за цільовим використанням коштів, спрямованих на надання державних соціальних допомог та інших видів соціальної підтримки, передбачених законодавством України.
Невизначеність щодо порядку відшкодування різниці вартості послуг зв'язку на пільгових умовах проти повної вартості є непропорційним втручанням держави у право власності позивача, непорушність якого гарантується Конституцією України та Конвенцією "Про захист прав людини і основоположних свобод".
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Аналогічні правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №911/1541/17, від 17.04.2018 у справі №906/621/17, від 05.07.2018 у справі №904/7478/17.
Суд враховує, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, про що зазначалось вище. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону зобов'язаний відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів ці витрати.
Таким чином, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких осіб.
За вказаних обставин та встановлений судом факт наявності обов'язку відповідача відносно відшкодування наданих позивачем послуг пільговим категоріям осіб (за законом) та підтверджений розмір вказаних відшкодувань свідчать про відсутність підстав до невиконання відповідачем відповідного обов'язку.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт, що у період з 01.11.2019 по 30.06.2020 Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню, які проживають у Корюківському районі, на загальну суму 133515 грн. 75 коп.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем щомісячно направлялись відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за спірний період за формою 2-пільга та акти звіряння розрахунків за цей же період.
Судом встановлено, що відповідачем доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не надано.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі №927/191/17 та від 16.01.2020 у справі №911/1165/19.
Отже, Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації є розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а тому на підставі вищезазначених норм законодавства відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, має здійснюватися відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Як встановлено частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.509, ч.ч.3 та 4 ст.11 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч.2 ст.3 Господарського кодексу України.
Таким чином, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша ст.167 ЦК України); держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 ЦК України).
Судом враховується, що Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 №1789-УІІ, частина 1 статті 91 Бюджетного кодексу України доповнена пунктом 20-4 про те, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сімом, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Таким чином, враховуючи п.20-4 ст.91 Бюджетного кодексу України, законодавчо встановлено обов?язок відповідача з відшкодування пільг з послуг зв'язку.
Частиною 2ст.218 Господарського кодексу України та ст.617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007р. №6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Посилання відповідача на те, що управління жодним нормативно-правовим актом не визначено механізм щодо відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян саме управлінням соціального захисту населення, судом не приймаються до уваги, оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону зобов'язаний відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів ці витрати.
Таким чином, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Вказане вище узгоджується з правовими висновками в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, 906/621/17, від 22.05.2018 у справах № 927/498/17, 927/465/17, від 05.06.2018 у справі № 927/584/17, від 06.06.2018 у справах № 927/1155/16, 909/760/17, 911/1541/17 та в постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/2171/18, від 08.10.2018 у справі № 911/2865/17, від 17.10.2018 у справі №923/900/17.
За вказаних обставин та встановлений судом факт наявності обов'язку відповідача відносно відшкодування наданих позивачем послуг пільговим категоріям осіб (за законом) та підтверджений розмір вказаних відшкодувань свідчать про відсутність підстав до невиконання відповідачем відповідного обов'язку.
Враховуючи, що позивачем фактично надані послуги зв'язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, відсутність доказів сплати відповідачем витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 133515 грн. 75 коп.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації (вул. Вокзальна,9 м. Корюківка,15300 ідентифікаційний код юридичної особи 03196067) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи 21560766) 133515 грн. 75 коп. заборгованості з компенсації пільг за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення підписано 16.11.2020.
Суддя Демидова М.О.