12 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/14/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури, вул. Міцкевича, 10, м. Бучач, 48400, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Золотопотіцької селищної ради, вул. Галицького, 107, смт. Золотий Потік, Тернопільська область, Бучацький район, 48451
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Стінківської сільської ради, с. Стінка, Тернопільська область, Бучацький район, 48450
до відповідача: Державного підприємства “Бучацьке лісове господарство”, вул. С.Бандери, 12, м. Бучач, Тернопільська область, 48400
про відшкодування шкоди в сумі 523 070, 61 грн., завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.
За участі представників сторін:
Прокурора: Вигонни Ірини Валентинівни, посвідчення № 044877 від 16.11.2016р., №15-3-вих 20 від 18.09.2020р., прокурор відділу
Позивача: Мартинюк Зеновія Івановича, довіреність №1-1-15-69 від 08.01.2020р.
Третьої особи - Золотопотіцької селищної ради: не прибув
Третьої особи - Стінківської сільсько ради: не прибув.
Відповідача: Панчука Сергія Миколайовича, свідоцтво №626 від 25.07.2011р., ордер ТР №053647 від 06.02.2020
Суть справи:
02.01.2020 Заступник керівника Теребовлянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства “Бучацьке лісове господарство” про відшкодування шкоди в сумі 523 070, 61 грн., завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання працівниками Державного підприємства “Бучацьке лісове господарство” своїх посадових обов'язків щодо охорони лісу від незаконних порубок дерев заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу на суму 523 070, 61 грн.
Ухвалою суду від 09.01.2020 відкрито провадження у справі № 921/14/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2020 на 11:00 год., з подальшим його відкладенням на 27.02.2020 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 27.02.2020 зупинено провадження у справі № 921/14/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
Ухвалою суду від 19.08.2020 клопотання Прокуратури Тернопільської області №05/2-222вих.20 від 12.08.2020 задоволено, поновлено провадження у справі №921/14/20 та підготовче засідання призначено на 03.09.2020 на 12:00.
Ухвалою від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2020 на 10:30 год.
08.10.2020 ухвалою суду розгляд справи був відкладений на 05.11.2020 на 10:30 год., а в подальшому на 12.11.2020 на 15:00 год.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд справи №921/14/20 здійснювався із врахуванням строків карантину, запровадженого в Україні через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Так Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин, який в подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 та від 22.07.2020 № 641 продовжено до 31 жовтня 2020 р. на всій території України.
02.04.2020 року набрав законної сили Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 №731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Пунктом 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
В судове засідання, яке відбулося 12.11.2020 представник прокуратури прибув, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.
Представник позивача в судове засідання 12.11.2020 прибув, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Золотопотіцької селищної ради в судове засідання 05.11.2020 не прибув, проте на адресу суду надіслав письмове пояснення №506/2-09 від 28.08.2020 (вх. № 5967 від 02.09.2020), в якому не заперечує проти поновлення провадження у справі та просить розгляд справи здійснювати без участі їхнього представника.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Стінківської сільської ради в судове засідання 05.11.2020 не прибув, жодних заяв, клопотань не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи).
Представник відповідача в судове засідання 12.11.2020 з'явився, проти позову заперечив повністю, покладаючись на те, що Теребовлянською місцевою прокуратурою та Держекоінспекцією не було надано жодних доказів того, що незаконну вирубку лісу було здійснено працівниками ДП «Бучацьке лісове господарство», а відтак неможливо встановити відповідальність даних працівників за шкоду, яка була завдана незаконною порубкою лісу невстановленими особами.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області, на яку законодавством покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Теребовлянська місцева прокуратура Тернопільської області звернулася з листом №21.33/2-355вих.-19 від 18.12.2019р. до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області, з проханням надати інформацію про те, чи зверталась Держекоінспекція до суду із позовною заявою до ДП "Бучацьке лісове господарство" про стягнення шкоди завданої неналежним виконанням своїх посадових обов'язків майстрами лісу.
На адресу Теребовлянської міської прокуратури Тернопільської області 20.12.2019р., Держекоінспекція надіслала відповідь лист №1-1-05-4645/2587, в якому послалась на те, що позовна заява останніми не подавалась, оскільки кошти на сплату судового збору кошторисом установи передбачено в обмеженому обсязі.
Згідно з п.26 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, тому що органи державної влади не можуть посилатися відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Постановою Верховного суду України у справі №11/446 від 15.05.2012 визначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується із бюджету.
Як наслідок, вказана обставина (необхідність сплатити судовий збір при зверненні до суду) не могла слугувати перешкодою для подання позову до суду екологічною інспекцією, а відтак всі посилання останньої з даного приводу, судом оцінюються критично.
Отже із наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Державною екологічною інспекцією не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 19.07.2018 у справі №822/1169/17.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено наступне.
Наказом директора Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" №74 від 30.03.2018 про проведення раптової ревізії дільниць Золотопотіцького лісництва, проведено перевірку контролю за виконанням майстрами дільниць їхніх обов'язків по охороні лісу від незаконних порубок на території Золотопотіцького лісництва та в ході перевірки встановлено:
- на дільниці №6 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу Задвірний І.Я. та закріплені за ним квартали 20-30), встановлено факт незаконної рубки 17 дерев, а саме: у кварталі №24 виділу 6 - двох дерев породи граб, у кварталі №25 виділу 1 - одного дерева породи сосна, у кварталі №25 виділу 2 - одного дерева породи граб та одного дерева породи сосна, у кварталі №24 виділу 8 - двох дерев породи ялина, у кварталі №22 виділ 11 - одного дерева породи бук, у кварталі №21 виділу 14 - одного дерева породи граб та одного дерева породи ясен, у кварталі №20 виділу 1 - чотирьох дерев породи граб, одного дерева породи бук та одного дерева породи дуб, у кварталі №24 виділу 3 - одного дерева породи дуб, на загальну суму 26026,00 грн., що зазначено у Акті ревізії №6 від 03.04.2018.
- на дільниці 7 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу Білак І.В. та закріплені за ним квартали 67-71), встановлено факт незаконної рубки 82 дерев, а саме: у кварталі №64 виділ 32 - п'яти дерев породи граб, ясен, клен, у кварталі №64 виділ 35 - п'яти дерев породи ясен, у кварталі №69 виділ 3 - трьох дерев породи дуб, у кварталі №69 виділ 2 - дерева породи дуб, у кварталі №69 виділ 36 - чотири дерева породи граб, сосна, у кварталі №69 виділ 9 - тринадцяти дерев породи дуб, явір, клен, граб, у кварталі № НОМЕР_1 виділ 10 - трьох дерев породи граб та клен, у кварталі №70 виділ 23 - п'яти дерев породи черешня, дуб, у кварталі №71 виділ 1 - трьох дерев породи дуб, граб, у кварталі №64 - трьох дерев породи дуб та граб, у кварталі №66 - шести дерев породи ясен, граб та берест, у кварталі №67 - вісімнадцяти дерев породи граб, ясен, дуб, у кварталі №68 - дев'яти дерев породи дуб, граб, на загальну суму 412 470,53 грн., що зазначено в Акті ревізії №7 від 03.04.2018.
- на дільниці №2 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу Карач В.В. та закріплені за ним квартали 31-39, 44-50, 52), встановлено факт незаконної рубки 5 дерев, а саме: у кварталі №47 - двох дерев породи ясен та одного дерева породи граб, у кварталі №49 - одного дерева породи береза, у кварталі №50 - одного дерева породи вільха, на загальну суму 5584,65 грн., що зазначено в Акті ревізії №2 від 03.04.2018.
- на дільниці №8 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу Провальнюк М.В. та закріплені за ним квартали 1-6, 72, 74-75, 87), встановлено факт незаконної рубки 2 дерев, а саме: у кварталі №82 виділ 1 - двох дерев породи граб;
- на дільниці №5 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу за Провальнюк М.В. та закріплені за ним квартали 1-6, 72, 74-75, 87), встановлено факт незаконної рубки 18 дерев, а саме: кварталі №3 виділ 3 - одного дерева породи береза, у кварталі №5 виділ 1- одного дерева породи ялина, у кварталі №72 виділ 10 - одного дерева породи дуб та одного дерева породи сосна, у кварталі №75 виділ 12, - дванадцяти дерев породи граб та двох дерев породи дуб, на загальну суму 42141,44 грн., що зазначено в Актах ревізії №5 та №8 від 03.04.2018.
- на дільниці №4 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу Скрипник С.М. та закріплені за ним квартали 51, 53-63, 88), встановлено факт незаконної рубки 5 дерев, а саме: у кварталі №56 виділу 16 - одного дерева породи дуб, у кварталі №59 виділу 9 - одного дерева породи дуб та одного дерева породи бук, у кварталі №57 виділу 9 - одного дерева породи дуб, у кварталі №56 виділу 14 - одного дерева породи дуб на загальну суму 36574,99 грн., що зазначено в Акті ревізії №4 від 03.04.2018.
Внаслідок самовільної незаконної рубки дерев, державі завдано шкоду в розмірі 523 070,61грн., а саме за розподілом Стінківська сільська рада: квартали 20-25, 64-67 - сума збитків 125 562,44 грн., Золотопотіцька селищна рада: квартали 3, 5, 47-50, 56-59, 68-71, 72, 75, 82 - сума збитків 397 508,17 грн..
З встановлених судом обставин справи вбачається, що:
- Державне підприємство "Бучацьке лісове господарство" є постійним лісокористувачем обстежуваної лісової ділянки, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача;
- Наказами ДП «Бучацьке лісове господарство»: №124-К від 19.10.2017р. прийнято на роботу на посаду майстра лісу Задвірного І.Я., №35-К від 08.04.2015р. прийнято на роботу на посаду майстер лісу ОСОБА_1 , №113-к від 01.11.2010р. переведено майстрами лісу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- згідно посадових інструкцій майстра лісу, затвердженої наказом директора ДП "Бучацький лісгосп" та інструкції з обліку продукції лісозаготівель №205 від 19.12.2003, майстер лісу повинен знати і виконувати основні завдання обліку лісо продукції; своєчасне, якісне та достовірне відображення руху лісо продукції; контроль за зберіганням та використанням лісо продукції, вжиття заходів щодо попередження нестач, крадіжок і незаконного витрачання лісо продукції;
- з актів перевірок щодо додержання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів;
- цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особам;
- Вироком Бучацього районного суду Тернопільської області від 19.10.2018 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченим ст. 197 Кримінального Кодексу України на призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (вирок набрав законної сили 20.11.2018р.); Вироком Бучацього районного суду Тернопільської області від 22.10.2018 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченим ст. 197 Кримінального Кодексу України на призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (вирок набрав законної сили 22.11.2018р.); Вироком Бучацього районного суду Тернопільської області від 31.10.2018 визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченим ст. 197 Кримінального Кодексу України на призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (вирок набрав законної сили 03.12.2018р.); Вироком Бучацього районного суду Тернопільської області від 06.12.2018 визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченим ст. 197 Кримінального Кодексу України на призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (вирок набрав законної сили 09.01.2019р.); Вироком Бучацього районного суду Тернопільської області від 05.02.2019 визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченим ст. 197 Кримінального Кодексу України на призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (вирок набрав законної сили 11.03.2019р.);
- розмір заподіяної та невідшкодованої шкоди, розрахований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" з урахуванням коефіцієнта інфляції за попередні роки, відповідно до постанови КМУ №541 від 24.07.2013р. складає - 523 070,61 грн.;
- жодних доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів для забезпечення збереження та охорони лісу і недопущення незаконної рубки дерев відповідачем суду не подано.
При вирішенні спору суд виходить з того, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічної правової позиції дотримано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16). Дана позиція спростовує доводи відповідача стосовно відсутності обов'язку відповідача нести відповідальність за шкоду завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, здійснюється в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України та розмірах встановлених законодавством України.
Суд виходить з презумпції вини правопорушника (особа вважається винною якщо не доведе відсутності своєї вини).
Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
В силу приписів частини 1 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до приписів статей 68, 69 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 76-79, 123, 130, ч. 3 ст. 185, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" (вул. С. Бандери, 12, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00993030) на користь Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області шкоду завдану навколишньому природному середовищі в розмірі 523 070,61 грн., з них 397 508 (триста дев'яносто сім тисяч п'ятсот вісім) 17 коп. перерахувати в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Золотопотіцької селищної ради, спеціальний фонд місцевого бюджету на р/р UA258999980000033117331019659, УК у Буч.рн/отг смт.Зол.Потік/24062100, МФО 899998, код одержувача 38038030, код економічної класифікації 24061600) та 125 562 (сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 44 коп. в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Стінківської сільської ради, на р/р UA258999980000031513968019112, УК у Буч.рн/с. Стінка/24062100, МФО 899998, код одержувача 04392741, код економічної класифікації 4061600).
3. Стягнути з Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" (вул. С. Бандери, 12, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00993030) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) 7 846 (сім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 06 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено 17.11.2020.
Суддя Н.М. Бурда