про відмову у видачі судового наказу
"17" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3249/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) про видачу судового наказу до боржника Фізичної особи-підприємця Кожин Ігоря Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою (вх.№3361/20 від 12.11.2020р.) про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Кожин Ігоря Євгеновича серд іншого пені у сумі 604,65грн, а також витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування заяви Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" посилається на неналежним виконанням боржником прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №б/н від 03.04.2019р. в частині своєчасного повернення кредитних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Проте, заявником - Акціонерним товариством Комерційним банком „ПРИВАТБАНК" було заявлено вимоги про стягнення 604,65грн. пені.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За змістом положень ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Таким чином, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором. Відтак, пеня є штрафною санкцією, а вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Враховуючи наведене, вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Тому вказані вимоги підлягають розгляду в порядку позовного провадження, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів, тощо. Отже, вимоги в частині стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Суд звертає увагу Акціонерного товариства Комерційного банку „ПРИВАТБАНК" на те, що заявник не позбавлений прав звернутися до суду за захистом своїх порушених прав в позовному провадженні.
Керуючись ст.ст. 150, п.3 ч.1, ч.2 ст.152, ч. 1 ст. 148, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Акціонерному товариству Комерційному банку „ПРИВАТБАНК" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кожин Ігоря Євгеновича 604,65грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ухвала набирає чинності в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена відповідно до положень ГПК України.
Суддя К.Ф. Погребна