10.11.2020 Справа № 914/2313/20
Господарський суд Львівської області у складі:
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДЛ”, Львівська область, м.Львів;
до Відповідача: Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України, Львівська область, м.Львів;
про: звільнення від сплати орендної плати та зарахування орендних платежів в рахунок майбутніх платежів
Представники:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
09.09.2020р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДЛ” від 09.09.2020р. б/н (вх. №2458) до Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України про звільнення від сплати орендної плати та зарахування орендних платежів в рахунок майбутніх платежів.
Підставами позовних вимог Позивач зазначає відмову Відповідача від звільнення Позивача від сплати орендної плати за Договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 03.09.2019р. №240 у зв'язку із запровадженням в Україні карантину, спрямованого на запобігання поширенню коронавірусної інфекції та зарахування здійснених Позивачем під час карантину платежів в сумі 146220,83грн. в рахунок майбутніх платежів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2020р. у даній справі суд постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДЛ” від 09.09.2020р. б/н (вх. №2458 від 09.09.2020р.) залишити без руху; надати Товариству з обмеженою відповідальністю “ДДЛ” десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати докази зазначення у позовній заяві ідентифікаційного коду юридичної особи Відповідача та докази надіслання таких Відповідачеві; надати докази надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів Відповідачу листом з описом вкладення; надати оригінал доказів доплати 2104грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду; надати належним чином посвідчені копії доданих до позовної заяви документів; надіслати Позивачу примірник акту Господарського суду Львівської області від 10.09.2020р. №142.
Вказану ухвалу надіслано на адресу Позивача 17.09.2020р., що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції.
01.10.2020р. за вх. №28439/20 Позивачем подано до суду заяву від 30.09.2020р. б/н, у якій на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2020р. у даній справі просить суд долучити до матеріалів справи клопотання про виправлення помилок в позовній заяві із доказами надіслання такого на адресу Відповідача, докази надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів Відповідачу листом з описом вкладення; докази доплати 2104грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду; належним чином посвідчені копії доданих до позовної заяви документів.
Окрім того, Позивачем 01.10.2020р. за вх. №28438/20 подано до суду оригінал клопотання про виправлення помилок в позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.10.2020р. у даній справі постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 20.10.2020р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
В судовому засіданні 20.10.2020р. судом оголошено перерву до 10.11.2020р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.
Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
В порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.
Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов'язковою.
09.11.2020р. за вх. №2882/20 Позивачем подано до суду заяву від 09.11.2020р. б/н, у якій просить суд прийняти відмову Позивача від позову та закрити провадження у справі. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов'язковою.
19.10.2020р. за вх. №30150/20 Відповідачем подано до суду Відзив на позовну заяву від 16.10.2020р. вих. №88-Д/459, у якому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованим, просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вказаний відзив оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно з ст. 76 ГПК України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
03.09.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДДЛ» (надалі - Позивач, Орендар) та Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди №240 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець на підставі дозволу НАН України на передачу в оренду майна НА України від 03.07.2019р. №178 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - окремо розташовану п'ятиповерхову адміністративно-виробничу будівлю без підвалу «Протон» Інженерного корпусу (літ. А-5) реєстровий № майна 03534506.9ЮШВДЖН191 (надалі - Майно) площею 2507,8 м.кв., розміщене за адресою: м.Львів, вул.Наукова, буд. №5, що перебуває на балансі Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України (надалі - Балансоутримувач).
Згідно п.1.2. Договору Майно передається в оренду з цільовим призначенням його використання як інше використання нерухомого майна (п.29 Додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995р. №786), а саме для розміщення коворкінг-центру.
Стан майна на момент укладення договору (потребує/ не потребує поточного або капітального або поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передачі (п. 1.3. Договору).
Положеннями пункту 2.1. Договору встановлено, що Орендар вступає в платне користування Майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше підписання Сторонами Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше, ніж три роки - не раніше дати нотаріального посвідчення Договору) та актів приймання-передачі Майна.
З огляду на непридатний Для використання за цільовим призначенням стан Майна, що обумовлює необхідність проведення капітального ремонту Майна у значних обсягах, Сторони домовилися про передачу Майна в оренду у два етапи. На першому етапі з моменту підписання Сторонами Договору оренди та акту приймання-передачі на частину площ Орендар набуває право платного користування приміщеннями №№ 61-77 (четвертий поверх) та №№ 78-96 (п'ятий поверх), які розміщені на четвертому та п'ятому поверхах будівлі, загальною площею 979,4 (дев'ятсот сімдесят дев'ять цілих чотири десятих) кв.м. На другому етапі передачі майна, який реалізується через шість місяців після підписання акту приймання-передачі майна згідно першого етапу, після підписання відповідного акту приймання - передачі Орендар набуває право платного користування іншими приміщеннями будівлі на поверхах з першого по третій загальною площею 1528,4 (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім цілих чотири десятих) кв.м. З цього моменту Орендар набуває право платного користування приміщеннями будівлі площею 2 507,8кв.м.
Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995р. №786, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2019р. 76481,50грн. за всю площу оренди (п.3.1. Договору).
Згідно пункту 3.1.1. Договору на першому етапі орендна плата становить (за базовий місяць оренди липень 2019 року) 29869,20грн. без ПДВ.
На другому етапі орендна плата збільшується (за базовий місяць розрахунку - липень 2019р. на 46612,30грн., яка буде проіндексована на дату підписання акту приймання-передачі другого етапу.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди вересень 2019р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень 2019р.
Орендна плата сплачується Орендарем з урахуванням положень ст.2 п.2.1. Договору та з огляду на поетапне прийняття майна в оренду. (п.3.1.2. Договору).
Пунктом 3.4. Договору Сторонами погоджено, що орендна плата перераховується Орендарем у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщеннями щомісячно до 30 (31) числа місяця.
З пункту 10.1. Договору вбачається, що Договір укладено строком на 14 років та 271 день, та діє з 03.09.2019р. по 31.05.2034р. включно.
Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору та посвідчено приватним нотаріусом Львівського МНО Василюком В.М., про що внесено запис до реєстру №1632.
Актом приймання-передачі майна в оренду від 03.09.2019р. Відповідач передав, а Позивач прийняв у строкове платне користування за Договором нежитлові приміщення №№61-77 (4 поверх) та №№78-96 (5 поверх) загальною площею 979,4 м.кв. Стан майна - незадовільний і потребує капітального ремонту. Вказаний Акт приймання-передачі підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.
Додатковою угодою від 19.03.2020р. №1 до Договору Сторонами, з огляду на ситуацію, спричинену швидким поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19), яка склалася в Україні і світі, прийнятими загальнодержавними рішеннями з оголошення карантину і запровадженням у зв'язку з цим низки обмежувальних заходів, віднесенням карантину до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та з урахуванням взаємної згоди обох Сторін Договору, погоджено внести до частини 2 пункту 2.1 Договору оренди від 03 вересня 2019 року № 240 такі зміни: слова «через шість місяців після підписання акту приймання-передачі майна згідно першого етапу» замінити словами «через 1 місяць після закінчення карантину або його окремих заходів в Україні та у м. Львові».
Вказану Додаткову угоду підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.
Листом від 30.06.2020р. вих. №3006/2020-1 Позивач звертався до Відповідача із проханням звільнити Відповідача від сплати орендної плати за користування орендованим за Договором Майном у зв'язку неможливістю його використання з підстав запровадження в Україні карантинних заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної інфекції. З врахуванням здійснення Поизвачем оплати орендної плати в період існування карантину Позивач просив Відповідача зарахувати здійснені платежі в рахунок майбутніх платежів за Договором після закінчення карантину.
Листом від 27.07.2020р. вих. №88-32/337 Відповідач повідомив Позивача про те що відповідно до Постанови КМУ від 15.07.2020р. №611 звільнення від сплати орендної плати не застосовується до тих орендарів, які отримали дозвіл на здійснення невід'ємних поліпшень і не завершили таких поліпшень станом на час початку карантину, крім орендарів, які здійснюють невід'ємні поліпшення в закладах освіти державної форми власності.
Вважаючи відмову Відповідача від звільнення Позивача від сплати орендної плати за користування Майном за Договором неправомірною Позивач звернувся до господарського суду із позовом про зобов'язання Відповідача звільнити Позивача від сплати орендної плати за Договором оренди від 03.09.2019р. №240 на час дії карантину та зобов'язання Відповідача зарахувати здійснені Позивачем під час карантину орендні платежі в сумі 146220,83грн. в рахунок майбутніх платежів.
Відповідач у поданому 19.10.2020р. за вх. №30150/20 Відзиві на позовну заяву від 16.10.2020р. вих. №88-Д/459 вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити Позивачу в їх задоволенні з підстав проведення Поизвачем в орендованому за Договором Майні ремонтних робіт станом на час запровадження карантинних заходів.
Окрім того, Відповідач зазначає, що не є закладом освіти, а позивач не орендує приміщення в учбовому корпусі. Відтак, на думку Відповідача, до правовідносин між Сторонами не застосовуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611.
Також, в обґрунтування своїх заперечень проти заявлених позовних вимог Відповідач покликається на те, що доступ Позивача до Майна не обмежений, оскільки в орендованих приміщеннях зберігається майно та речі Позивача, а також те, що Позивачем не доведено належними доказами факту існування обставин непереборної сили, які зумовили неможливість використання орендованого майна.
09.11.2020р. за вх. №2882/20 Позивачем подано до суду заяву від 09.11.2020р. б/н, у якій просить суд прийняти відмову Позивача від позову та закрити провадження у справі.
У відповідності з пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.6 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 183 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно ч.4 ст.185 ГПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення; у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі; суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно п.4 ч.1, ч.ч.3-5 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається; наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору; про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету; ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Суд в порядку ч.3 ст.192 ГПК роз'яснює Учасникам справи наслідки закриття провадження у справі, зокрема те, що, згідно ч.3. ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи вищенаведене, оглянувши і дослідивши матеріли справи та подані Учасниками справи докази і наведені доводи, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками справи не заявлені доводи та не подані докази того, що дії представника Позивача суперечать інтересам Позивача чи порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, в тому числі держави, суд дійшов висновку про наявність правових підстав до прийняття заяви Позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі.
Щодо судових витрат суд зазначає.
Нормою ч.4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.
Як доказ сплати судового збору Позивачем подано Квитанцію від 09.09.2020р. №8 про сплату 2100грн. судового збору та Платіжне доручення від 29.09.2020р. №4 про сплату 2104грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду.
Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.
Згідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Позивачем при поданні позовної заяви до суду заявлено дві вимоги немайнового характеру - про зобов'язання Відповідача звільнити Позивача від сплати орендної плати за Договором оренди від 03.09.2019р. №240 на час дії карантину та про зобов'язання Відповідача зарахувати здійснені Позивачем під час карантину орендні платежі в сумі 146220,83грн. в рахунок майбутніх платежів.
З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 4204грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про наявність правових підстав до залишення понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 2102грн. за Позивачем.
При цьому, суд зазначає, що, з урахуванням того, що відмова Позивача від позову та її прийняття судом відбулось до початку розгляду справи по суті, Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого згідно Платіжного доручення від 29.09.2020р. №4 при поданні позову до господарського суду в розмірі 2102грн. (4204/ 2 = 2102).
З підстав відсутності клопотання Позивача про повернення судового збору суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення при постановленні даної ухвали. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 120, 121, 130, 191, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.4, 5, 7 Закону України «Про судовий збір», суд -
1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДЛ” від позову.
2. Закрити провадження у справі.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст ухвали складено 16.11.2020р.
Головуючий суддя Т.Б. Фартушок