ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2020Справа № 910/9871/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп"
до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"
про стягнення заборгованості в розмірі 2 131 080,18 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 11.11.2020,
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення заборгованості в розмірі 2 131 080,18 грн, з якої 2 062 336,14 грн суми основного боргу,37 301,40 грн інфляційних втрат та 31 442,64 грн трьох процентів річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних обов'язків щодо повної оплати поставленого товару згідно договору поставки товару № 20/05/111 від 28.08.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/9871/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.08.2020 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.
За наслідками підготовчого засідання 05.08.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі № 910/9871/20 на 02.09.2020, відповідачу запропоновано подати відзив.
У підготовче засідання 02.09.2020 прибула представник позивача та подала документи для долучення до матеріалів справи.
За наслідками судового засідання 02.09.2020 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 30.09.2020.
У зв'язку із перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці розгляд справи ухвалою суду був призначений на 11.11.2020.
10.11.2020 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Компанії надійшло клопотання, в якому відповідач просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
28.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» та Відокремленим підрозділом «Атоменергомаш» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» був укладений договір поставки № 20/05/111 (далі - договір).
Згідно умов договору позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, передбачену пунктом 1.1. договору.
01.10.2019 Товариство відвантажило партію товару (труба АД0 32*6*6000мм ГОСТ 18482-79) на загальну суму 2 062 336,14 грн. На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи долучена копія видаткової накладної № 751 від 01.10.2019.
Відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується наявним на видатковій накладній підписом представника Компанії Трошина Є. Н., якого було уповноважено на прийняття товару згідно довіреності № 1/314 від 01.10.2019, копія якої долучена до матеріалів справи.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 90 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).
Строк оплати поставленого та отриманого 01.10.2019 товару, керуючись пунктом 4.1 договору, настав 30.12.2019.
У вказаний строк оплата поставленого товару Компанією здійснена не була.
24.04.2020 позивач звернувся до відповідача із листом № 24/04-14 від 24.04.2020, в якому просив здійснити погашення наявної заборгованості за поставлений товар. Вказаний лист отриманий відповідачем 04.05.2020 (відмітка на поштовому повідомлення про вручення поштового відправлення), однак заборгованість не сплатив.
Вказані обставини зумовили звернення Товариства із даним позовом до суду в межах якого позивач просить суд стягнути 2 062 336,14 грн основного боргу, 37 301,40 грн інфляційних втрат та 31 442,64 грн три проценти річних за період прострочення 1.12.2019-03.07.2020.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, умовами пункту 4.1. договору сторонами погоджена оплата протягом 30 календарних днів після прийняття товару.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що товар поставлений позивачем відповідачу 01.10.2019, граничний строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором настав 30.12.2019.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання обов'язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 2 062 336,14 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 31 442,64 грн та інфляційні втрати в розмірі 37 301,40 грн за період з 31.12.2019 по 03.07.2020.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає три проценти річних у розмірі 31 442,64 грн та інфляційні втрати в розмірі 37 301,40 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, позовні вимоги Товариства, є обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення заборгованості в розмірі 2 131 080,18 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (02141, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРА МИШУГИ, будинок 2, офіс 416; ідентифікаційний код 37017486) 2 062 336,14 грн (два мільйона шістдесят дві тисячі триста тридцять шість гривень 14 копійок) боргу, 31 442,64 грн (тридцять одну тисячу чотириста сорок дві гривні 64 копійки) три проценти річних, 37 301,40 грн (тридцять сім тисяч триста одну гривню 40 копійок) інфляційних втрат та 31 966,20 грн (тридцять одну тисячу дев'ятсот шістдесят шість гривень 20 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 17.11.2020.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ