ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2020Справа № 910/13520/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (03680, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, буд. 51; ідентифікаційний код 38283024)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будеволюція" (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 3; ідентифікаційний код 34284328)
про стягнення 201 306, 36 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулося Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будеволюція", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 201 306, 36 грн., яка складається із суми основного боргу - 162 200, 00 грн, інфляційних втрат - 3 007, 61 грн, 3 % річних - 5 917, 28 грн, пені - 30 181, 47 грн у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору № 60-19 про виконання робіт з науково-технічного супроводу будівництва житлового будинку від 25.04.2019 в частині здійснення оплати за виконану позивачем роботу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
У запропонований в ухвалі від 14.09.2020 п'ятнадцятиденний строк відзиву від відповідача до суду не надійшло.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Будеволюція" є: 01001, м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 3.
Суд зазначає, що ухвала суду від 14.09.2020 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105475116646, однак конверт з вказаною ухвалою повернувся на адресу суду неврученим із зазначенням причин: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
25.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будеволюція" (далі - замовник) та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (далі - виконавець) укладено договір № 60-19 про виконання робіт з науково-технічного супроводу будівництва житлового будинку за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується у передбачений договором строк ви конати роботи з науково-технічного супроводу будівництва житлового будинку № 22 у складі об'єкта: "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колек торною у Дарницькому районі м. Києва" (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Відповідно до 1.2. договору вартість договору включає в себе виконання таких робіт: дослідження міцності бетону 30 (тридцяти) конструкцій методами неруйнівного кон тролю (на. кожному поверсі кожної секції); складання квартальних звітів за результатами досліджень.
Термін виконання робіт: початок - визначається замовником; закінчення - закінчення будівництва об'єкта, вказаного в п. 1.1. цього договору (п. 1.3. договору).
Пунктом 1.4. договору передбачено, що обсяг виконання окремих етапів робіт визначаються календарним планом робіт (дода ток 2 до договору).
Згідно п. 1.5. договору результатом робіт, виконаних за цим договором, є щоквартальне від початку виконан ня робіт складання виконавцем звітів про проведення зазначених у календарному плані робіт. Звіти за результатами виконаних робіт передаються замовнику у кількості 4 (чотирьох) оригіналь них примірників у паперовій формі за документами виконавця (накладна, супровідний лист).
Розділом 2 договору визначено вартість робіт та порядок розрахунків, зокрема, загальна вартість робіт за цим договором визначена протоколом узгодження договір ної ціни (додаток 1 до договору) і складає: 156 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ: 31 200,00 грн., всього з ПДВ: 187 200,00 грн (п. 2.1. договору). Пунктами 2.2. та 2.3. договору сторони погодили, що виплати здійснюються щоквартально за фактично виконані відповідно до календарно го плану (додаток № 2 до договору) роботи на підставі акта здавання-приймання робіт. Розрахунки за цим договором проводяться в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, визначений цим до говором.
За умовами п. 3.3. договору замовник, протягом 5 робочих днів з дня отримання акта та квартального звіту, зобов'язаний передати виконавцю підписаний зі своєї сторони акт або надати обгрунтовану, відмову. У разі заперечення щодо обгрунтованості відмови замовника з боку виконавця, виконавець складає протокол розбіжностей та діє згідно з чинним законодавством.
Після отримання замовником звітів, згідно з п. 1.5. цього договору та підписання сто ронами акта, замовник протягом 5 робочих днів відповідно до календарного плану робіт сплачує виконавцю вартість виконаних робіт відповідного періоду (п. 3.4. договору).
Пунктом 10.1. визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що ним були виконані зобов'язання за договором в повному обсязі, та передано виконану роботу за актом здачі-приймання.
Втім, відповідачем обумовлені договірні зобов'язання виконані лише частково, зокрема, здійснено оплату за виконану виконавцем роботу в сумі 25 000, 00 грн. У зв'язку з чим, позивач вказує, що у відповідача наявна заборгованість за виконані роботи що становить 162 200, 00 грн. Разом з тим, у зв'язку з порушення договірних зобов'язань позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 3 007, 61 грн, 3 % річних в розмірі 5 917, 28 грн та пені в розмірі 30 181, 47 грн.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 60-19 від 25.04.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Отже, відповідно до п. 2.1. договору сторони дійшли згоди, що загальна вартість робіт за договором визначена протоколом узгодження договірної ціни і складає 187 000, 00 грн з ПДВ.
Як про це вказує позивач та що у свою чергу встановлено судом, Державним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" в повному обсязі виконано обумовлені договором зобов'язання та передано виконану роботу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання науково-технічної продукції до договору № 60-90 від 25.04.2019 складеним 27.06.2019.
Суд зазначає, що вказаний акт підписаний уповноваженими сторонами, підписи яких скріплені печатками установ. В акті також не міститься будь яких зауважень чи застережень щодо кількості, якості чи строків виконаних робіт.
Так, в п. 3.5. договору сторони погодили, що у випадку наявності у замовника претензій щодо якості, строків та обсягів виконаних виконавцем робіт та змісту акта/звіту, замовник направляє виконавцю свої зауваження в пись мовій формі. Всі розбіжності з приводу підписання акта мають бути вирішені протягом 10-ти (де сяти) робочих днів з дати направлення замовником своїх зауважень. Якщо замовник протягом 10- ти (десяти) робочих днів з дня отримання акту та звіту, не передав виконавцеві оформлений акт або обґрунтовану відмову від підписання акту, робота вважається прийнятою і підлягає оплаті.
Суд звертає увагу, що будь яких претензій замовника щодо якості, строків та обсягів виконаних виконавцем робіт та змісту акта/звіту в матеріалах справи не міститься.
Так, після отримання замовником звітів, згідно з п. 1.5. цього договору та підписання сто ронами акта, замовник протягом 5 робочих днів відповідно до календарного плану робіт сплачує виконавцю вартість виконаних робіт відповідного періоду (п. 3.4. договору).
За приписами пп. 4.1.2. та 4.1.4. п. 4.1. договору замовник зобов'язується, зокрема, проводити своєчасну оплату відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. цього договору, не пізніше 5-го робочого дня з дати підписання акта здійснити оплату виконавцеві її вартості за договірною ціною для можливості поповнення виконавцем ПДВ-рахунку з метою сво єчасної реєстрації виконавцем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог чинного податкового законодавства України.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Водночас, суд вказує, що відповідачем в порушення умов договору, а саме, його п. 3.4. та пп. 4.1.2. та 4.1.4. п. 4.1. було здійснено лише часткову оплату виконаних виконавцем робіт в сумі 25 000, 00 грн згідно платіжного доручення № 314/4964 від 24.12.2019.
Приписами ч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів здійснення ним оплати виконаних виконавцем робіт в повному обсязі, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 60-19 від 25.04.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими, та відповідно стягненню з відповідача підлягає заборгованість в розмірі 162 200, 00 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 30 181, 47 грн, інфляційних втрат в розмірі 3 007, 61 грн та 3 % річних в розмірі 5 917, 28 грн, то суд вказує наступне.
В пункті 6.1. договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.
Так, у разі порушення термінів оплати більш ніж на 5 робочих днів, замовник виплатити "виконавцю" пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період прострочення, від неоплаченої суми за кожний робочий день прострочення виконання зобов'язань (п. 6.2. договору).
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, перевіривши надані розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем допущено помилки в періодах здійснення їх нарахувань.
Зокрема, як про це вказує, сам позивач суму в розмірі 25 000, 00 грн відповідачем було сплачено 24.12.2019.
Таким чином періодом нарахування пені на суму 187 200, 00 грн є 13.12.2019-23.12.2019, а не 13.12.1019-24.12.2019, та на суму 162 200, 00 грн є 24.12.2019-31.12.2019, а не 25.12.2019-31.12.2019.
Відповідно 3% річних на суму 187 200, 00 грн з 06.07.2019-23.12.2019, а не 06.07.2019-24.12.2019, та на суму 162 200, 00 грн з 24.12.2019-31.12.2019, а не з 25.12.2019-31.12.2019.
Відтак, здійснивши розрахунок пені та 3% річних відповідно до наведених позивачем періодів, окрім тих, що були визначені невірно, та з врахуванням визначених судом періодів, суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 30 162, 98 грн, 3% річних - 5 915, 23 грн. таким чином вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Крім того, здійснивши розрахунок інфляційних втрат за повні місяці виходячи із суми 187 200, 00 грн - серпень 2019, вересень, жовтень, листопад, із суми 162 200, 00 грн - січень 2020, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 3 007, 61 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будеволюція" (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 3; ідентифікаційний код 34284328) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (03680, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, буд. 51; ідентифікаційний код 38283024) заборгованість в розмірі 162 200 (сто шістдесят дві тисячі двісті) грн 00 коп., пеню в розмірі 30 162 (тридцять тисяч сто шістдесят два) грн 98 коп., 3% річних в розмірі 5 915 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн 23 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 007 (три тисячі сім) грн 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 019 (три тисячі дев'ятнадцять) грн 30 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.11.2020
Суддя Д.О. Баранов