Рішення від 21.10.2020 по справі 910/24323/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2020Справа № 910/24323/16

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, втрат від інфляції, відсотків в загальному розмірі 1 851 032 грн. 32 коп.

В межах справи № 910/24323/16

За заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (ідентифікаційний код 01386326)

про банкрутство

суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін :

Від позивача не з'явились

Від відповідача не з'явились

Розпорядник майна не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2017.

17.12.2018 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, втрат від інфляції, відсотків в загальному розмірі 1 851 032 грн. 32 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2018 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 30.01.2019.

16.01.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.01.2019 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції та призначено розгляд справи на 20.02.2019.

01.02.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.02.2019 розгляд справи відкладено на 03.04.2019.

07.03.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності та про долучення документів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період 01.01.2015 по 01.12.2018 в розмірі 854 145 грн. 57коп., а також 3% річних в розмірі 91 991 грн. 42 коп. залишено без руху. Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом здійснення оплати судового збору у розмірі 14 192 грн. 04 коп. та надання відповідного підтвердження суду.

Крім того, вказаною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи в частині стягнення заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 298 179 грн. 23 коп. та компенсації втрати частини доходів в розмірі 606 716 грн. 10 коп. до судового розгляду по суті на 15.05.2019.

26.04.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору (відстрочення від сплати судового збору на строк до ухвалення рішення у справі), а також клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та уточнення розміру кредиторських вимог.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.2019 клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору (відстрочення від сплати судового збору на строк до ухвалення рішення у справі) задоволено частково, відстрочено сплату судового збору в розмірі 14 192 грн. 04 коп. до ухвалення судового рішення у справі.

Крім того, вказаною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період 01.01.2015 по 01.12.2018 в розмірі 854 145 грн. 57 коп., а також 3% річних в розмірі 91 991 грн. 42 коп. в межах справи№ 910/24323/16 до судового розгляду по суті на 19.06.2019.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 15.05.2019, 19.06.2019, 31.07.2019, 09.09.2019, 23.10.2019, 20.11.2019, 16.12.2019, 20.01.2020 розгляд справи відкладався.

11.03.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна Кіцула С.Б. про витребування доказів та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2020 задоволено клопотання розпорядника майна Кіцула С.Б. про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 06.04.2020.

06.04.2020 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебування судді Чеберяка П.П. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду від 30.06.2020 розгляд справи призначено на 29.07.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, втрат від інфляції, відсотків в загальному розмірі 1 851 032 грн. 32 коп Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 працював до 31.12.2014 у відокремленому підрозділі Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" - Мостобудівельний загін № 12 Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на посаді начальника МО-12, що підтверджується записом в трудовій книжці.

Заборгованість відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати за період з жовтня 2012 по грудень 2014 року становить 279 220 грн 38 коп., а також відшкодування витрат на відрядження в розмірі 18 958 грн 85 коп. що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" в особі відокремленого підрозділу Мостобудівельний загін №12 Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" від за вих. № 34 від 09.07.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У ч.1 ст. 1Закону України "Про оплату праці", який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття "заробітна плата".

Конституційний Суд України в рішенні 1-18/2013 від 15.10.2013 року зазначив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.

Відповідно до положень ст. 97 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно з частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі ст. 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01. 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01. 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно пп. пп. 2.2.7 і 2.2.8 вказаної Інструкції, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати віднесено до фонду додаткової заробітної плати.

За таких обставин суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати фактично є заробітною платою працівника та підлягають виплаті в загальному порядку.

Відповідної позиції притримується і Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 910/4518/16 від 30.01.2019 року.

В своєму рішенні №1-18/2013 від 15.10.2013 року Конституційний Суд України дійшов висновку що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Згідно з частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З огляду на викладені обставини, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача, які складають заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 279 220 грн 38 коп.

Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачем при звільненні, останнім заявлено вимоги, які складають середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який за період з 01.01.2015 по 01.12.2018 становить 854 145 грн 57 коп., компенсацію втрати частини доходів в розмірі 606 716 грн. 10 коп., а також 3% річних в розмірі 91 991 грн. 42 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").

Згідно п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001року.

Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.

Згідно п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Доданий позивачем розрахунок суми компенсації не відповідає вказаному Порядку, індекси споживчих цін не відповідають тим, які опубліковані Держкомстатом. Крім того, позивач в порушення положень як Порядку так і Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" нараховує компенсацію в період з жовтня 2012 року по листопад 2018 на суму визначеного ним самостійно середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 606 716 грн 10 коп.

Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, вказаними нормативними актами передбачено, зокрема нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати. При цьому і сама компенсація, як зазначено вище фактично відноситься до частини заробітної плати.

Нарахування ж та виплата середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні передбачена ст. 117 Кодексу законів про працю України, як вид відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок з робітником при звільненні і відповідно не відноситься ні до заробітної плати, ні до будь-якого іншого виду доходу, визначеного Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Відповідної позиції притримується і Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 910/4518/16 від 30.01.2019 року.

Крім того, вказаний вид відповідальності взагалі не має встановлених строків виплати від яких можливо б було відраховувати компенсаційні нарахування та відповідно казати про затримку вказаного платежу, носить разовий характер та відповідно нарахування компенсації на вказані суми є безпідставним.

Також безпідставним суд вважає нарахування компенсації на заборгованість по витратам на відрядження. Вказані витрати не є заробітною платою і відповідно не включаються до фонду оплати праці.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення компенсації підлягають частковому задоволенню, виходячи із нарахувань на заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за уточненим розрахунком суду.

Розрахунок компенсації відповідно викладених вище положень діючого законодавства відбувається наступним чином. Якщо, нарахований але не виплачений грошовий дохід за жовтень 2012 року (14 156,60 грн.) виплачується в листопаді 2018 року, то відповідно компенсація розраховується =14 156,60грн.*146,9 (приріст індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу, у відсотках розрахований шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін з грудня 2012 року (наступний місяць після місяця в якому утворилась заборгованість) до листопада 2018 року (місяць, що передує виплаті доходу):100= 20 796,50 грн.

Враховуючи той факт, що відповідачем нарахована заробітна плата виплачена не була суд вважає правомірним здійснення нарахування компенсації по дату подання позову, а саме грудень 2018 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 378 551 грн 17 коп.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення витрат на відрядження в сумі 18 958 грн. 85 коп, слід зазначити наступне.

Відповідно, до ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Тільки у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Згідно з п.п. 3.15 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, не належать до фонду оплати праці витрати на відрядження: добові (у повному обсязі) вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

Оскільки витрати на відрядження не включаються до фонду оплати праці, то позивач повинен був звернутися до суду за їх стягненням в тримісячний строк з моменту звільнення або з моменту коли дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, позивача було звільнено 12.12.2014 року, з позовом позивач звернувся в грудні 2018 року, тобто з пропуском трьох місяців визначених законом і відповідно строк встановлений ст. 233 Кодексу законів про працю України позивачем пропущений.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з боржника середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 854 145 грн. 57 коп., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 зазначеного кодексу).

Тобто, за вказаними приписами закону визначений певний порядок остаточних розрахунків роботодавця з працівником при його звільненні, зокрема, або в день звільнення, або, якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі невиконання роботодавцем вказаних вимог законодавцем передбачений певний вид відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як убачається з матеріалів справи, позивач був звільнений відповідачем 12.12.2014 року за згодою сторін. Згідно довідки № 34 від 09.07.2018 року відповідач має заборгованість перед позивачем за період його роботи, зокрема з жовтня 2012 року по грудень 2014 року, тобто по дату звільнення. Позивач стверджує, що працював весь період і в день звільнення також, однак відповідач з ним не розрахувався, чим порушив положення ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідачем жодним чином не доведено, що позивач в день свого звільнення не працював і обов'язок відповідача провести з ним певний розрахунок мав виникнути лише після його звернення, як і не доведено відсутність вини відповідача в невиконанні розрахунку з позивачем. Не містять матеріали справи доказів про повідомлення позивача про розмір заборгованості перед ним станом на дату звільнення.

Розрахунок сум середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні проводиться за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (надалі по тексту - Порядок).

Відповідно до абз. 3 п. 2 розділу ІІ вказаної вище постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем визначено розмір середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу без дотримання абз. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, оскільки вказаний розрахунок позивач здійснює із розрахунку за період заборгованості червень-липень 2015 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 було звільнено 12.12.2014 року, отже останні два календарні місяці роботи, що передували вказаній події - жовтень та листопад 2014 року.

Пунктом 8 вказаного Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. У відповідності до ч.1 ст.117 КЗпП України, середній заробіток при несвоєчасному розрахунку з працівником сплачується за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за відповідну кількість робочих днів.

За таких обставин, виходячи із розміру встановленої судом середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів у заявленому позивачем періоді (979) позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню на суму 370 199 грн. 06 коп.

Щодо стягнення 3 відсотків річних в розмірі 91 991 грн., 42 коп. слід зазначити наступне.

Звертаючись з зазначеними вимогами позивач просить стягнути з відповідача 3 відсотки річних з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України в зв'язку з порушенням останнім строків виплати заробітної плати.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому слід зазначити, що відповідна норма міститься в главі 51 Цивільного кодексу України "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" і відповідно регулює зобов'язальні правовідносини і наслідки їх порушення визначені Цивільним кодексом України і не застосовуються до трудових правовідносин.

15.07.2020 на адресу Господарського суду надійшла уточнена позовна заява. Враховуючи те, що вказана заява надійшла до суду після закінчення підготовчого засідання, згідно приписів ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України вона залишена судом без розгляду.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Судовий збір від сплати якого позивач звільнений у встановленому законом порядку стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, а також те, що ухвалою Господарського суду м. Києва 15.05.2019 було відстрочено позивачу сплату судового збору в розмірі 14 192,04 грн., враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача в дохід Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 15 419, 56 грн., а з позивача в дохід Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 8 657,14 грн.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73-74, 129, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 279 220 (двісті сімдесят дев'ять тисяч двісті двадцять) грн 38 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 378 551 (триста сімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн 17 коп., середній заробіток за затримку розрахунків при звільненні в розмірі 370 199 (триста сімдесят тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн 06 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) в дохід Державного бюджету України 15 419 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн 56 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 8 657 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн 14 коп. судового збору.

5. В іншій частині позовну заяву залишити без задоволення.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна боржника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Чеберяк