ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 809/846/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Кричовський Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Коломийського геріатричного пансіонату
до відповідача: Коломийської міської ради Івано-Франківської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
Івано-Франківська обласна рада;
Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації
про визнання протиправними й скасування пунктів рішення міськради
учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Встановив: у травні 2018 року Коломийський геріатричний пансіонат звернувся до суду з позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати пункти 2, 4 рішення Коломийської міської ради від 25 січня 2018 року № 2349-29/2018 "Про хід виконання рішення міської ради від 16 грудня 2009 року № 2465-44/2009 "Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності", в частині порядкових номерів 154-168 затвердженого рішенням міської ради від 25 січня 2018 року № 2349-29/2018 Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Коломиї (далі - Перелік майна), щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату: нежитлова будівля на вул. О. Довбуша, 50 а (№ 154); адмінкорпус із харчоблоком (№ 155), кочегарка, гараж (№ 156), продсклад (№ 157), склад м'якого інвентарю (№ 158) на вул. О. Довбуша, 50; житловий корпус (№ 159), житловий корпус (№ 160), житловий корпус (№ 161), свинарник (№ 162), корівник (№ 163), стодола (№ 164), склад (№ 165), кролівник (№ 166), баня (№ 167), гараж (№ 162) на вул. Трильовського, 25 у м. Коломия та в частині зобов'язання балансоутримувача майна Коломийського геріатричного пансіонату до грудня 2018 року здійснити необхідні всі дії для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно Коломийського геріатричного пансіонату.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 10 липня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2018 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року залишив без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 лютого 2020 частково задовольнила касаційну скаргу Коломийського геріатричного пансіонату - рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року скасувала; провадження у справі закрила. Роз'яснила позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
29.04.2020, Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою справу №809/846/18 передала до Господарського суду Івано-Франківської області.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020 справу № 809/846/18 скеровано на розгляд судді Неверовській Л. М. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучити до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Івано-Франківську обласну раду та Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, встановити відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив, запропонувати третім особам протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду письмові пояснення щодо позову з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову та відповідні докази; враховуючи епідемічну ситуацію, яка склалася в Україні із поширенням коронавірусу COVID-19, оголошеним карантином, про дату і час проведення підготовчого засідання повідомити учасників справи додатково ухвалою суду.
17.06.2020, через канцелярію суду, від відповідача надійшов відзив (вих. № 580/01.2-13/16в від 15.06.2020; вх.№ 7382/20) в якому Коломийська міська рада Івано-Франківської області просить суд відмовити в задоволенні позову Коломийського геріатричного пансіонату про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 4 рішення міської ради № 2349-29/2018 від 25 січня 2018 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Також, 17.06.2020, через канцелярію суду, від відповідача надійшло клопотання (вих. № 582/01.2-13/16в від 15.06.2020; вх.№ 8529/20) в якому Коломийська міська рада Івано-Франківської області просить суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
При дослідженні поданих документів, судом встановлено, що відповідачем викладена різна позиція щодо даного позову, а саме: у відзиві відповідач просить суд відмовити в позові, а в клопотанні - закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, з огляду на відсутність предмету спору.
22.06.2020, суд постановив ухвалу, якою зобов'язав відповідача надати суду відзив із конкретним викладенням своєї позиції (заперечення щодо позову чи обгрунтування підстав закриття провадження у справі) щодо позовних вимог та докази направлення відзиву учасникам справи протягом 15 днів з дня вручення ухвали; підготовче засідання суд призначив на 17.09.2020 (ухвала від 27.08.20).
22.06.2020, до суду надійшли письмові пояснення Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача), які прийняті судом до розгляду.
02.07.2020, від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 8162/20), яка прийнята судом до розгляду.
09.09.2020, через канцелярію суду, від відповідача, на виконання ухвали суду від 22.06.2020, надійшли пояснення в яких зазначено, що Коломийська міська рада підтримує клопотання про закриття провадження (вих. № 582/01.2-13/16в від 15.06.2020; вх. № 8529/20 від 17.06.2020); у випадку розгляду даної справи по суті, просить суд взяти до уваги викладене у відзиві на позов (вих. № 580/01.2-13/16в від 15.06.2020; вх.№ 7382/20 від 17.06.2020).
17.09.2020, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.10.2020.
27.10.2020, учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. З огляду на відсутність представників сторін, представник Івано-Франківської обласної державної адміністрації (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача), через канцелярію суду, подав заяву (вх. № 14551/20 від 27.10.2020) про розгляд справи за відсутності уповноваженого на участь у справі представника. 27.10.2020, розгляд справи по суті завершено; судом ухвалено рішення.
Позиція позивача.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задоволити позов в повному обсязі, що зазначив письмово у відповіді на відзив (вх. № 8162/20; том 3, а.с. 71-81). Підтримуючи позов позивач стверджує, що Коломийський геріатричний пансіонат як цілісний майновий комплекс перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Івано-Франківської області, з визначеним власником та уповноваженим органом управління, а правомірність набуття права власності на об'єкти його нерухомого майна підтверджується рішеннями Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів від 24.08.1992 "Про майно області", Івано-Франківської обласної Ради від 25.11.2011 №340-11/2011 "Про переліки об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст області" та від 09.10.2015 №1778-39/2015 "Про переліки об'єктів будівель і приміщень спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області". Саме ці рішення обласної ради є підставою для реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
На думку позивача, прийняттям оскаржуваного рішення від 25.01.2018 № 2349-29/2018 (п. 2) про затвердження Переліку майна з порядковими номерами 154-168 відповідач безпідставно визначив належність майна Пансіонату до комунальної власності територіальної громади міста Коломия, без вирішення спірного питання в установленому законом порядку з власником майна - Івано-Франківською обласною радою та уповноваженим органом управління - Департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, діючи поза межами повноважень і у спосіб, що суперечить Конституції та законам України.
Позивач наголошує, що за загальним правилом, право власності не виникає із реєстраційних дій, а наявність в особи свідоцтва про державну реєстрацію та відповідних записів у державному реєстрі саме по собі не свідчить про виникнення права власності, так як реєстрація - це не підстава набуття/зміни права, а навпаки, наслідок такого набуття/зміни.
Позиція відповідача.
17.06.2020, до суду надійшло клопотання відповідача (вих. № 582/01.2-13/16в від 15.06.2020; вх. № 8529/20; том 3, а.с. 26-28) в якому Коломийська міська рада Івано-Франківської області, з огляду на відсутність предмета спору, просить суд закрити провадження у справі № 809/846/18 на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
В обгрунтування поданого клопотання, відповідач зазначає, що 21 лютого 2019 року Коломийською міською радою було прийнято рішення № 3468-41/2019 "Про хід виконання рішення міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності", пунктом 3 якого визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради, яке є предметом спору в даній справі.
29 лютого 2020 року та 28 травня 2020 року міською радою затверджено нові Переліки майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності міста Коломиї, та визнано такими, що втратили чинність попередні рішення міської ради, якими затверджено переліки майна.
З огляду на вищевикладене відповідач стверджує, що у справі № 809/846/18, на даний час, відсутній предмет спору.
Коломийська міська рада проти позову заперечує, вважає його безпідставним та просить суд відмовити в задоволенні останнього в повному обсязі, що зазначила письмово у відзиві (вих. № 580/01.2-13/16в від 15.06.2020; вх. № 7382/20; том 3, а.с.16-19).
Свої заперечення відповідач обгрунтовує наступним:
- факт передачі майна від держави до органу місцевого самоврядування не підтверджує, що воно є комунальною власністю області;
- ні позивачем, ні третіми особами не здійснено державної реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, яка була обов'язковою, згідно зазначених відповідачем Інструкцій, Правил, Тимчасового положення, а тому обласна рада не набула права власності на майно відповідно до законодавства, відтак міською радою не порушено право комунальної власності області на об'єкти нерухомого майна;
- будівлі Коломийського геріатричного пансіонату є об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста Коломиї, яке зареєстровано у встановленому порядку, а тому оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування про затвердження переліку майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Коломиї, з включенням до нього порядкових номерів 154-168 з відомостями про будівлі Коломийського геріатричного пансіонату є правомірним.
Позиція Івано-Франківської обласної ради (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача).
Заявлені позовні вимоги вважає обґрунтованими, з мотивів аналогічних мотивам поданого позову, представник Івано-Франківської обласної ради у підготовчому судовому засіданні просив позовні вимоги задоволити; письмові пояснення щодо позову з викладенням своїх аргументів і міркувань третя особа суду не надала.
Позиція Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача).
Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації вважає, що позовна заява Коломийського геріатричного пансіонату є обгрунтованою, фактичні обставини викладені в ній відповідають дійсності; просить суд позов задоволити, що зазначено представником у підготовчому судовому засіданні та у наявних в матеріалах справи письмових поясненнях щодо позову (том 3, а.с. 55).
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке. У відповідності до постанов Верховної Ради УРСР: "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" від 08.12.1990, "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" від 26.03.1991, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою затвердив перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).
На виконання Закону "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, Івано-Франківська обласна Рада народних депутатів 24 серпня 1992 року прийняла рішення "Про майно області" (том 1, а.с. 20-21), яким затвердила перелік державного майна, віднесеного до комунальної власності області, згідно з додатком № 1 (том 1, а.с. 22-36) та передала перелічені в цьому додатку об'єкти комунальної власності області в управління обласної державної адміністрації. Серед переліку майна, яке залишено в обласній комунальній власності згідно додатку № 1, є Коломийський геріатричний будинок-інтернат (30.02.2002 перейменовано на Коломийський геріатричний пансіонат /розпорядження Івано-Франківської ОДА № 376). Заборонено до затвердження обласною радою регіональної програми приватизації об'єктів комунальної власності області відчуження, перепрофілювання та будь-яка зміну форм власності майна, його зменшення чи скорочення, без згоди обласної Ради (п. 2 цього рішення).
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що спірні об'єкти нерухомості були передані у спільну власність територіальних громад області на підставі постанови КМУ № 311, що підтверджується Переліком державного майна, віднесеного до комунальної власності області від 24.08.1992, згідно з додатком № 1.
25 листопада 2011 року Івано-Франківською обласною радою прийнято рішення № 340-11/2011 "Про переліки об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" (том 1, а.с.37), серед яких - Коломийський геріатричний пансіонат (№ п/п 87 Додаток 1 (том 1, а.с.39).
Пунктом 2 вищезазначеного рішення встановлено, що це рішення обласної ради є підставою для реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
В матеріалах справи відсутні докази підписання Коломийською міською радою актів приймання-передачі щодо майна Пансіонату, зокрема в частині порядкових номерів 154-168, затвердженого рішенням міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018.
09 жовтня 2015 року у відповідності до статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Івано-Франківською обласною радою прийнято рішення № 1778-39/2015 "Про переліки об'єктів, будівель і приміщень спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" (том 1, а.с. 41), в Додатку 1 якого (№ п/п 90; том 1, а.с. 43) значиться Коломийський геріатричний пансіонат.
Вище вказані рішення Івано-Франківської обласної ради є чинними і в установленому законом порядку протиправними не визнавались.
Відповідно до затвердженого рішенням Івано-Франківської обласної ради від 12.04.2014 № 1367-31/2014 Положення про Коломийський геріатричний пансіонат (том 1, а.с. 46-51) його власником є Івано-Франківська обласна рада, уповноваженим органом управління - департамент соціальної політики Івано-Франківської ОДА. Пансіонат є юридичною особою (неприбутковою бюджетною установою) і фінансується з обласного бюджету. Місцезнаходження: м. Коломия, вул. О. Довбуша, 50; 50 "а"; вул. Трильовського, 25. Майно Пансіонату є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області та закріплене за ним на праві оперативного управління згідно з укладеним договором (п.п. 1.2, 1.3, 2.2, 8.1-8.3, 9.2, 9.6 Положення).
25.01.2018 Коломийською міською радою Івано-Франківської області прийнято рішення № 2349-29/2018 "Про хід виконання рішення міської ради від 16.12.2009 № 2465-44/2009 "Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності". Згідно з пунктом 2 вказаного рішення затверджено перелік майна, яке належить до комунальної власності територіального громади міста Коломиї ( том 1, а.с. 12-16).
До затвердженого вказаним рішенням переліку майна під порядковими номерами 154-168 зазначено нерухоме майно, що перебуває в оперативному управлінні Коломийського геріатричного пансіонату, а саме: на вулиці О. Довбуша, 50: нежитлова будівля, площею 314,2 м.кв., адмінкорпус з харчоблоком, площею 2004,3 м.кв., кочегарка, гараж, площею 262,7 м.кв., продсклад, площею 61,8 м.кв., склад м'якого інвентаря, площею 55,1 м.кв.; по вулиці Трильовського, 25: житловий корпус, площею 201,1 м.кв., житловий корпус, площею 55, 5 м.кв., житловий корпус, площею 182, 5 м.кв., свинарник, площею 235, 9 м.кв., корівник, площею 273, 5 м.кв., стодола, площею 194, 7 м.кв., склад, площею 188,3 м.кв., кролівник, площею 74, 0 м.кв., баня, площею 34,2 м.кв., гараж, площею 230, 3 м.кв.
Пунктом 4 рішення № 2349-29/2018 запропоновано балансоутримувачам комунального майна до грудня 2018 року здійснити всі необхідні дії для проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та отримати витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Вважаючи пункти 2, 4 рішення № 2349-29/2018 протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Оцінка доказів та доводів сторін. Висновки суду.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Як вбачається із змісту Постанови ВП ВС від 19.02.2020 у даній справі № 809/846/18 (№ в ЄДРСР 88138159), якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Ураховуючи те, що спір у цій справі пов'язаний, серед іншого, із захистом речових прав позивача на нерухоме майно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
Також, у інших аналогічних справах Велика Палата Верховного Суду послідовно звертала увагу на те, що якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року, 27 лютого та 04 грудня 2019 року у справах № 826/11120/16 (провадження № 11-581апп18), 826/15089/17 (провадження № 11-1421апп18), 200/2916/19-а (провадження № 11-858апп19) відповідно).
На підставі пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради (ч. 4 ст. 140 Конституції України).
Статтею 142 Конституції України установлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
У відповідності до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
За змістом частини першої статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління є речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. Натомість частина друга статті 135 Господарського кодексу України регламентує, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів. З наведених норм права вбачається, що майно комунальної власності не може передаватися в оперативне управління підприємствам, установам, організаціям, які не були утворені відповідним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17. За таких обставин, саме у позивача виникло право оперативного управління щодо спірних приміщень (незалежно від того чи було воно зареєстровано, чи ні), тому доводи, викладені відповідачем про потребу державної реєстрації позивачем права оперативного управління, відхиляються як необґрунтовані. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що Коломийський геріатричний пансіонат, перебував і перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Івано-Франківської області, а його власником є обласна рада, уповноваженим органом управління - облдержадміністрація в особі департаменту соціальної політики. Матеріали справи не містять жодних документальних доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для переходу прав власності на спірний об'єкт від обласної ради до Коломийської міської ради, також відсутні документальні докази, які б свідчили, що такий перехід прав відбувся.
Згідно ч.2 ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, ратифікованою Україною 15 липня 1997 року, органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Аналогічні гарантії місцевого самоврядування закріплені в розділі ХI Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно приписів статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Проте, Коломийська міська рада пунктом 2 спірного рішення без згоди власника Івано-Франківської обласної ради та відома уповноваженого органу управління включила у Перелік майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Коломиї, майно Пансіонату. Оскаржувані пункти рішення Коломийської міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 прийняті поза межами наданих повноважень і з порушенням вимог закону, оскільки міська рада не мала права розглядати і вирішувати питання, яке не віднесено законодавством до її відання. Правомірність набуття права власності на об'єкти спірного нерухомого майна підтверджується рішеннями Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів від 24.08.1992 "Про майно області", Івано-Франківської обласної Ради від 25.11.2011 № 340-11/2011 "Про переліки об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" та від 09.10.2015 № 1778-39/2015 "Про переліки об'єктів будівель і приміщень спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", які є підставою для реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Прийняттям оскаржуваного рішення від 25.01.2018 № 2349-29/2018 (п. 2) про затвердження Переліку майна з порядковими номерами 154-168 відповідач безпідставно визначив належність майна Пансіонату до комунальної власності територіальної громади міста Коломия, без вирішення спірного питання в установленому законом порядку з власником майна - Івано-Франківською обласною радою та уповноваженим органом управління - департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Згідно з частин 4, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. У відповідності до п. 20 ч. 1 ст. 43 цього Закону, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру". За змістом пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад. Всупереч вимогам вищевказаних норм, Коломийська міська рада не дотрималась зазначеного порядку стосовно майна Пансіонату. Таким чином, здійснюючи управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, обласна рада у порядку і межах, визначених чинним законодавством приймає рішення щодо підприємств, установ, організацій, заснованих на спільній власності, згідно з пропозиціями постійних комісій обласної ради; визначає органи, уповноважені здійснювати управління об'єктами спільної власності, встановлює межі їх повноважень та передає до сфери їх управління відповідні об'єкти спільної власності. Також, саме обласна рада приймає рішення про передачу об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність територіальних громад згідно із зверненням відповідних органів самоврядування з урахуванням пропозицій постійних комісій обласної ради та (або) депутатів обласної ради. І, навпаки, міська рада немає таких повноважень. Суд дійшов висновку, що відповідач у зазначеній вище частині діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України, оскільки прийняттям оскаржуваного рішення (пункт 2) про затвердження Переліку майна з порядковими номерами 154-168 відповідач безпідставно визначив належність майна пансіонату до комунальної власності територіальної громади міста Коломия, без вирішення спірного питання в установленому законом порядку між позивачем і третіми особами: власником майна - Івано-Франківською обласною радою та уповноваженим органом управління - департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Щодо аргументів відповідача про необхідність здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, як підставу правомірності прийняття Коломийською міською радою оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.
До прийняття і набрання чинності Цивільним кодексом України (2003 року) та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/2 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1998 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно" було затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке діяло на всій території України і було обов'язковими для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності. Відповідно до цього Тимчасового положення повноваження по здійсненню реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна покладено на бюро технічної інвентаризації.
Згідно з п. 1.5 Тимчасового положення, обов'язковій реєстрації прав підлягало право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування. Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводилося з видачею свідоцтва про право власності за зразком установленої форми.
У відповідності до п. 2.1 Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
Власник майна Коломийського геріатричного пансіонату - Івано-Франківська обласна рада або уповноважений орган управління - Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації таку заяву про державну реєстрацію прав реєстратору БТІ не подавали і не уповноважували Коломийську міську раду вчиняти дії щодо здійснення реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна Позивача.
Згідно наданої відповідачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відносно будівель геріатричного пансіонату прийнято 20 січня 2005 року. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про об'єкти нерухомого майна за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вулиці: Олекси Довбуша, будинок № 50, Олекси Довбуша, будинок № 50-а, Кирила Трильовського, 25, за вказаними параметрами відсутні.
На день прийняття рішення про державну реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно будівель геріатричного пансіонату (20 січня 2005 року) набрав чинності Закон України від 01.07.2004 № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Згідно з частинами 1,5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", в редакції станом на момент державної реєстрації нерухомого майна Пансіонату, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 4 вказаного Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться па території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: г) право власності на нерухоме майно; державна реєстрація прав на нерухоме майно територіальної громади здійснюється за заявою органу, уповноваженого управляти комунальним майном.
У матеріалах справи відсутні докази вчинення, на той час, будь-яких правочинів щодо нерухомого майна Пансіонату; власник (володілець) його нерухомого майна із відповідною заявою до місцевого органу державної реєстрації прав не звертався; департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, як уповноважений орган управління також не звертався із заявою про державну реєстрацію прав на нерухоме майно Позивача.
За наведених обставин та правових норм, посилання відповідача у відзиві на ту обставину, що Коломийською міською радою було здійснено реєстрацію частини нерухомого майна Пансіонату відповідно до норм чинного законодавства не відповідають дійсності.
Також, відповідач помилково покликається, як на підставу прийняття оскаржуваного рішення на положення чинного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву. Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об'єкта нерухомого майна про поданні заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 2 вказаного вище Закону заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Оскаржуване рішення призвело до порушення прав та інтересів позивача (права оперативного управління майном), оскільки прийняте щодо нерухомого майна Коломийського геріатричного пансіонату як юридичної особи із визначеним статусом та скероване на зміну/припинення правовідносин між Пансіонатом і третіми особами поза їх волею стосовно управління об'єктами спільної власності.
Відповідач не вчиняв жодних юридично значимих дій по утриманню майна, його фінансуванню, не здійснює Коломийська міська рада і безпосереднього управління цим майном через утворені нею органи.
У відповідності до Положення, Коломийський геріатричний пансіонат є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Мешканці Пансіонату перебувають на повному державному утриманні. Пансіонат фінансується з обласного бюджету.
В матеріалах справи наявна довідка Івано-Франківської обласної державної адміністрації департаменту соціальної політики від 16.03.2018 № 413/03.1-54/09 (том 1, а.с. 52) видана Коломийському геріатричному пансіонату про те, що пансіонат фінансується з обласного бюджету.
Відтак, Коломийська міська рада немає жодного відношення до діяльності Пансіонату, за її рахунок не утримується його нерухоме майно і не призначаються керівні органи.
Посилання у відзиві на правомірність набуття територіальною громадою міста Коломиї, 04.06.2004, права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають в оперативному управлінні позивача, є помилковим та суперечать принципу непорушності права власності, оскільки сама по собі реєстрація цих об'єктів за Коломийською міською радою не змінює правовий режим спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та не свідчить про їх відчуження на користь територіальної громади міста Коломия, а відповідач не набув права розпорядження цим майном, яке б задовольняло колективні потреби виключно цієї територіальної громади.
Також помилковим є посилання Коломийської міської ради на статтю 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
За змістом частини 4 статті 60 цього Закону не міські, а саме районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
З огляду на вищевикладене, відповідачем не дотримано порядку припинення спільної власності територіальних громад шляхом передання нерухомих об'єктів позивача зі спільної в окрему власність територіальної громади міста Коломия, а відносини між сторонами не будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності Коломийській міській раді у відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Також, заперечуючи проти позову, відповідач помилково покликається на положення статті 331 ЦК України, оскільки норми даної статті здійснюють правове регулювання набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, якими будівлі геріатричного пансіонату не являються. Нерухоме майно позивача, безпідставно віднесене оскаржуваним рішенням відповідача до комунального майна територіальної громади міста Коломиї, оскільки останнє ніколи не відчужувалось, а було створене й існувало ще за часів СРСР.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
На час прийняття рішення про державну реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно будівель геріатричного пансіонату (20 січня 2005 року) набув чинності Закон України від 01.07.2004 № 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
У статті 2 цього Закону (в редакції станом на момент державної реєстрації нерухомого майна Пансіонату) державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно визначено як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Тобто, державна реєстрація завжди у часі слідує за юридичним фактом, на підставі якого виникає, змінюється або припиняється право чи його обтяження. Сама державна реєстрація не може бути юридичним фактом чи замінити його. Такий юридичний факт називається "підставою" для державної реєстрації (стаття 27 Закону № 1952-1V).
Отже, право власності не виникає із реєстраційних дій, а наявність в особи свідоцтва про державну реєстрацію та відповідних записів у державному реєстрі саме по собі не свідчить про право власності, оскільки державна реєстрація є лише визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України (в редакції станом на момент державної реєстрації нерухомого майна Пансіонату), право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно приписів частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції чинній на момент державної реєстрації нерухомого майна Пансіонату), право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно територіальної громади здійснюється за заявою органу, уповноваженого управляти комунальним майном (ч. 5 ст. 4 вказаного Закону).
Натомість, на той час жодних правочинів (договорів) щодо нерухомого майна Пансіонату не вчинялось, власник (володілець) його нерухомого майна із відповідною заявою до місцевого органу державної реєстрації прав не звертався, також уповноважений орган управління не звертався із заявою про державну реєстрацію прав на нерухоме майно Позивача.
Коломийською міською радою не наведено юридичних фактів, на підставі яких у відповідача виникли чи перейшли речові права на майно Пансіонату, в той час як державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності, а реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають речові права.
З огляду на вищевикладене, помилковим є твердження відповідача, що набуття територіальною громадою міста Коломия права власності на об'єкти нерухомого майна позивача не суперечить закону.
Не могли бути підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення і положення чинного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", так як це суперечить п. З ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 20 цього Закону. Коломийська міська рада не являється реальним власником чи іншим правонабувачем нерухомого майна Пансіонату, яке також безхазяйним у встановленому порядку не визнавалось. Відповідач не заперечує односторонності своїх дій при реєстрації цього майна.
Щодо вимоги визнання протиправним п.4 рішення в частині зобов'язання балансоутримувача майна пансіонату до грудня 2018 року здійснити всі необхідні дії для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно Коломийського геріатричного пансіонату, суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що позивач Коломийський геріатричний пансіонат, перебував і перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Івано-Франківської області, а його власником є обласна рада, уповноваженим органом управління - облдержадміністрація в особі департаменту соціальної політики, то пункт 4 оскаржуваного рішення відповідача, який передбачає покладення на балансоутримувачів комунального майна до грудня 2018 року здійснити всі необхідні дії для проведення Державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та отримати Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, свою дію на позивача не поширює та не встановлює для позивача будь-яких обов'язків. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позові у цій частині позовних вимог.
За приписами ст. 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
При цьому суд виходить з того, що вимоги про визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним або неправомірним, протиправним, тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача.
З аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України вбачається, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.
За наведених обставин, позов Коломийського геріатричного пансіонату до Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправними й скасування пунктів рішення Міськради, зобов'язання вчинити певні дії задоволити частково.
Визнати недійсним (протиправним) пункт 2 рішення Коломийської міської ради від 25 січня 2018 року № 2349-29/2018 "Про хід виконання рішення міської ради від 16.12.2009 № 2465-44/2009 "Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності", в частині порядкових номерів 154-168 затвердженого рішенням міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Коломиї, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату: нежитлова будівля на вул. О. Довбуша, 50 а (№ п/п 154); адмінкорпус з харчоблоком (№ п/п 155), кочегарка, гараж (№ п/п 156), продсклад (№ п/п 157), склад м'якого інвентаря (№ п/п 158) на вул. О. Довбуша, 50; житловий корпус (№ п/п 159), житловий корпус (№ п/п 160), житловий корпус (№ п/п 161), свинарник (№ п/п 162), корівник (№ п/п 163), стодола (№ п/п 164), склад (№п/п 165), кролівник (№ п/п 166), баня (№ п/п 167), гараж (№ п/п 162), на вул. Трильовського, 25 в м. Коломия.
В іншій частині позову - про визнання протиправним та скасування пункту 4 рішення Коломийської міської ради від 25 січня 2018 року № 2349-29/2018 "Про хід виконання рішення міської ради від 16.12.2009 № 2465-44/2009 "Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності" щодо зобов'язання балансоутримувача майна пансіонату до грудня 2018 року здійснити всі необхідні дії для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно Коломийського геріатричного пансіонату - відмовити.
Судові витрати.
Згідно приписів п.12 ч.3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Коломийським геріатричним пансіонатом судовий збір було оплачено при поданні позову до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, проте в матеріалах справи відсутнє платіжне доручення № 378 від 10 травня 2018 року на суму 1762,00 грн, зазначене позивачем у п.11 переліку документів, доданих до позовної заяви (том 1, а.с. 11). За наведених обставин, з огляду на часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 1762,00 грн (за одну вимогу немайнового характеру) покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 13, 20, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Коломийського геріатричного пансіонату до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківська обласна рада, Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 4 рішення Коломийської міської ради від 25 січня 2018 року № 2349-29/2018 "Про хід виконання рішення міської ради від 16.12.2009 № 2465-44/2009 "Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності", в частині порядкових номерів 154-168 затвердженого рішенням міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Коломиї, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату: нежитлова будівля на вул. О. Довбуша, 50 а (№ п/п 154); адмінкорпус з харчоблоком (№ п/п 155), кочегарка, гараж (№ п/п 156), продсклад (№ п/п 157), склад м'якого інвентаря (№ п/п 158) на вул. О. Довбуша, 50; житловий корпус (№ п/п 159), житловий корпус (№ п/п 160), житловий корпус (№ п/п 161), свинарник (№ п/п 162), корівник (№ п/п 163), стодола (№ п/п 164), склад (№п/п 165), кролівник (№ п/п 166), баня (№ п/п 167), гараж (№ п/п 162), на вул. Трильовського, 25 в м. Коломия та в частині зобов'язання балансоутримувача майна пансіонату до грудня 2018 року здійснити всі необхідні дії для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно Коломийського геріатричного пансіонату - задоволити частково.
Визнати недійсним пункт 2 рішення Коломийської міської ради від 25 січня 2018 року № 2349-29/2018 "Про хід виконання рішення міської ради від 16.12.2009 № 2465-44/2009 "Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності", в частині порядкових номерів 154-168 затвердженого рішенням міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Коломиї, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату: нежитлова будівля на вул. О. Довбуша, 50 а (№ п/п 154); адмінкорпус з харчоблоком (№ п/п 155), кочегарка, гараж (№ п/п 156), продсклад (№ п/п 157), склад м'якого інвентаря (№ п/п 158) на вул. О. Довбуша, 50; житловий корпус (№ п/п 159), житловий корпус (№ п/п 160), житловий корпус (№ п/п 161), свинарник (№ п/п 162), корівник (№ п/п 163), стодола (№ п/п 164), склад (№п/п 165), кролівник (№ п/п 166), баня (№ п/п 167), гараж (№ п/п 162), на вул. Трильовського, 25 в м. Коломия.
В частині визнання протиправним та скасування пункту 4 рішення Коломийської міської ради від 25 січня 2018 року № 2349-29/2018 "Про хід виконання рішення міської ради від 16.12.2009 № 2465-44/2009 "Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності" щодо зобов'язання балансоутримувача майна пансіонату до грудня 2018 року здійснити всі необхідні дії для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно Коломийського геріатричного пансіонату - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складено 17.11.2020.
Суддя Л.М. Неверовська