номер провадження справи 18/115/20
про закриття провадження у справі
10.11.2020 справа № 908/1825/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: суддя Левкут В.В.,
при секретарі судового засідання: Непомнящій Н.П.,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “БІТ-ОІЛ” (місцезнаходження: 02100, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бажова, буд. 9; поштова адреса: 02105, м. Київ, пр. Миру, буд. 15-А, офіс 309)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (ТОВ “ЗТМК”) (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18)
про стягнення 2097220,71 грн.
учасники справи:
від позивача: Грищенко Г.А., ордер ЗР № 37438 від 14.07.2020
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “БІТ-ОІЛ” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (ТОВ “ЗТМК”) 1859599,00 грн., які складаються з 1842912,82 грн. основного боргу за договором № 521 від 04.11.2019, 13069,70 грн. 3% річних та 3616,48 грн. інфляційних втрат. Позов заявлено на підставі статей 525, 526, 611, 625 ЦК України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 справу № 908/1825/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 23.07.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/1825/20, присвоєно справі номер провадження 18/115/20, підготовче засідання призначено на 12.08.2020. Ухвалою від 12.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 06.10.2020 об 11:10.
Проведення судового засідання 06.10.2020 об 11:10 у справі № 908/1825/20 за участю учасників справи не відбулося, у зв'язку з отриманням о 10:55 год. 06.10.2020 повідомлення про замінування адміністративної будівлі Господарського суду Запорізької області та проведенням в будівлі суду перевірочних дій працівниками вибухотехнічної лабораторії та Національної поліції, про що свідчить акт від 06.10.2020.
Ухвалою від 06.10.2020 відкладено підготовче засідання на 27.10.2020 о 10:00.
У зв'язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 12.10.2020 по 30.10.2020 на лікарняному, судове засідання, призначене на 27.10.2020 о 10 год. 00 хв. не відбулося. Сторони повідомлені про неможливість проведення судового засідання 27.10.2020, судове засідання буде призначено на іншу дату, про яку суд повідомить додатково.
Ухвалою від 03.11.2020 підготовче засідання призначено на 10.11.2020.
У засіданні суду 10.11.2020 судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог, розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 2097220,71 грн., які складаються з 2070385,83 грн. основного боргу за договором № 521 від 04.11.2019 та 26834,88 грн. 3% річних.
У судовому засіданні 10.11.2020 від позивача надійшла заява, в якій позивач зазначив, що відмовляється від позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляції в розмірі 3616,48 грн., у зв'язку зі збільшенням позовних вимог та недоцільністю стягнення інфляційних втрат. Наслідки відмови від позовних вимог в частині позивачу відомі. Позивач просив також повернути 50% розміру судового збору пропорційно розміру.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Частинами 1, 3 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято господарським судом, господарський суд закриває провадження у справі.
Встановивши, що заява про відмову від позову в частині стягнення інфляційних втрат підписана уповноваженим представником позивача Грищенко Г.А., суд дійшов висновку, що вказана заява не суперечить чинному законодавству і не порушує права та охоронювані законом інтереси особи, яку він представляє.
Роз'яснивши позивачу наслідки відповідних процесуальних дій, суд визнав за можливе прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 3616,48 грн. інфляційних втрат і в цій частині позовних вимог закрити провадження у справі на підставі п. 4. ч. 1 ст. 231 ГПК України.
З урахуванням викладеного, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 2097220,71 грн., які складаються з 2070385,83 грн. основного боргу за договором № 521 від 04.11.2019 та 26834,88 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Водночас, відповідно до частини 3, якою доповнено статтю 7 Закону України “Про судовий збір” згідно із Законом України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII, передбачено, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Із змісту частин 1, 3, 4 ст. 130 ГПК України слідує, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
У поданій заяві про відмову від позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляції в розмірі 3616,48 грн. позивач просив також повернути 50% розміру судового збору пропорційно розміру, що належить до сплати за вимогою про стягнення інфляційних втрат.
Враховуючи наведені приписи ГПК України, Закону України “Про судовий збір” та наявність відповідної заяви позивача, 50% судового збору (за вимогою про стягнення інфляційних втрат), сплаченого позивачем при поданні позову в розмірі 27,12 грн. підлягає поверненню позивачу.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
Судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 2097220,71 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати - 1,5 відсотки ціни позову, що складає 31458,31 грн.; за вимогу про стягнення інфляційних втрат у сумі належить до сплати 54,25 грн. (50% від яких повертається позивачу - 27,12 грн.), всього 31512,56 грн. Позивачем сплачено 31518,32 грн. (платіжні доручення № 1334 від 13.07.2020, № 1637 від 28.09.2020, дублікат квитанція № 0.0.1899188108.1 від 10.11.2020). Отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 5,76 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету сума сплаченого судового збору в розмірі 32,88 грн.
Керуючись ст. 46, ч. 1 ст. 130, ст. 191, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “БІТ-ОІЛ” про відмову від позову в частині стягнення 3616,48 грн. інфляційних втрат задовольнити.
2. Прийняти відмову ТОВ “БІТ-ОІЛ” від позову в частині стягнення 3616,48 грн. інфляційних втрат.
3. Провадження у справі № 908/1825/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “БІТ-ОІЛ” в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” 3616,48 грн. закрити на підставі п. 4. ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Ухвалу оголошено в судовому засіданні 10.11.2020.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.11.2020.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Левкут