номер провадження справи 24/85/20
21.10.2020 Справа № 908/1837/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи № 908/1837/20
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720)
до відповідача: Дочірнього підприємства “Газ Мелітополь” Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17, м. Мелітополь, Запорізька область, 72313, ідентифікаційний код 39825907)
про стягнення 314681,28 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства “Газ Мелітополь” Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” про стягнення пені в сумі 233013,36 грн., 3% річних в сумі 39332,27 грн., інфляційних втрат у сумі 42335,65 грн. за договором № 18-334-Н купівлі-продажу природного газу від 05.10.2018.
Згідно із витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 27.07.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі № 908/1837/20 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/85/20, судове засідання призначено на 17.08.2020.
14.08.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (від 12.08.2020 № 422), в якому зокрема вказує, що ДП «Газ Мелітополя» ПАТ «Мелітопольгаз» не могло самостійно впливати на порядок оплати послуг з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій, що надавались йому позивачем на підставі договору від 30.12.2015 № 16-158-Н оскільки такі послуги погашались виключно за рахунок бюджетних коштів у вигляді субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій та компенсацій населенню, які мають цільовий характер використання та окремий порядок перерахування, встановлений Порядком № 256 (діючого з 01 січня 2018 року, з урахуванням внесених змін). За таких обставин, остаточний розрахунок за договором від 30.12.2015 відповідачем було проведено наприкінці 2018 року. А тому оплата за природний газ за договором від 05.10.2018 проводилась невчасно не з винних дій відповідача. Крім того, відповідач знаходиться вкрай складній ситуації. У березні 2019 року приватним виконавцем на розрахункові рахунки підприємства було накладено арешт. Всі грошові кошти, що надходять на розрахункові рахунки направляються на погашення заборгованості перед «НАК «Нафтогаз України» за рішеннями господарського суду Запорізької області. Також звертає увагу, що підприємство отримує прибуток за надання послуг з постачання природного газу побутовим споживачам (населенню) та було постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки. Основну частину доходу від оплати за надані послуги з постачання природного газу складають сплати за природний газ побутовими споживачами (населенням), що надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Посилаючись на ст. 233 ГК України, ст., ст. 549, 551, 614, 625 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України відповідач зазначає, що через відсутність умисних порушень відповідачем договірних зобов'язань та установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, відповідач не повинен сплачувати нараховані позивачем господарські санкції. ДП «Газ Мелітополя» ПрАТ «Мелітопольгаз» має намір сплатити борг, але після зняття арешту з розрахункових рахунків підприємства. Утворення податкового боргу не є наслідком винних дій ДП «Газ Мелітополя» ПрАТ «Мелітопольгаз», а отже просимо суд відмови у задоволенні позовної заяви.
Ухвалою від 17.08.2020 відкладено судове засідання на 10.09.2020 та визначено здійснення розгляду справи з використанням системи відеоконференцзв'язку “EASYCON”.
26.08.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшли заперечення, вважає доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та такими, що протирічать діючому законодавству та вказує, що укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.
Ухвалою суду від 03.09.2020 судове засідання з розгляду справи № 908/1837/20 перенесено з 10.09.2020 на 06.10.2020.
У зв'язку з отриманням о 10:55 год. 06.10.2020 повідомлення про замінування адміністративної будівлі Господарського суду Запорізької області та проведенням в будівлі суду перевірочних дій працівниками вибухотехнічної лабораторії та Національної поліції, судове засідання 06.10.2020 об 11 год. 30 хв. по даній справі не проводилось.
Ухвалою суду від 06.10.2020 засідання у справі № 908/1837/20 перенесено на 21.10.2020.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалось фіксування судового процесу 21.10.2020, у зв'язку з неявкою представників сторін.
Позивач в судове засідання не прибув. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 18-334-Н купівлі - продажу природного газу від 05.10.2018 щодо оплати за переданий газ, яка здійснена несвоєчасно. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені складає 233 013,36 грн за загальний період з 27.11.2018 по 14.01.2019, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 42 335,65 грн. за загальний період з 27.11.2018 по 31.12.2018 та загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 39 332,27 грн. за період з 27.11.2018 по 14.01.2019. У зв'язку з чим, на підставі ст. ст. 11 -16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву (від 12.08.2020 № 422), в якому просить суд в позові відмовити.
В засіданні 21.10.2020 судом прийнято рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
05.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"» (продавець) та Дочірнім підприємством «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Медітопольгаз» (покупець), укладений договір № 18-334-Н купівлі-продажу природного газу (з додатковими угодами до нього), за умовами якого (п. 1.1.) продавець зобов'язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 “Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” перейменовано в Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п. 1.2.).
Відповідно до п. 2.1., п. 2.2. договору, продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 2800,00 тис. куб. метрів. Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.
Період та обсяги природного газу змінювалися сторонами, про що укладено додаткові угоди.
Згідно п. 3.2 договору, приймання - передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання - передачі.
У пункти 6.1. договору сторони погодили, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 № 256 в має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числі місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абз.4 цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, підписаний покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Сторони погодили, що підписання покупцем актів звіряння розрахунків, передбачених в абзаці четвертому цього пункту та/або будь-яких документів (актів, розрахунків. протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
У пункті 7.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у жовтні 2018 року на загальну суму 14 136 389,36 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.10.2018.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та інфляційних витрат, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, що стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 233013,36 грн., 3% річних в сумі 39332,27 грн., інфляційних втрат у сумі 42335,65 грн.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частинами 1, 4, 7 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
З матеріалів справи вбачається, що оплата за договором проводилася відповідачем несвоєчасно, тобто не у строки, встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення.
За приписами ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, розмір складає 233 013,36 грн.
Вимога про стягнення пені у розмірі 233 013,36 грн. за спірний період заявлена обґрунтовано, оскільки це не суперечить умовам договору та діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Розрахунок індексу інфляції у розмірі 42 335,65 грн. та 3 % річних в сумі 39332,27 грн виконаний з дотриманням норм законодавства, а тому вимога в цій частині судом задовольняються.
Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Дослідивши наведені сторонами обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що викладені відповідачем обставини не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за спірним Договором.
Відповідач є самостійним господарюючим суб'єктом і відповідно до ч. 1 ст. 42 ГК України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Підписавши договір № 18-334-Н купівлі - продажу природного газу від 05.10.2018, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.
Суд зазначає, що зобов'язання з оплати природного газу за договором покладаються саме на відповідача.
До того ж, НАК “Нафтогаз України” забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, є підприємством державного сектору економіки і об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї держави Україна.
Крім того, відповідачем не подано доказів, які б підтверджували ведення претензійно-позовної роботи з власними боржниками, з метою зменшення їх заборгованості або інші докази на підтвердження стягнення боргу з кінцевих споживачів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування заперечень докази не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог.
Відповідач не спростував висновків суду та доводів позивача, доказів оплати заявленої до стягнення суми не надав.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 4720,22 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Дочірнього підприємства “Газ Мелітополь” Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства “Газ Мелітополь” Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17, м. Мелітополь, Запорізька область, 72313, ідентифікаційний код 39825907) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) - 233 013 (двісті тридцять три тисячі тринадцять) грн 36 коп. пені, 39 332 (тридцять дев'ять тисяч триста тридцять дві) грн 27 коп. 3% річних, 42335 (сорок дві тисячі триста тридцять п'ять) грн 65 коп. інфляційних втрат та 4720 (чотири тисячі сімсот двадцять) грн 22 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17.11.2020.
Суддя Т.А. Азізбекян