номер провадження справи 27/168/20
12.11.2020 Справа № 908/2412/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік" (юридична адреса: 02088 м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 42, ідентифікаційний номер юридичної особи 35871504)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бульбенко Юлії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення 14 462 грн. 85 коп.
за участю
представника позивача: Рудюк В.О., дов. б/н від 02.01.2020
представник відповідача: не з'явився
17.09.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бульбенко Юлії Володимирівни 12 596 грн. 68 коп. заборгованості, 369 грн. 15 коп. пені, 881 грн. 77 коп. штрафу, 615 грн. 25 коп. 20 % річних.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2412/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2412/20, присвоєно справі номер провадження 27/168/20.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 08.10.2020.
Ухвалою суду від 08.10.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України, у зв'язку з неприбуттям в засідання суду представників сторін, розгляд справи було відкладено на 12.11.2020.
У судовому засіданні 12.11.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 12.11.2020, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2020 підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав, ухвали, що надсилались на його адресу до суду не повертались. В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, а саме, ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Бульбенко Юлії Володимирівни є: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Фізичній особі-підприємцю Бульбенко Юлії Володимирівни, яке не отримано відповідача уповноваженим представником за довіреністю - 14.04.2020.
В матеріалах справи містяться оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі від 18.09.2020, яке не отримано відповідачем у зв'язку із закінчення терміну зберігання.
При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.
При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
04.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Бульбенко Юлії Володимирівни (покупець) укладено договір поставки № 2618/20.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатиш товар в порядку, визначеному умовами цього договору.
Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDP ввідповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року). Постачальник зобов'язаний поставити товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також у засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру.
Сторони узгодили в пунктах 4.1, 5.1 - 5.3 договору, що найменування, кількість, асортимент товару визначаються покупцем у замовленні та зазначаються постачальником у видатковій накладній на товар. Ціна на товар визначена у прайс-листі постачальника, який діє на момент здійснення покупцем замовлення. Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар. Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладених на товар.
Пунктом 9.7 договору встановлено, що даний договір чинний (строк дії) протягом двох років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін на тих же умовах.
Сторони не надали доказів припинення дії договору. Отже, умови договору є чинними. На виконання умов вищезгаданого договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію - алкогольні напої згідно видаткових накладних:
№ 20106/18372 від 05.06.2020 на суму 2 717 грн. 58 коп.;
№ 21108/19312 від 12.06.2020 на суму 8 360 грн. 82 коп.;
№ 21109/19313 від 12.06.2020 на суму 5 018 грн. 28 коп., на загальну суму 16 096 грн. 68 коп.
Згідно з п. п. 6.1, 6.2 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить діючому законодавству України або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати. Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника.
Відповідач здійснив оплату отриманого товару за видатковою накладною № 21109/19313 на суму 3 500 грн. 00 коп., що підтверджується прибутковими касовими ордерами позивача: № 598 від 14.07.2020 на суму 1 500 грн. 00 коп., № 903, від 20.08.2020 на суму 2 000 грн. 00 коп.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, здійснив поставку товару, відповідач в порушення умов договору не здійснив у повному обсязі оплату товару в розмірі 12 596 грн. 68 коп.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як передбачено частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач не виконав умови договору в частині оплати товару, факт виконання зобов'язань за договором відповідач належним чином не довів.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бульбенко Юлії Володимирівни 12 596 грн. 68 коп. заборгованості.
За прострочення оплати товару позивач на підставі п. 7.1 договору нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 369 грн. 15 коп. та штраф у розмірі 7% від суми боргу, що складає 881 грн. 77 коп.
Також на підставі п. 9.2 договору позивач нарахував за користування чужими грошовими коштами 20% річних за період з 20.06.2020 по 11.09.2020 у сумі 615 грн. 25 коп.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми боргу.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами договору не встановлено іншого строку нарахування штрафних санкцій.
Суд зауважує, що позивач неправомірно включив у періоди прострочення сплати боргу дні оплат, а саме 14.07.2020 та 20.08.2020.
У зв'язку з цим суд здійснив перерахунок пені в межах заявлених позовних вимог (періодів нарахування та сум боргу) з урахуванням встановлених судом періодів прострочення та ставок пені.
Так, за період з 20.06.2020 по 11.09.2020 (84 дні) від суми боргу 12 596 грн. 00 коп. позивач правомірно просить стягнути 146 грн. 09 коп. пені (в межах заявленої суми пені);
за період з 27.06.2020 по 13.07.2020 (17 днів) від суми боргу 13 379 грн. 00 коп. пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає 74 грн. 57 коп.;
за період з 15.07.2020 по 19.08.2020 (36 днів) від суми боргу 11 879 грн. 00 коп. пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає 140 грн. 21 коп.
Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 360 грн. 87 коп. У стягненні пені в сумі 8 грн. 28 коп. суд відмовляє.
Також позивач нарахував штраф у розмірі 7% від суми боргу 12 596 грн. 68 коп., що склало 881 грн. 77 коп.
Вимоги про стягнення штрафу в сумі 881 грн. 77 коп. визнані судом обґрунтованими.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.
На підставі п. 9.2 договору позивач нарахував 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами за період з 20.06.2020 по 11.09.2020 в сумі 615 грн. 25 коп.
Суд здійснив перерахунок 20% річних з урахуванням встановлених судом періодів прострочення оплат та заявлених позивачем періодів розрахунку.
Так, за період з 20.06.2020 по 11.09.2020 (84 дні) від суми боргу 2 717 грн. 00 коп. позивач правомірно просить стягнути 124 грн. 71 коп. 20 % річних;
за період з 27.06.2020 по 13.07.2020 (17 днів) від суми боргу 13 379 грн. 00 коп. 20 % річних складає 124 грн. 29 коп.;
за період з 15.07.2020 по 19.08.2020 (36 днів) від суми боргу 11 879 грн. 00 коп. 20 % річних складає 233 грн. 69 коп.;
за період з 21.08.2020 по 11.09.2020 (22 днів) від суми боргу 9 879 грн. 00 коп. 20 % річних складає 118 грн. 76 коп.
Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 20% річних в сумі 601 грн. 45 коп. У стягненні 20% річних у сумі 13 грн. 80 коп. суд відмовляє.
З урахуванням наведеного, суд частково задовольняє позовні вимоги.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік", м. Київ Фізичної особи-підприємця Бульбенко Юлії Володимирівни,м. Енергодар, Запорізька область задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бульбенко Юлії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік" (юридична адреса: 02088 м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 42, ідентифікаційний номер юридичної особи 35871504) 12 596 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 68 коп. заборгованості, 360 (триста шістдесят) грн. 87 коп. пені, 601 (шістсот одна) грн. 45 коп. 20 % річних, 881 грн. 77 коп. 7 % штрафу, 2 098 (дві тисячі дев'яносто вісім) грн. 79 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення оформлено та підписано 17.11.2020.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.