номер провадження справи 18/112/20
03.11.2020 справа № 908/1553/20
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Вознесенівського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)
до відповідача міського комунального підприємства “Основаніє” (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А)
про стягнення 188614,93 грн.
господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Вознесенівського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом вих. № б/н від 15.06.2020 про стягнення з міського комунального підприємства “Основаніє” 110541,98 грн. основного боргу по оплаті за теплову енергію на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200708 від 01.01.2007, 11062,52 грн. 3% річних та 67010,43 грн. інфляційних втрат.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2020 справу № 908/1553/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 20.07.2020 після усунення позивачем недоліків, які зумовии залишення позову без руху, відкрито загальне позовне провадження у справі №908/1553/20, присвоєно справі номер провадження 18/112/20, підготовче засідання призначено на 13.08.2020; ухвалою від 13.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 07.10.2020; ухвалою від 07.10.2020 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 03.11.2020.
В судовому засіданні 03.11.2020 прийнято рішення.
Представники сторін у судове засідання 03.11.2020 не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення ухвалу від 20.07.2020 про відкриття провадження у справі №908/1553/20 отримано повноважним представником позивача 27.07.2020, повноважним представником відповідача 28.07.2020.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячі воді № 200708 від 01.01.2007 призвело до утворення у останнього заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 110541,98 грн. за період з серпня 2015 року по серпень 2016 року. Допущене відповідачем порушення, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 230, 232, 276 ГК України, Закон України “Про теплопостачання”, Закон України “Про житлово-комунальні послуги”, Правила користування тепловою енергією, позивач просив позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що позивачем у позові неправильно зазначено термін остаточного розрахунку за отриману теплову енергію. Згідно умов договору остаточний розрахунок за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюється у термін до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Також відповідач вказав на невірність розрахунків, оскільки у позовній заяві зазначений спірний період серпня 2015 року по серпень 2016 року, а в розрахунку до позову існує борг, а також у травні 2016 року є переплата. Крім того, відповідач зазначив про ненадання позивачем до позовної заяви інформації щодо обсягів спожитої теплової енергії показів вузлів обліку, порядку розрахунків та первинних документів на підтвердження зняття показів з лічильників по кожному об'єкту. Відповідач звернув увагу, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем за п'ять років з листопада 2015 року, що суперечить чинному законодавству. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та врахувати сплив позовної давності.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що стосовно строку остаточного розрахунку за відпущену теплову енергію у позовній заяві допущено описку, а відносно спірного періоду вказав, що спірним періодом є період з серпня 2015 року по серпень 2016 року.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач заперечив доводи позивача щодо існування заборгованості. Вказав, що у розрахунку основного боргу, доданого до позову, існує заборгованість та є переплата у травні 2016 року - після закінчення опалювального сезону, а також зазначена заборгованість у період, коли теплова енергія не поставлялась - червень, липень, серпень 2016 року. Також відповідач наголосив на пропуску позивачем позовної давності за заявленими позовними вимогами.
Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.
Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” доповнено розділ Х “Прикінцеві положення” ГПК України пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду справи по суті продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом COVID-19 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася (востаннє по 31.12.2020) та наразі не припинена.
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України №731-ІХ звернень щодо необхідності реалізації своїх прав від учасників справи не надходило.
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі у судовому засіданні 03.11.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд
Концерном Міські теплові мережі в особі філії концерну Міські теплові мережі Вознесенівського району (Теплопостачальна організація) та комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13” (споживач) 01.01.2007 укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200708 (надалі - Договір), за умовами якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).
Згідно рішення Запорізької міської ради “Про затвердження передавальних актів та визначення розміру статутного капіталу міського комунального підприємства “Основаніє” від 25.07.2012 № 6, міське комунальне підприємство “Основаніє” є повним правонаступником КП “ВРЕЖО № 13”. До МКП “Основаніє” перейшло все майно, майнові та немайнові права та обов'язки КП “ВРЕЖО № 13”.
Відповідно до додаткової угоди № 39 до Договору сторони дійшли згоди вважати стороною за договором № 200708 від 01.01.2007 міське комунальне підприємство «Основаніє».
Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України “Про теплопостачання”, “Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води”, “Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і мереж” та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 Договору).
Відповідно із п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.
Підпунктом 3.2.6 Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно із положеннями п. 6.1 Договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).
Пунктом 6.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 02.06.2008) визначено, що оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточний розрахунок за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюється споживачем на підставі актів приймання-передачі теплової енергії у термін до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно із п. 6.6 Договору Теплопостачальна організація з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4 документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).
Умовами п. 6.6.1 Договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).
Пунктом 6.6.2 Договору передбачено, що у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у Господарському суді.
Згідно з п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з 01 січня 2007 року і діє до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до п. 10.4 Договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про його розірвання.
Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою жодною з сторін не заявлено про розірвання договору № 200708, отже він є чинним.
За твердженням позивача, відповідачу на виконання умов договору № 200708 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період з серпня 2015 року по серпень 2016 року на загальну суму 665729,66 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача.
Виставлені позивачем рахунки залишені без оплати, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі - Правила).
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.
Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Постачання теплової енергії в гарячій воді здійснювалось на об'єкти споживання відповідача з згідно додатку № 1б до додатку 1а до Договору відповідно до наведеного у ньому переліку об'єктів.
Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії у спірний період, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.
Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з серпня 2015 року по серпень 2016 року позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 665729,66 грн., до сплати виставлено відповідні рахунки.
Суд приймає до уваги, що відповідно до п. 3.2.25 договору № 200708 передбачено, що споживач зобов'язався щомісячно, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді при умові виконання Теплопостачальною організацією процедур обумовлених у п. п. 6.6, 6.6.2 цього Договору.
Відповідач до позивача для отримання зазначених в п. 6.6 Договору документів не з'являвся, акти приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді за спірний період не отримував. Доказів направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу відповідача позивачем не надано, разом з тим, такий обов'язок за умовами договору на позивача і не покладається.
Таким чином, споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув.
За умовами Договору, у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень щодо підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.
Як свідчать матеріали справи, відповідач у строк передбачений п. 6.3 договору взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за спірний період у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 110541,98 грн.
Разом з тим, відповідач у відзиві заявив про застосування позовної давності.
Згідно ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Спірні правовідносини виникли з серпня 2015 року, позивач заявляє позовні вимоги про стягнення заборгованості серпня 2015 року по серпень 2016 року.
Позивач звернувся до суду з даним позовом про захист порушеного права 17.06.2020 (згідно відмітки відділення поштового зв'язку на конверті).
Суд враховує, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, тому обчислення строку позовної слід здійснювати окремо по кожному з актів приймання-передачі теплової енергії.
В даному випадку перебіг позовної давності за кожним актом починається окремо з 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Жодних доказів переривання позовної давності за заявленими вимогами за період з серпня 2015 року по серпень 2016 року позивачем не надано.
В розрахунку заборгованості позивачем наведено, що остання сплата заборгованості за період з серпня 2015 року по березень 2016 року здійснена відповідачем 26.12.2016. Отже, навіть якщо прийняти до уваги переривання позовної давності цією оплатою, трирічній термін позовної давності за вимогами по березень 2016 року остаточно сплив 26.12.2019. Підстави для переривання позовної давності за вимогами за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року відсутні. Жодних розрахунків за Договором у цей період відповідачем не здійснено.
Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).
Враховуючи встановлений судом факт порушених прав позивача суд задовольняє заяву відповідача про застосування позовної давності та відмовляє у задоволенні позовних вимог як за вимогою про стягнення основного боргу, так і за вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на пропуск позовної давності.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 3 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на вищевикладені обставини, представлені позивачем докази не можуть бути прийняті судом як належні.
В даному випадку, позивачем пропущено позовну давність за заявлений ним спірний період і доказів, які б свідчили про переривання цього строку не надано, тому в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 13.11.2020.
Суддя В.В. Левкут