Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"04" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 906/666/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Кувшин І.Р. - адвокат, довіреність №19 від 22.09.20;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Мегабуд"
до Приватного підприємства "Прогрес-Буд"
про стягнення 332226,11 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 288811,64 грн. основного боргу, 32674,67 грн. пені, 5498,73 грн. інфляційних, 5241,07 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав покладені на нього обов'язки щодо оплати поставленого товару.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.
Разом з тим, слід відзначити, що 24.09.2020 до суду надійшов відзив ПП "Прогрес-Буд" на позові, відповідно до якого відповідач наголошував, що заборгованість, що предметом даного позову утворилася внаслідок несвоєчасної оплати Департаментом регіонального розвитку Житомирської ОДА по договорам підрядів щодо капітального будівництва 10 об'єктів. В провадженні Господарського суду Житомирської області знаходяться спори щодо стягнення боргу з Департаментом регіонального розвитку Житомирської ОДА. І після розгляду цих справ відповідач зможе розрахуватися з позивачем.
Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій на 70%.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Мегабуд" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Прогрес-Буд" (покупець/відповідач) укладено договір №ТМ-38/18 (а.с. 8-10), відповідно до якого постачальник зобов'язується впродовж дії цього договору передавати у власність покупцю товари в асортименті (товар), кількості та за ціною, визначеною в рахунках-фактурах постачальника, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату отриманого товару на умовах даного договору (п.п. 1.1. договору).
Згідно п.п. 3.3. договору покупець проводить оплату отриманого товару не пізніше 14 календарних днів з дати, вказаної у видатковій накладній постачальника.
Також п.п. 8.3. договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018. Якщо жодна зі сторін за 15 календарних днів до закінчення дії договору не попередить письмово іншу сторону про його припинення (розірвання), то договір автоматично пролонговується на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 11-43) на загальну суму 288811,64 грн.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом день розгляду справи становить 288811,64 грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 288811,64 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 32674,67 грн. пені, 5498,73 грн. інфляційних, 5241,07 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати, вказаних в п.п. 3.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від зобов'язань за цим договором.
Перевіривши розрахунки пені (а.с. 44-50), суд вважає останні вірними, а вимоги щодо стягнення 32674,67 грн. пені обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір інфляційних складає 5498,73 грн. (а.с. 50-59).
Також, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 50-59), господарський суд вважає останній вірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Як зазначалося раніше, відповідач просив суд зменшити розмір пені 70%, посилаючись на те, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. Також відповідач зазначив, що він не мав наміру порушувати строки розрахунків. Останні були зумовлені винятковими обставинами (наявністю заборгованості у іншого контрагента перед відповідачем).
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд вважає за необхідне зазначити, що наведені відповідачем підстави для зменшення пені, не є виключною обставиною, яка давала б підстави для зменшення її розміру.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, н а в л а с н и й р и з и к г о с п о д а р с ь к а д і я л ь н і с т ь, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Також слід відзначити, що розмір пені не є надмірно великим в порівнянні з розміром основного боргу.
З огляду на викладене, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, ступінь виконання основного зобов'язання (відсутність будь-якої сплати основного боргу за тривалий час), господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та відмовляє в задоволенні даного клопотання. Судом також враховується, що відповідачем не подано жодного доказу, який би підтверджував, що зазначений випадок прострочення оплати товару є винятковим.
Таким чином, клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Прогрес-Буд" (10031, м. Житомир, вул. Крошенська, 4 кв. 41, ід код 32805423)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Мегабуд" (10001, м. Житомир, проспект Незалежності, 81-А, ід. код 36549008) 288811,64 грн. основного боргу, 32674,67 грн. пені, 5498,73 грн. інфляційних, 5241,07 грн. 3% річних, а також 4983,39 грн. сплаченого судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 16.11.20
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2 - позивачу на ел. пошту: 777Krona.a@ukr.net
sujhrediby@ukr.net
3 - відповідачу (рек.)