вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.11.2020м. ДніпроСправа № 904/5092/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКОРТ", м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ", м. Дніпро
про стягнення 7 720,46 грн., заборгованості за поставлений товар
Без виклику (повідомлення) учасників.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАКОРТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" заборгованості за поставлений товар у сумі 7 720,46 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки, укладеного в спрощений спосіб, в частині оплати за поставлений товар.
Ухвалою від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач відзив на позов не надав, про наявність справи у суді знав, що підтверджується підписом його представника у поштовому повідомленні № №4903816418130, правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних з укладенням договору поставки у спрощений спосіб, встановлення факту поставки товару та факту порушення умов договору відповідачем в частині оплати купованого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАКОРТ» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" (далі - відповідача) досягнуто домовленість щодо купівлі-продажу товару, тобто укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.
В позовній заяві зазначено, що позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 7 720,46 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 9-24), які підписані представником відповідача без заперечень.
У зв'язку з несплатою відповідачем поставленого товару у останнього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 7 720,46 грн., що підтверджується актом звірки за період з 01.06.2020 по 17.06.2020, який підписаний сторонами без заперечень (а.с. 25).
Позивач на адресу Відповідача направив претензію 10/08 від 10.08.2020 з вимогою оплатити суму боргу протягом семи днів (а.с. 26).
Претензія отримана відповідачем 11.08.2020, що підтверджується підписом представника відповідача на накладній № 213908 (а.с. 27).
Відповідач відповіді на претензію не надав суму боргу не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.
В силу приписів ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Підписані позивачем та відповідачем вищевказані товарно-транспортні накладні, які одночасно підтверджують факт досягнення сторонами домовленості щодо предмету та ціни такого правочину, а також, факт передачі та одержання товару, свідчить про виникнення між сторонами відносин з поставки, які регулюються Параграфом 3 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Оскільки, сторонами не передбачено строк оплати поставленого товару, з огляду на вище викладені положення закону, товар повинен бути оплачений замовником (відповідачем) після його прийняття
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач свій обов'язок щодо здійснення оплати поставленого товару не виконав, належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог не надав, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 7 720,46 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 7 720,46 грн.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового зору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКОРТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" про стягнення 7 720,46 грн., заборгованості за поставлений товар - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, б. 10/14, кімн. 106, код ЄДРПОУ 38461580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКОРТ" (79069, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, б. 313, корп. 8, прим. 242, код ЄДРПОУ 36394005) суму боргу у розмірі 7 720,46 грн. та 2 102,00 - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.11.2020
Суддя Н.Г. Назаренко