17.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2282/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 року (суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/2282/20
за позовом Акціонерного товариство "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 11 572,29 грн
1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" і просить суд стягнути вартість недостачі вантажу у розмірі 11 572,29 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо схоронності вантажу під час перевезення.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на пункти 6, 31, 52, 110, 113, 129 Статуту залізниць України, статті 12, 23 Закону України “Про залізничний транспорт”, статті 308, 314 Господарського кодексу України, статті 924, 526, 920, 1166 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 року у справі №904/2282/20 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310; ідентифікаційний код 00186520) вартість недостачі вантажу у розмірі 11 572, 92 та судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн.
Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо незбереження Залізницею вантажу під час перевезення, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, до апеляційної інстанції звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 року по справі №904/2282/20 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариство "Нікопольський завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 11572,29 грн. відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що в підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем не надані довідки від відправника про вартість вантажу. Скаржник вважає, що позивач на підтвердження дійсної вартості втраченого вантажу не може посилатися рахунок - фактуру №92821016 від 19.09.2019, який виставив ПрАТ «Металургійний комбінат» Азовсталь» та платіжне доручення №239131 від 30.10.2019, в якому платник позивач а одержувач ПрАТ «Металургійний комбінат» Азовсталь» за відсутності іншого документа відправника, на підтвердження заявленої позивачем вартості. Скаржника зазначає, що ПрАТ «Металургійний комбінат» Азовсталь» не є вантажовідправником.
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
Позивач надіслав до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною, посилаючись при цьому на долучення ним до матеріалів справи належних доказів, які підтверджують вартість втраченого товару.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного Господарського суду від 05.10.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі №904/2282/20 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
23.06.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2020 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/2820/20 слід залишити без змін з огляду на наступне.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
Між ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та АТ "Нікопольський завод феросплавів" було укладено договір поставки коксової продукції № 1807835 від 19.12.2018.
На виконання цього договору, ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та АТ "Нікопольський завод феросплавів"уклали специфікацію № 20/1905446 від 30.08.2019 на поставку горішку коксового.
Пунктом 3 специфікації зазначено, що ціна на умовах СРТ складає еквівалент 267,00 доларів США/тонну сухої маси без врахування ПДВ в національній валюті України по курсу НБУ, діючого на дату оплати.
Відповідно до накладної № 51510584 (арк. с. 11) ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” завантажило коксову продукцію у вагон № 56963473 в кількості 42 830 кг.
Відповідно до накладної № 51643724 (арк. с. 12) ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” завантажило коксову продукцію у вагон № 56255771 в кількості 44 800 кг та у вагон № 62468855 в кількості 36 300 кг.
Залізниця прийняла у ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” на станції Авдеєвка Донецької залізниці коксову продукцію для перевезення та зобов'язалась доставити її на станцію Нікополь Придніпровської залізниці, одержувачем якої є Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".
На станції Нікополь Придніпровської залізниці були складені комерційні акти № №466001/349 від 23.09.2019, № 466001/355 від 27.09.201 та № 466001/354 від 22.09.2019 (454201/83/354).
Згідно з комерційним актом № 466001/349 від 23.09.2019 (арк. с. 9) при комісійному зважуванні вагону № 56963473 на справних 100-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 63 450 кг, тара - 22 320 кг, нетто - 41 130 кг, що менше вантажного документу на 1 700 кг. Навантаження вище бортів 10-15 см, вантаж маркований вапном, крім наявного поглиблення над 7 люком довжиною 150 см, шириною 100 см, глибиною 30 см. Вагон бездверний, люка були зачинені, течі вантажу не було.
Згідно з комерційним актом № 466001/355 від 27.09.2019 (арк. с. 8) при комісійному зважуванні вагону № 56255771 на справних 100-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 65 200 кг, тара - 22 000 кг, нетто - 43 200 кг, що менше вантажного документу на 1 600 кг. Навантаження вище бортів 20-30 см, вантаж маркований повздорожньою смугою вапном, що відповідає перевізному документу, крім наявного поглиблення над 1-2 люками довжиною 250 см, шириною - на ширину вагон, глибиною 30 см. Вагон бездверний, люка були зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 466001/354 від 22.09.2019 (арк. с. 10) при контрольному зважуванні вагону № 62468855 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 58 300 кг, тара - 23 200 кг, нетто - 35 100 кг, що менше вантажного документу на 1 200 кг. Фактично виявлено виїмки над 1,2 люками, довжиною 3 м, на ширину вагона, глибиною 0.3 м над 7 люком довжиною 1,5 м, на ширину вагона глибиною 0,3 м. Навантаження у вагоні шапкою висота шапки 20-30 см. Вантаж марковано повздорожньою смугою вапном, в місцях виїмки маркування відсутнє. Люка зачинені, течі вантажу немає, при повторному зважування вага вагону підтвердилася. Вантаж якого бракує в вагоні вміститися міг.
ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" виставлено позивачу рахунок № 92821016 від 19.09.2019 (арк. с.15) та рахунок № 92807932 від 10.09.2019 (арк. с. 16) щодо оплати вартості горішка коксового.
За поставлену продукцію, відповідно до вищезазначених рахунків, позивачем була здійснена оплата, яка підтверджується платіжними дорученнями № 2391131 від 30.10.2019 (арк. с.13) та № 239037 від 25.10.2019 (арк. с. 14).
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України, що кореспондується зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
В силу частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 307 Господарського кодексу України, статті 6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправник) та ПАТ "Українська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".
Накладна - це основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
У вагоні № 56963473 вказано, що маса ватажу складає 42 830 кг.
У вагоні № 56255771 вказано, що маса ватажу складає 44 800 кг.
У вагоні № 62468855 вказано, що маса ватажу складає 36 300 кг.
Частиною 2 статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Пунктом 110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з пунктом 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
У комерційному акті № 466001/349 від 23.09.2019 зазначено, що навантаження вище бортів 10-15 см, вантаж маркований вапном, крім наявного поглиблення над 7 люком довжиною 150 см, шириною 100 см, глибиною 30 см. Вагон без дверний, люка були зачинені, течі вантажу не було.
У комерційному акті № 466001/355 від 27.09.2019 зазначено, що навантаження вище бортів 20-30 см, вантаж маркований повздорожньою смугою вапном, що відповідає перевізному документу, кім наявного поглиблення над 1-2 люками довжиною 250 см, шириною - на ширину вагон, глибиною 30 см. Вагон без дверний, люка були зачинені, течі вантажу немає.
У комерційному акті № 466001/354 від 22.09.2019 зазначено, що навантаження у вагоні шапкою висота шапки 20-30 см. Вантаж марковано повздорожньою смугою вапном, в місцях виїмки маркування відсутнє. Люка зачинені, течі вантажу немає, при повторному зважування вага вагону підтвердилася. Вантаж якого бракує в вагоні вміститися міг.
Маса вантажу у вагоні № 56963473 при зважуванні склала 41 130 кг, відповідно недостача вантажу склала 1 700 кг і є наслідком не збереження вантажу під час його перевезення.
Маса вантажу у вагоні № 56255771 при зважуванні склала 43 200 кг, відповідно недостача вантажу склала 1 600 кг і є наслідком не збереження вантажу під час його перевезення.
Маса вантажу у вагоні № 62468855 при зважуванні склала 35 100 кг, відповідно недостача вантажу склала 1 200 кг і є наслідком не збереження вантажу під час його перевезення.
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до пункту 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно з пунктом 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу - у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Отже, матеріалами справи підтверджується як факт втрати залізницею вантажу під час перевезення, так і вартість втраченого вантажу, підстави звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, передбачені статтею 111 Статуту, відсутні.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника те що позивачем не надані довідки від відправника про вартість втраченого вантажу, з огляду на таке.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у правовідносинах з приводу поставки товару (за договором поставки № 1807835 від 19.12.2018) сторонами є постачальник - ПАТ "Маріупольський комбінат "Азовсталь" та покупець - АТ "Нікопольський завод феросплавів".
При цьому, ч. 6 ст. 267 ГК України встановлено, що договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже зазначалось, сторонами у договорі поставки № 1807835 від 19.12.2018 було досягнуто згоди щодо того, що постачальник поставляє покупцю товар виробництва підприємств, які можуть виступати як вантажовідправники (виключно на вибір постачальника), зокрема, ПрАТ "АКХЗ".
Така ж домовленість була досягнута і під час складання специфікації № 20/1905446 від 30.08.2019.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що сторони, реалізуючи принцип свободи договору, саме в такий спосіб врегулювали свої господарські відносини, і за договором постачальником виступав ПАТ "Маріупольський комбінат "Азовсталь" в особі ПрАТ "АКХЗ", що і зумовило виставлення рахунків саме постачальником (стороною договору), та що не звільняє відповідача від виконання свого обов'язку з відшкодування відповідальної недостачі за спірним перевезенням.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б її право не було порушено (упущена вигода).
При цьому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів відповідача про те, що рахунок-фактура № 92821016 від 19.06.2019 та платіжне доручення № 239131 від 30.10.2019 не можуть бути належними доказами вартості втраченого вантажу, оскільки вказаний рахунок, а також специфікація № 20/1905446 та платіжне доручення про сплату цього рахунку підтверджують фактичну ціну товару, який було перевезено відповідно до залізничної накладної № 51643724.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про закріплений в статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Правова позиція викладена в у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які би підтверджували іншу фактичну ціну товару, який було перевезено відповідно до залізничної накладної № 51643724.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Відповідач не забезпечив схоронність вантажу при перевезенні.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/2282/20 винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/2282/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді Ю.Б. Парусніков
І.О. Вечірко