проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" листопада 2020 р. Справа № 922/436/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Полупан Ю.В.
за участю представників:
прокурора - Ногіної О.М., паспорт серія 057318 від 09.10.20 р., представник Прокуратура Харківської області
1-го відповідача - Цуварева А.М., довіреність №08-21/4294/2-19 від 19.12.2019,
2-го відповідача - Цуварева А.М., довіреність №13456 від 24.12.2019,
3-го відповідача - адвоката Мартиненко А.М., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1942 від 22.07.2015, ордер серія ХВ №1431000264 від 04.09.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№2343Х/3), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№2344Х/3) та Фізичної особи - підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича (вх.№2345Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/436/20 (суддя Ємельянова О.О., повний текст рішення підписано 17.08.2020)
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2, м.Харків
до 1. Харківської міської ради, м.Харків
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків
3. Фізичної особи - підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича, м.Харків
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
У лютому 2020 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи - підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича, Бобришевої Олени Федорівни про:
- визнання незаконним та скасування п.56 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" №757/17 від 20.09.2017.
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 №5540-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Ерліхманом Євгеном Віталійовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №209. Також до стягнення заявлені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що приватизація нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова проведена без здійснення аукціону або конкурсу, тобто з порушенням процедури, передбаченої ч. 1 ст.18-2 Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки під час оренди зазначених нежитлових приміщень орендар ФОП Ерліхман Є.В. не здійснював їх поліпшення в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості цих приміщень. Позивач зазначає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації зазначених приміщень шляхом викупу орендарем. Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області вважає, що обраний Харківською міською радою спосіб приватизації порушив інтереси держави та територіальної громади міста Харкова, оскільки унеможливив отримання бюджетом міста максимальної вигоди за об'єкт приватизації.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано пункт 56 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" №757/17 від 20.09.2017. Визнано недійсним договору купівлі - продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 №5540-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Ерліхманом Євгеном Віталійовичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №209. Стягнуто з Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 7, ЄДРПОУ 04059243) на користь прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації витрат бюджету - 2800) 2.102, 00 грн судового збору. Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м.Харків, майдан Конституції, б. 16, ЄДРПОУ 14095412) на користь прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації витрат бюджету - 2800) 1.051,00 грн судового збору. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації витрат бюджету - 2800) 1.051,00 грн судового збору.
Перший відповідач, Харківська міська рада, з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права. Так, підставами апеляційного оскарження рішення господарського суду є неправильне застосування норм Законів України «Про місцеве самоврядування в України», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих підприємств (малу приватизацію)», «Про Прокуратуру», Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017 - 2022 р.р., затвердженої рішенням 13-ї сесії Харківської міської ради 7-го скликання від 21.06.2017 №691/17. При цьому, перший відповідач зазначає, що продаж спірного комунального майна було здійснено відповідно до умов договору купівлі-продажу, зокрема пункту 5.6, яким передбачено, що орендар який належно виконує свої обов'язки у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп. Даний пункт договору узгоджується із приписами ст. 289 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України. Положенням ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не встановлюють обмежень щодо приватизації об'єктів нерухомого майна шляхом викупу лише у разі виконання вимог ст. 18-2 цього Закону, а й передбачають можливість застосування положень також інших законодавчих актів. В той же час, господарськи судом в оскаржуваному рішення взагалі не надано оцінки пункту 5.6 спірного договору купівлі-продажу, а також положенням Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017 - 2022 р.р., затвердженої рішенням 13-ї сесії Харківської міської ради 7-го скликання від 21.06.2017 №691/17. Також апелянт наголошує щодо відсутності підстав у прокурора на захист відповідних інтересів.
Другий відповідач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, з вказаним рішенням місцевого господарського суду також не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги другого відповідача за змістом є фактично тотожними із доводами Харківської міської ради. Так, Управління зазначає, що Закон України «Про оренду державного комунального майна» та Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не передбачають заборону щодо переважного права орендаря на придбання комунального майна, отже на правовідносини, які виникають між наймодавцем та наймачем у разі продажу майна, переданого у найм (оренду) поширюється дія норм, закріплених у ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України та ст. 289 Господарського кодексу України, чим доводиться безпідставність аргументів прокурора, наведених у позовній заяві. Другий відповідач також стверджує про відсутність підстав у прокурора на захист відповідних інтересів.
Третій відповідач, ФОП Ерліхман Є.В., з вказаним рішенням місцевого господарського суду теж не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, та не з'ясував обставини, що мають значення для справи. Апеляційна скарга третього відповідача ґрунтується на наявності в даному випадку окремого та самостійного способу приватизації у вигляді викупу, який може бути застосований альтернативно продажу на аукціоні та продажу за конкурсом, що нівелює твердження прокурора. При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на ст. 3 та ч. 1 ст. 7 Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
10.09.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №922/436/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пелипенко Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради та призначено її до розгляду на 06.10.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і призначено її до розгляду на 06.10.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича та призначено її до розгляду на 06.10.2020.
Враховуючи те, що апеляційні скарги Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичної особи - підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича стосуються однієї і тієї ж справи, між тими ж сторонами, предметом оскарження є рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/436/20, колегія суддів вважає доцільним об'єднати зазначені скарги в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду.
Для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи в судовому засіданні було оголошено перерву, що відображено у відповідних ухвалах Східного апеляційного господарського суду 06.10.2020 та 22.10.2020.
В судовому засіданні 12.11.2020 заслухано остаточне звернення до суду прокурора та кожного з представників сторін.
Позивач, Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, в зв'язку з чим, в ході досудового розслідування в Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради проведено вилучення ряду приватизованих справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 12.
07.07.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради (орендодавець) та ФОП Ерліхман Є.В. (орендар) укладено договір оренди №4177, за умовам якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №ХХV, ХХVІІІ-:-ХХХІ, ХХVІІІа загальною площею 69,6 м2 в житловому будинку (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа №37433 від 08.09.20160, яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 12, літ. "А-5" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс".
Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №424 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень" від 05.07.2017.
Вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 146 700,00 грн без ПДВ станом на 19.05.2017 (п 3.1).
Орендар має право, здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому законом порядку, при наявності письмової згоди орендодавці, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п. 5.2).
За письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта оренди у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов'язання орендодавця відшкодовувати їх вартість (п. 5.3).
Орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, маж переважене право перед іншими особами на його викуп (п. 5.6.).
Рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, у відповідності до пп. 3.3, 3.4 якої приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Зокрема, шляхом:
- викупу;
- продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни);
- продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс);
- іншими способами які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.
Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Пунктом 3.5 Програми передбачено, що орендарі, які виявили бажання приватизувати орендоване майно, подають до Управління заяву про включення такого майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
20.09.2017 на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуженням об'єктив комунальної власності територіальної громади м.Харкова" №757/17 проведено відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова згідно з додатками 1, 2 (п. 56 додатку 1).
21.09.2017 ФОП Ерліхман Є.В. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради щодо проведення оцінки з метою приватизації орендованого приміщення, загальною площею 69,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 12 та просив призначити суб'єкта оціночної діяльності ФОП Прокоп'єву І.Б. (лист №13874, т. 1, а.с. 43).
27.09.2017 ФОП Ерліхман Є.В. на виконання вказаного рішення Харківської міської ради звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради із заявою про приватизацію шляхом викупу орендованого ним об'єкту, нежитлових приміщень загальною площею 69,6 м кв., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 12 (заява №3487, т. 1, а.с. 39-40).
28.09.2017 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради звернулось до суб'єкта оціночної діяльності ФОП Прокоп'євої І.Б з пропозицією провести оцінку спірних нежитлових приміщень (лист №14779, т. 1, а.с 44).
30.09.2017 суб'єктом оціночної діяльності ФОП Прокоп'євою І.Б. складено звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість спірного майна станом на 30.09.2017 складає 111.379, 00 грн (т. 1, а.с. 41-42).
23.01.2018 між ФОП Ерліхманом Є.В. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради укладено договір купівлі-продажу №5540-В-С спірних нежитлових приміщень (т. 1 а.с. 46-51).
26.01.2018 складено акт приймання-передачі №5540-В-С, відповідно до якого фізичною особою-підприємцем Ерліхманом Є.В. прийнято продані 23.01.2018 шляхом викупу нежитлові приміщення цокольного поверху № ХХV, ХХVІІІ-:-ХХХІ, ХХVІІІа, в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 69,6 м2, розташовані за адресою: м.Харків, вул.Данилевського, 12, оціночною вартістю 111.379,00 грн, НДС - 20 % 22.275,80 грн разом ціна 133.654,80 грн (т. 1 а.с. 45).
Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №209.
Державна реєстрація приватного права власності ФОП Ерліхмана Є.В. на нежитлові приміщення цокольного поверху №ХХV, ХХVІІІ-:-ХХХІ, ХХVІІІа, в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 69,6 м2 за адресою: м.Харків, вул. Данилевського, 12 була проведена 09.02.2018 за №39613628, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.11.2019 №1900065715 (т. 1 , а.с. 54-58).
За твердженням прокурора, у договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання №691/17 від 21.06.2017 та на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №57/17 від 20.02.2017 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова". Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем спірних приміщень.
Так, орендодавець має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Проте, у звіті про оцінку нерухомого майна відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи, у тому числі невід'ємні поліпшення. Крім того, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
Отже, вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом, в якому прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації є незаконним, та суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги прокурора в повному обсязі зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний недійсним. Такого висновку господарський суд дійшов внаслідок застосування до спірних правовідносин приписів ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ст. ст. 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги відповідачів не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В даному випадку, предметом спору, а отже і предметом доказування в силу норм Господарського процесуального кодексу України, є саме питання додержання вимог законодавства у сфері приватизації під час відчуження спірного майна органом місцевого самоврядування - Харківською міською радою (як органом уповноваженим територіальною громадою міста здійснювати від її імені функції розпорядника майном комунальної форми власності).
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно із частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Згідно із статтею 16-2 Закону України Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно з частиною 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.
Частиною 2 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об'єктів малої приватизації. Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону. Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об'єктів групи Ж.
Частиною 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до частини 1 ст.345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Частинами 1, 4 ст.289 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
Так, в оспорюваному рішенні від 20.09.2017 року № 757/17 зазначено, що його прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 та статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності,
Основними принципами індивідуальної приватизації та відчуження є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності; вибір способу приватизації чи їх комбінації, що максимально сприятимуть ефективному функціонуванню підприємства у післяприватизаційний період тощо (пункт 2.2. Програми).
Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Програми приватизації, приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Покупець, який став власником об'єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
У статті 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу.
З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна, є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об'єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.
Частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, зокрема, що приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, у силу приписів статті 18-2, з урахуванням статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України, на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439.
Згідно з пунктом 8.1 Порядку, викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 8.2 Порядку, ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1891.
Згідно з абзацом 6 пункту 73 Методики (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення), порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
Пункт 2.2 Порядку № 377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.
З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.
При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до пункту 4 частини 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - ФОП Ерліхманом Є.В. здійснювались будь-які поліпшення орендованого ним приміщення за договором оренди №5540-В-С від 23.01.2018.
Згідно з частиною 10 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що пункт 56 додатку 1 до рішення Харківської міської ради 14 сесії 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2020 роки, а відтак є незаконним, оскільки спрямоване не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.
Зважаючи на те, що договір №5540-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих фізичною особою-підприємцем Ерліхманом Є.В. від 23.01.2018 укладений на виконання рішення Харківської міської ради, яке прийнято з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, то зміст цього договору є таким, що суперечить вимогам статей 1, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що, в свою чергу, свідчить по його недійсність.
Стосовно доводів, наведених заявниками в апеляційних скаргах, то колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу наводить висновки Верховного Суду, згідно яких помилковим є твердженням про те, що Рада як орган місцевого самоврядування мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.
При цьому необґрунтованим є посилання апелянтів на підтвердження своїх доводів про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 №14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз'яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.
Також помилковими є твердження апелянтів, що до спірних правовідносин положень статті 289 Господарського кодексу України та частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України, з яких випливає наявність переважного права у наймача на викуп об'єкта оренди.
Варто зазначити, що загальні норми права поширюють дію на певний рід відносин, а спеціальні - на вид відносин в межах роду з метою конкретизації правового регулювання з урахуванням специфіки такого виду відносин. Норми Цивільного кодексу України і норми інших законів співвідносяться між собою як загальні і спеціальні норми. Законодавчі акти, які містять спеціальні норми, мають пріоритет у застосуванні в правозастосовчій практиці щодо інших законодавчих актів України. Отже, процедура викупу орендарем повинна здійснюватися саме відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом колегія суддів зазначає наступне.
За положеннями ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Частинами 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Натомість, звертаючись з даним позовом прокурор визначив себе позивачем, оскільки Харківська міська рада є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, передбаченої нормативно-правовими актами, обґрунтувавши таким чином відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах.
Прокурором зазначено, що безпідставний продаж комунального майна на неконкурентних засадах призводить до неефективного його використання та недоотримання значних коштів місцевим бюджетом, що призвело до порушення економічних інтересів держави, а також прав та інтересів мешканців територіальної громади м.Харкова.
З огляду на те, що прокурором у позовній заяві наведено підставу для представництва інтересів держави, обґрунтовано, у чому полягає порушення цих інтересів, визначено Харківську міську раду одним з співвідповідачів у справі та заявлено вимогу про визнання незаконним і скасування пункту додатку до рішення цього органу, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження прокурором підстави для представництва інтересів держави у цій справі, який звернувся до суду як самостійний позивач.
Вказане узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 908/684/19.
Вирішуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в постанові, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, відповідачами всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційних скаргах, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Оскільки апеляційні скарги відповідачів не підлягають задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ними судові витрати за апеляційними скаргами останнім не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/436/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 17.11.2020
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко