вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" листопада 2020 р. Справа№ 910/13248/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Полякова Б.М.
Доманської М.Л.
секретар судового засідання Ковган О.І.
за участю представників:
від АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - Махиніч Н.В. - дов. №229 від 01.04.2020р.;
від Державної акціонерної компанії "Хліб України" - не з'явився;
від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києва) - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства (далі - АТ) "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.05.2020р.
(повний текст складено 09.06.2020)
за скаргою АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення та дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києва) Андрія Амбровського
у справі №910/13248/17 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-
зернова корпорація України"
до Державної акціонерної компанії "Хліб України"
про стягнення 1345787, 02 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2020р. у справі № 910/13248/17 відмовлено АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у задоволенні скарги на рішення та дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Андрія Амборського.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд м.Києва з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м.Києва від 28.05.2020р. у справі №910/13248/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу та: визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Андрія Амборського щодо відмови у поновленні вчинення виконавчих дій з виконання наказу господарського суду м.Києва у справі №910/13248/17 в межах виконавчого провадження №55477201 (зведене виконавче провадження №56889926); скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження, яка була винесена при виконанні наказу господарського суду м.Києва у справі №910/13248/17 в межах виконавчого провадження №55477201 (зведене виконавче провадження №56889926); зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Андрія Амборського усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом винесення постанови про поновлення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду м.Києва у справі №910/13248/17 в межах виконавчого провадження №55477201 (зведене виконавче провадження №56889926).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.05.2020р.; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.09.2020р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020р. апеляційну скаргу АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.05.2020р. у справі №910/13248/17 прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду та призначено її до розгляду на 19.10.2020р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020р. апеляційну скаргу АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.05.2020р. у справі №910/13248/17 прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020р. у судовому засіданні по справі №910/13248/17 оголошено перерву до 09.11.2020р. на підставі ст. 216 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2017р. ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДАК "Хліб України" про стягнення 1 345 787 грн. 02 коп., з яких: 1 092 636 грн. 94 коп. основного боргу, 106 303 грн. 87 коп. пені, 76 484 грн. 58 коп. штрафу, 12 732 грн. 03 коп. 3% річних та 57 629 грн. 60 коп. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.10.2017р. у справі № 910/13248/17 позов було задоволено частково, стягнуто з ДАК "Хліб України" на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" суму основного боргу у розмірі 1 092 636 грн. 94 коп., пеню у розмірі 61 544 грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 12 656 грн. 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 57 629 грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 18 367 грн. 02 коп., в іншій частині позову відмовлено.
31.10.2017р., на виконання рішення господарського суду м.Києва від 10.10.2017р., було видано наказ.
24.04.2020р. до місцевого суду звернулось АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" із скаргою на рішення та дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрія Амборського, відповідно до якої скаржник просив місцевий суд:
- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрія Амборського щодо відмови у поновленні вчинення виконавчих дій з виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/13248/17 в межах виконавчого провадження № 55477201 (зведене виконавче провадження № 56889926);
- скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження, яка була винесена при виконанні наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/13248/17 в межах виконавчого провадження № 55477201 (зведене виконавче провадження № 56889926);
- зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрія Амборського усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом винесення постанови про поновлення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/13248/17 в межах виконавчого провадження № 55477201 (зведене виконавче провадження № 56889926).
В обґрунтування поданої скарги, скаржник зазначив, що листом від 01.04.2020р. №56889926/6, який було отримано скаржником 10.04.2020р., старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрій Амборський відмовив у задоволенні заяви стягувача про поновлення виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості з Державної акціонерної компанії "Хліб України". За твердженнями скаржника, названа відмова є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з тим, що відповідно до частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, яким є стягувач.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 року заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 року).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 року у справі "Агрокомплекс проти України").
У рішенні від 15.10.2009 року Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005 року) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012р. зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу докладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для мого, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010р.).
Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-ІІ, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-ІІІ, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши нього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. А." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на примусове виконання судового рішення від 10.10.2017р. господарським судом м.Києва 31.10.2017р. було видано наказ, який позивачем було пред'явлено до примусового виконання.
10.01.2018р. заступником начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н.Є. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55477201 з виконання наказу господарського суду м.Києва від 31.10.2017р. № 910/13248/17 про стягнення з ДАК "Хліб України" на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" суми основного боргу у розмірі 1 092 636 грн. 94 коп., пені у розмірі 61 544 грн. 21 коп., 3 % річних у розмірі 12 656 грн. 98 коп., інфляційних втрат у розмірі 57 629 грн. 60 коп. та судового збору у розмірі 18 367 грн. 02 коп. (а.с. 84-85 т. 2).
10.01.2018р. заступником начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н.Є. було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.10.2017 № 910/13248/17 в порядку пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 87-88 т. 2).
31.07.2018р. заступником начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н.Є. було винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 55477201 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 106-107 т. 2).
27.08.2018р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дяконом Н.М. було винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 55477201 (а.с. 109 т. 2).
01.10.2018р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дяконом Н.М. було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 55477201 до зведеного виконавчого провадження № 56889926, яке веде Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а.с. 110 т. 2).
01.10.2018р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дяконом Н.М винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.10.2017р. № 910/13248/17 в порядку пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 112 т. 2).
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов'язки виконавців, закріплена обов'язковість вимог виконавців.
Так, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Нормами статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Стосовно вимоги скаржника про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження, яка була винесена при виконанні наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/13248/17 в межах виконавчого провадження № 55477201 (зведене виконавче провадження № 56889926) судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 статті 341 ГПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що постанова про зупинення виконавчого провадження, яка була винесена при виконанні наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/13248/17 в межах виконавчого провадження № 55477201 (зведене виконавче провадження № 56889926) винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у м. Києві Дяконом Н.М. 01.10.2018 року, тоді як скаржник звернувся до місцевого суду зі скаргою про скасування зазначеної постанови лише 24.04.2020 року.
Судова колегія враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно ч. 8 ст. 19 наведеного Закону особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
В силу приписів ч. 1 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Окрім наведеного, судом встановлено, що у п. 6 постанови від 26.08.2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 55477201 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.10.2017 року №910/13248/17 зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, за вказаною адресою в мережі Інтернет.
Колегія суддів звертає увагу, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. зокрема, через Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання скарги, оскільки саме він не погоджується з діями державного виконавця і ставить під сумнів їх законність.
Таким чином, можливість отримання інформації щодо стану виконавчого провадження та подальше подання скарги на дії державного виконавця в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.
Однак, будучі стороною виконавчого провадження, а саме стягувачем за виконавчим документом, та маючи доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень апелянт, як ініціатор відкриття даного виконавчого провадження, не був позбавлений права та можливості своєчасно ознайомлюватись та дізнаватись про стан відповідного провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що скаржником пропущено встановлений законом процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою в частині вимоги про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження, яка була винесена при виконанні наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/13248/17 в межах виконавчого провадження № 55477201 (зведене виконавче провадження № 56889926).
Посилання апелянта на порушення державним виконавцем обов'язку направлення на адресу стягувача всіх постанов виконавчого провадження, а також на відсутність у нього обов'язку здійснювати моніторинг відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження не звільняє апелянта від обов'язку належно користуватись усіма наданими йому правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій та не спростовує факту пропуску останнім строку майже на півтора роки на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця в наведеній частині.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні скарги в частині вимоги про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження, яка була винесена при виконанні наказу господарського суду м. Києва у справі №910/13248/17 в межах виконавчого провадження № 55477201 (зведене виконавче провадження № 56889926), у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду із вказаною вимогою.
Стосовно вимог про визнання незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрія Амборського щодо відмови у поновленні вчинення виконавчих дій з виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/13248/17 в межах виконавчого провадження № 55477201 (зведене виконавче провадження № 56889926); зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрія Амборського усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом винесення постанови про поновлення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/13248/17 в межах виконавчого провадження № 55477201 (зведене виконавче провадження № 56889926) апеляційним судом встановлено наступне.
Стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з листом від 26.02.2020 №130-2-19/898 про поновлення виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості з ДАК "Хліб України" на користь АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", зокрема у справі №910/13248/17 (а.с. 15-17 т. 2).
Листом від 01.04.2020 року №56889926/6 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначив про відсутність правових підстав для поновлення виконавчого провадження, з огляду на порушення відносно боржника справи про банкрутство.
В обґрунтування поданої скарги скаржник, зокрема, зазначає про те, що вимоги заявника до боржника виникли після порушення справи про банкрутство, а отже носять статус поточних та на такі вимоги не розповсюджується дія мораторію, у зв'язку з чим відмова органу ДВС у поновленні вчинення виконавчих дій є незаконною та необґрунтованою.
Колегія суддів погоджується зі скаржником в наведеній частині та вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Судова колегія зазначає, що у розумінні Закону про банкрутство та Кодексу України з процедур банкрутство мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. (Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №5023/10655/11 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 920/792/18, від 27.02.2018 року у справі №910/6771/17, від 24.05.2018 року у справі №920/1093/17 та від 20.02.2018 року у справі №910/10889/17).
Як встановлено судом та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, провадження у справі №46/528-б про банкрутство ДАК "Хліб України" порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 року та станом на дату розгляду скарги місцевим судом перебуває на стадії розпорядження майном боржника.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідна заборгованість виникла в період з січня 2016 року по червень 2017 року у зв'язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за Договором оренди нежитлового приміщення № 12316 від 03.11.2014 року.
Отже, аналіз матеріалів справи та рішення господарського суду м.Києва від 10.10.2017 року у справі №910/13248/17 свідчить про те, що вимоги стягувача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ДАК "Хліб України", тобто після 25.11.2010 року, а отже в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства носять статус поточних.
Згідно ч. 6 ст. 41 Кодексу під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.
При цьому, апеляційним судом враховано, що згідно положень абз. 4 ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.
Отже, будь-яких заборон для вчинення виконавчих дій щодо стягнення поточної кредиторської заборгованості чинне законодавство не містить.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з апелянтом, що в силу прописів ст.41 наведеного Кодексу, на вказані вимоги не розповсюджується дія мораторію, з огляду на що відмова державного виконавця поновити зупинене півтора роки тому виконавче провадження № 55477201 (зведене виконавче провадження № 56889926) з підстав, наведених в листі від 01.04.2020 року, як і оскаржувана ухвала в наведеній частині, прийняті з порушення норм матеріального права, оскільки порушують право скаржника на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За наведених обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" підлягає частковому задоволенню, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрія Амборського задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду м.Києва від 28.05.2020р.у справі №910/13248/17 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрія Амборського задовольнити частково.
Визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрія Амборського щодо відмови у поновленні вчинення виконавчих дій з виконання судового наказу у справі №910/13248/17 у межах виконавчого провадження ВП №55477201 (зведене виконавче провадження №56889926).
Зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрія Амборського усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом винесення постанови про поновлення виконавчого провадження щодо виконання судового наказу у справі №910/13248/17 у межах виконавчого провадження ВП №55477201 (зведене виконавче провадження №56889926).
В іншій частині скарги АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відмовити.
Справу №910/13248/17 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 16.11.2020р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді Б.М. Поляков
М.Л. Доманська