ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1902/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)
Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;
Представники сторін:
Від Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” - Рахнянська С.В., довіреність № 1237, від 25.09.20;
від Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”
на рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2020
у справі №916/1902/20
за позовом Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”
до Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця”
про стягнення 337 508,70 грн.,
(суддя місцевого господарського суду: Желєзна С.П., дата та місце ухвалення рішення: 04.09.2020, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)
Публічне акціонерне товариство „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (далі по тексту - ПАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” (далі по тексту - АТ „Українська залізниця”) про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 337 508,70 грн.
Позовні вимоги ПАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за договором перевезення вантажу в частині своєчасної доставки вантажу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2020 по даній справі позов задоволено частково, стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” АТ „Українська залізниця” на користь ПАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 192 991,00 грн., в решті позову відмовлено.
З урахуванням відміток про затримку вагонів та про продовження термінів доставки, здійснивши перерахунок штрафу, суд першої інстанції вважав обґрунтованим та доведеним розмір штрафних санкцій за порушення доставки вантажу в сумі 192 991,00 грн.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2020 по даній справі в частині відмови в задоволенні позову скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.
Апелянт вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що стало результатом ухвалення необґрунтованого рішення.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що чинним законодавством України покладено обов'язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу. Наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу не звільняє відповідача від обов'язку довести дані обставини.
Позивач зазначає, що жодних актів, на які міститься посилання у накладних, які могли б засвідчувати причини затримки вантажів та підтверджувати відсутність вини залізниці, відповідачем суду не надано. Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що за такими накладними саме відправником або одержувачем допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу. Висновок суду про застосування збільшеного терміну доставки вантажів за залізничними накладними з відмітками про складання відповідачем актів, є невірним.
Апелянт вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Одеської бласті не надав належної оцінки вказаним обставинам та доказам, чим порушив вимоги ст.236 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” на рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2020 у справі №916/1902/20, призначено розгляд справи №916/1902/20 на 16.11.2020 року о 10-30 год.
23.10.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому АТ «Українська залізниця» заперечує проти доводів скарги, просить рішення суду залишити без задоволення. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
В судове засідання з'явився представник АТ «Українська залізниця», який заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник ПАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2018 між ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та ПАТ «Українська залізниця» укладений договір про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365.
В подальшому, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило форму товариства на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Відповідно до п.1.1 предметом Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 1.2 Договору перевезення - це послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві) , а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов язні з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 року №873, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення ( далі - УМЗВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.
Пунктом 1.3. Договору встановлено, що надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною картою, зведеною відомістю та іншими документами.
Пунктом 2.3.2 Договору передбачено, що перевізник зобов'язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «МЕСПЛАН», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані із перевезенням вантажів, перелік яких визначається в додатках до цього Договору.
З матеріалів справи вбачається, що згідно умов укладеного між сторонами договору, АТ «Українська залізниця» до станції призначення - «Одеса-Порт» здійснило перевезення вантажів, одержувачем яких є ПАТ «Запоріжсталь», що підтверджується залізничними накладними: : №№47078092, 47114426, 47114533, 47104286, 47104351, 47114574, 47104328, 47104435, 47106786, 47106794, 47078126, 47104419, 47138383, 47138490, 47138722, 47114509, 47138433, 47138664, 47138755, 47138391, 47138409, 47138474, 47138524, 47138599, 47138672, 47138698, 47114699, 47133616, 47133624, 47133814, 47133822, 47133905, 47133962, 47133996, 47134028, 47138557, 46665717, 46715728, 46715744, 46715876, 46715892, 46715959, 46715983, 46716007, 46716072, 46715736, 46716031, 47348818, 47349261, 47349279, 47348867, 47348768, 47348800, 47348784, 47348792, 47348826, 47349147, 47349246, 47348974, 47349014, 45125168.
Вантаж, що перевозився за залізними накладними, Залізницею доставлено після закінчення встановленого строку доставки, що не заперечується сторонами.
Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу становить 337507,70 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Пунктом 6 Статуту визначено накладну як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем; відповідно до пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Додатком № 1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком № 2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.
Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
За приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш, ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника або інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Водночас слід відзначити, що перелік причин затримки, визначених у п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, не є вичерпним.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Згідно з п. 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже, наведені норми покладають обов'язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
Наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов'язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19, від 12.03.2020 у справі №905/912/19, від 09.04.2020 у справі №9109762/19.
З огляду на вищевикладене, виходячи із приписів Правил складання актів, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта в частині того, що жодних актів, які могли б засвідчувати причини затримки вантажів та підтверджувати відсутність вини залізниці, відповідачем суду не надано, а матеріали справи не містять. Крім того, у графі 49 залізничних накладних не зазначено причин затримки вантажу на шляху прямування, відсутні найменування станції затримки, тривалості затримки, а також відсутнє завіряння підписом працівника станції.
За таких обставин, доводи апелянта в цій частині є слушними та такими, що заслуговують на увагу, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції, що при визначенні кількості днів прострочення доставки вантажу по наданим позивачем накладним необхідно враховувати строки, на які строк доставки вантажу був збільшений згідно вимог п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 N644, є необґрунтованим та безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 337508,70 грн., судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає його вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ «Запоріжсталь» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Посилання АТ «Українська залізниця» у відзиві на необхідність зменшення розміру штрафних санкції залишаються колегією суддів без розгляду у зв'язку з тим, що вказане копотання було предметом розгляду у суді першої інстанції, рішення місцевого господарського суду в цій частині сторонами не оскаржувалось, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається.
За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а також з огляду на обставини справи, судова колегія зазначає, що позовні вимоги ПАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” про стягнення з АТ „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” АТ „Українська залізниця” 337580,70 грн. в повному обсязі, а висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог є помилковим.
Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” на рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2020 у справі №916/1902/20 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні позову, з прийняттям нового рішення - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” на рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2020 у справі №916/1902/20 задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2020 у справі №916/1902/20 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” про стягнення з Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” 337580,70 грн. в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, інд.код: 40075815) в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, інд.код: 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 72, інд.код: 00191230) 337580,70 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, інд.код: 40075815) в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, інд.код: 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 72, інд.код: 00191230) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5062,64 грн.»
Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, інд.код: 40075815) в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, інд.код: 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 72, інд.код: 00191230) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7594,00 грн.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.11.2020 року.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош