ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
17 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 915/537/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Принцевської Н.М.
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020
у справі №915/537/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Корабел”
до Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Миколаївської міської ради
про зобов?язання повернути торгове місце та стягнення неустойки у сумі 18 418 грн. 40 коп.,
12.11.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020 по справі №915/537/20.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;
- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" було сплачено 4 204 грн. судового збору.
Враховуючи вищевикладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 6 306 грн.
Скаржником при поданні апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Натомість, скаржник просить звільнити його від сплати судового збору, або зменшити розмір судового збору за подання апеляційної скарги.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору, або зменшення розміру судового збору вмотивовано тим, що відповідач, будучи у 2019 році підприємцем, отримав дохід в розмірі 50 076 грн., що підтверджено відповідною декларацією, інших доходів не отримував. Отже, судовий збір 6 306 грн. складає 12,6% суми доходу, отриманого за 2019 рік, що в два з половиною рази більше 5%. Апелянт зазначає, що 27.04.2020 припинив підприємницьку діяльність і не має можливості сплатити судовий збір у повному обсязі. До вказаного клопотання відповідачем додано відповідні докази, які підтверджують майновий стан фізичної особи-підприємця.
Отже, враховуючи наведене, відповідач просить у своєму клопотанні звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, або зменшити судовий збір до суми не більше 5% доходу відповідача за 2019 рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зокрема, у разі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов'язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав. При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. На підтвердження незадовільного майнового стану можуть бути надані відомості про нараховану та виплачену пенсію, офіційно підтверджені відділенням Пенсійного фонду України.
Частиною 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
У п. 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Колегія суддів зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути аргументовані.
Додані до матеріалів апеляційної скарги та клопотання докази на переконання колегії суддів дозволяють дійти висновку про те, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги перевищує 5% річного доходу Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича.
Наведені відповідачем у клопотанні обставини не можуть бути підставою для звільнення фізичної особи-підприємця від сплати судового збору в повному обсязі, однак дають колегії суддів підстави для зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції до 5% суми річного доходу, а саме - 2503,8 грн.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання апелянта про звільнення або зменшення судового збору підлягає частковому задоволенню, а судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягає зменшенню до 2503,8 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020 по справі №915/537/20 на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без руху з наданням строку протягом 10 днів з дня вручення ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
1. Клопотання Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича про звільнення від сплати або зменшення судового збору за подання апеляційної скарги на Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020 по даній справі - задовольнити частково.
2. Зменшити судовий збір, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020 по даній справі до 2503,8 грн.
3. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020 по справі №915/537/20 залишити без руху.
4. Встановити Фізичній особі-підприємцю Сухому Сергію Олександровичу строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі протягом 5 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
5. Попередити Фізичну особу-підприємця Сухого Сергія Олександровича, що у разі неусунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош