Постанова від 04.11.2020 по справі 926/2260/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2020 р. Справа №926/2260/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Скрипчук О.С.

Мирутенко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційні скарги Виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону №38-204вих-20 від 07.02.2020 (вх. №ЗАГС 01-05/650/20 від 17.02.2020) та Буденецької сільської ради б/н від 20.02.2020 (вх. №ЗАГС 01-05/751/20 від 24.02.2020)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 22 січня 2020 року (повний текст рішення складено 31 січня 2020, м. Чернівці, суддя Марущак І.В.)

у справі №926/2260/19

за позовом Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі

позивача: Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача: Буденецької сільської ради, с. Буденець Сторожинецького району Чернівецької області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці, м. Чернівці

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, м. Чернівці

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сторожинецька районна рада Чернівецької області, м. Сторожинець Чернівецької області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сторожинецька районна організація громадської організації “Українське товариство мисливців і рибалок”, м. Сторожинець Чернівецької області

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від Військової прокуратури Чернівецького гарнізону: не з'явився

від позивача: Гудима В.О. - представник Міністерства оборони України

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: не з'явились

Учаснику процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22 січня 2020 року у справі №926/2260/19 відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Буденецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про витребування на користь держави в особі позивача земельної ділянки військового містечка №1 (Чудей) площею 89 га на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням виконуючий обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах Міністерства оборони України звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №38-204вих-20 від 07.02.2020 (вх.№ ЗАГС 01-05/650/20 від 17.02.2020), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2020 у справі №926/2260/19 та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2020 справу було передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Данко Л.С. - головуючий суддя, члени колегії - Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2020 апеляційну скаргу Виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону залишено без руху. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (після усунення недоліків апеляційної скарги) було відкрито апеляційне провадження.

Також не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2020 у справі №926/2260/19 Буденецька сільська рада звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 20.02.2020 (вх. №ЗАГС 01-05/751/20 від 24.02.2020), в якій просить оскаржене рішення скасувати та залишити позов прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Буденецької сільської ради Сторожинецького району залишити без розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.02.2020 справу було передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Данко Л.С. - головуючий суддя, члени колегії - Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу Буденецької сільської ради залишено без руху. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 (після усунення недоліків апеляційної скарги) було відкрито апеляційне провадження.

02.04.2020 на адресу суду надійшло пояснення ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області за №9-24-0.72-1247/2-20 від 27.03.2020, у якому третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, просить суд задовільнити апеляційну скаргу Виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону в повному обсязі.

06.04.2020 на адресу суду надійшов відзив Міністерства оборони України №395 від 31.03.2020 на апеляційну скаргу Виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону, в якому позивач просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області віл 22.01.2020 у справі №/926/2260/19 та задоволити позов повністю.

21.04.2020 на адресу суду надійшло пояснення ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області за №9-24-0.72-1476/2-20 від 15.04.2020.

04.05.2020 на адресу суду надійшло пояснення КЕВ м.Чернівці №865 від 29.04.2020, у якому третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, просить апеляційну скаргу Виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону задоволити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задоволити.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 розгляд апеляційних скарг Виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону вх. № ЗАГС 01-05/650/20 від 17.02.2020 року та Буденецької сільської ради б/н від 20.02.2020 року (вх. № ЗАГС 01-05/751/20 від 24.02.2020 року) об'єднано в одне апеляційне провадження, розгляд справи №926/2260/19 призначено на 16.06.2020.

12.06.2020 на адресу суду надійшов лист Сторожинецької районної ради Чернівецької області №134 від 10.06.2020,в якому третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області залишити без змін, справу розглядати в судовому засіданні без уповноваженого представника Сторожинецької районної ради

15.06.2020 на адресу суду надійшла заява від Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 розгляд справи відкладено на 07.07.2020.

07.07.2020 на електронну адресу суду надійшло пояснення Військової прокуратури Західного регіону України. Відповідно до довідки Відділу документального забезпечення Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 вказане пояснення не скріплене кваліфікованим цифровим підписом.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 розгляд справи відкладено на 11.08.2020, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області подати суду Витяг з реєстру про спірну земельну ділянку.

27.07.2020 на адресу суду надійшов лист Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №9-24-0.73-2706/2-20 від 22.07.2020 на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2020, в якому зазначено, що згідно державної статистичної звітності земельна ділянка площею 202,1 га обліковується за Міністерством оборони України, однак потребує внесення до Земельного кадастру, а тому сформувати витяг є неможливим.

11.08.2020 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді (члена колегії) Скрипчук О.С. у відпустці.

У зв'язку із звільненням у відставку судді (головуючої судді) Данко Л.С. розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 31.08.2020 справу передано на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31.08.2020 справу №926/2260/19 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Желіка М.Б., суддів Мирутенка О.Л., Скрипчук О.С.) від 07.09.2020 прийнято апеляційні скарги Виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону та Буденецької сільської ради на рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2020 у справі №926/2260/19 до розгляду, судове засідання у справі призначено на 07.10.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 розгляд справи відкладено на 04.11.2020.

12.10.2020 на адресу суду надійшло клопотання Виконуючого обов'язків військового прокурора Чернівецького гарнізону №38-1628вих-20 від 08.10.2020 (вх.№ЗАГС 01-04/5898/20 від 12.10.2020) про долучення доказів в порядку ст.269 ГПК України, а саме копій рішення Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2431/19 від 10.01.2020, супровідного листа КЕВ м.Чернівці №2060 від 07.10.2020, адресованого Військовій прокуратурі Чернівецького гарнізону, листа КЕВ м.Чернівці №1362 від 07.07.2020, адресованого Голові Чернівецької обласної державної адміністрації, розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації №738-р від 07.08.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу м.Чернівці, акту прийому-передачі частини земельної ділянки на території військового містечка №1-Чудей від 19.08.2020 зі схемою розподілу військового містечка №1-Ч відповідно до рішення Сторожинецької районної ради №102-11/2000. До клопотання додано докази надсилання копій поданих суду документів іншим учасникам справи листами з описом вкладення.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що подані суду документи підтверджують можливість ідентифікації спірної земельної ділянки, однак, їх неможливо було надати під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки фактичне повернення Міністерству оборони України земельної ділянки площею 14,7 га, яка є частиною земельної ділянки площею 202,0 га, а також отримання дозволу розпорядника земель на виготовлення технічної документації на земельну ділянку відбулось фактично після розгляду справи в суді першої інстанції, та є винятковим випадком необхідності долучення вказаних доказів у суді апеляційної інстанції. На переконання прокурора надані ним докази впливають на вирішення справи, оскільки спростовують викладені у рішенні першої інстанції обставини щодо неможливості ідентифікації спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів вважає за можливе взяти до уваги подані із клопотанням Виконуючого обов'язків військового прокурора Чернівецького гарнізону №38-1628вих-20 від 08.10.2020 (вх.№ЗАГС 01-04/5898/20 від 12.10.2020) докази та врахувати їх при ухваленні судового рішення з огляду на те, що вказані докази виникли в часі після ухвалення оскарженого рішення та об'єктивно не могли бути подані до суду першої інстанції, водночас, на переконання прокурора, цими доказами спростовуються викладені у рішенні суду першої інстанції обставини щодо неможливості ідентифікації спірної земельної ділянки.

30.10.2020 на адресу суду надійшло обґрунтування Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону №15-105вих-20 від 29.10.2020 щодо правових підстав здійснення представництва інтересів держави прокурором відділу представництва інтересів держави Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону під час розгляду справи №926/2260/19. До вказаного обґрунтування додано копії службового посвідчення Рапіти О.В. №057574 від 21.10.2020, доручення керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону №437 від 15.09.2020 на представництво інтересів держави за позовами (заявами, скаргами), зокрема, військового прокурора (прокуратури) Чернівецького гарнізону Західного регіону України, накази Генерального прокурора №66 від 05.02.2020 та №414 від 08.09.2020.

В судове засідання 04.11.2020 з'явився представник позивача (Міністерства оборони України), інші учасники справи явки повноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Враховуючи те, що явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, учасники справи скористались правом надання відзивів та пояснень щодо апеляційних скарг, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, просили розгляд справи здійснювати без участі їхніх представників, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги виконуючого обов'язки військового прокуратура Чернівецького гарнізону підтримав в повному обсязі, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Розглянувши апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону звернувся до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом, в якому просить суд витребувати у Буденецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області на користь держави в особі позивача земельну ділянку військового містечка №1 (Чудей) площею 89 га на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Чернівецькому КЕЧ району на праві постійного користування належить земельна ділянка військового містечка площею 202,1 га у с. Чудей Сторожинецького району Чернівецької області. У 2000 році Сторожинецька районна рада без згоди Міністра оборони України припинила право Чернівецького КЕЧ на постійне користування вказаною земельною ділянкою та її частину площею 89 га передала до земель запасу Буденецької сільської ради. У 2015 році прокурор звернувся до суду із вимогою про скасування зазначеного рішення Сторожинецької районної ради. Так, у справі №926/1326/15 судами встановлено незаконність вибуття земельної ділянки площею 202,1 га із земель оборони, проте, відмовлено у скасуванні рішення райради через сплив позовної давності. Прокурор вважає, що належним захистом інтересів держави у даному випадку є звернення до суду із віндикаційним позовом, а задоволення позовних вимог стане підставою для реєстрації за державою права власності на спірну земельну ділянку. Разом з тим, оскільки уповноважений державою орган (Міністерство оборони України) не вживає заходів представницького характеру для повернення спірної земельної ділянки до земель оборони, прокурор змушений звернутись до суду за захистом інтересів держави у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Окрім того, прокурор звернувся до суду із заявою про визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду, з огляду на те, що строк позовної давності для даних позовних вимог почав свій перебіг з дня набрання законної сили рішенням у справі №926/1326/15 (28.03.2019), яким було надано оцінку рішенню Сторожинецької райради від 22.09.2000 № 102-11/2000, а саме встановлено незаконність вилучення землі оборони та передачі її в комунальну власність.

Відповідач - Буденецька сільська рада, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що користувачем спірної земельної ділянки відповідно до Державного акту на право постійного користування землею є Чернівецьке КЕЧ району, яке добровільно подало заяву про відмову від користування нею, а тому наслідки порушення військовими органами порядку передання земель в комунальну власність не можуть перекладатись на орган місцевого самоврядування; у справі № 926/1326/15 суди не встановлювали факт порушення порядку припинення права користування спірною земельною ділянкою, а тому ця обставина потребує окремого судового дослідження; прокурор не надав доказів на підтвердження факту використання сільською радою спірних 89 га землі; рішення Сторожинецької районної ради від 22.09.2000 №102-11/2000 про припинення права користування Чернівецькою КЕЧ району земельною ділянкою 202,1 га (частиною якої є спірна земельна ділянка) не визнане протиправним та не скасоване; у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Також відповідач звернувся із письмовою заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці (третя особа на стороні позивача-1) та Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (третя особа на стороні позивача-2) позов прокурора підтримали.

Сторожинецька районна рада Чернівецької області (третя особа на стороні відповідача-1) у поясненнях зазначала, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивач не довів, що спірне майно вибуло з власності поза його волею та не доведено недобросовісність відповідача про незаконність володіння майном. Натомість сільська рада правомірно користується земельною ділянкою на підставі рішення районної ради 22.09.2000 №102-11/2000, яке судами не скасоване і є діючим нормативно-правовим актом.

Сторожинецька районна організація громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок» (третя особа на стороні відповідача-2) своїм правом на подання пояснень по суті спору не скористалась.

Ухвалюючи оскаржене рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що спірна земельна ділянка не є сформованою як об'єкт цивільних прав, ні позивач, ні прокурор не надали суду доказів існування в натурі спірної земельної ділянки та наявності у неї індивідуальних ознак, що позбавляє суд можливості ідентифікувати земельну ділянку, про витребування якої заявлено позов, та унеможливить виконання рішення про задоволення позову, а тому обраний прокурором спосіб захисту не буде ефективним і не призведе до відновлення порушеного права. Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач фактично володів станом на момент подання позову та володіє станом на момент ухвалення цього рішення спірною земельною ділянкою. Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд встановив, що строк позовної давності пропущено, однак, на підставі встановлених обставин та норм права суд вирішив відмовити в задоволенні позову через його необґрунтованість, що виключає необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Вимоги апеляційної скарги Буденецької сільської ради Сторожинецького району про скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2020 у справі №926/2260/19 та залишення позову без розгляду мотивовані тим, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вважає, що участь прокурора в даній справі не є обґрунтованою, прокурор не довів наявності процесуальної дієздатності на звернення до суду з позовом в інтересах Міністерства оборони України, а Міністерство оборони України та/або КЕВ м. Чернівці могли та мали можливість самостійно звернутись до суду з аналогічним позовом, однак, суд першої інстанції не перевірив причини, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб'єктом, в даному випадку Міністерством оборони України або КЕВ м.Чернівці. Як зазначає апелянт позиція суду першої інстанції щодо того, що сам факт незвернення Міністерства оборони України та/або КЕВ м. Чернівці до суду за захистом порушеного права чи інтересу є достатньою підставою для звернення прокурора з цим позовом не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18. Апелянт наголошує, що прокурор не може вважатись альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу Буденецької сільської ради учасники апеляційного провадження не скористались.

Щодо наведених доводів апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Згідно з положеннями ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

В позовній заяві зазначено, що заступник прокурора гарнізону діє згідно із п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, а саме звертається до суду з позовом в інтересах держави - Міністерства оборони України як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, оскільки вказаний орган належним чином не здійснює захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом до Буденецької сільської ради про витребування земельної ділянки, яка незаконно використовує 89 га земель оборони.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону звернувся до Міністерства оборони України із запитом від 17.07.2019 №30.38-1919вих.-19 про надання інформації щодо того чи вживались заходи представницького характеру щодо повернення земельної ділянки загальною площею 99,0 га до держави в особі Міністерства оборони України та визнання права власності на вказану земельну ділянку, незаконно передану до земель запасу Буденецької сільської ради рішенням ХІ сесії ХХІІІ скликання Сторожинецької сільської ради від 22.09.2000 №102-11/2000 (а/с 19, том 1).

У відповіді Головне квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України №303/6/28/1332 від 31.07.2019, наданій в межах компетенції та за дорученням заступника Міністра оборони України за результатом розгляду запиту від 17.07.2019 №30.38-1919вих.-19, відсутня інформація щодо вжиття будь-яких заходів щодо захисту інтересів держави Міністерством оборони України, натомість міститься повідомлення про те, що Головне КЕУ підтримує позицію військової прокуратури Чернівецького гарнізону щодо повернення до сфери управління оборонного відомства неправомірно вилучених Сторожинецькою районною радою земельних ділянок (а/с 20, том 1).

Також у цій відповіді Головне КЕУ повідомляє про те, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018 у справі №926/1326/15, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та постановою Верховного Суду від 16.07.2019 відмовлено у задоволенні позову виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону про визнання недійсним рішення ХІ сесії ХХІІІ скликання Сторожинецької сільської ради від 22.09.2000 №102-11/2000 в частині припинення права користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передання їх до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га, а також в частині залишення у постійному користуванні Чернівецької КЕЧ району земельну ділянку площею 150,0 га для використання військовим лісгоспом Івано-Франківського лісопромислового комбінату.

Слід зазначити, що у справі №926/1326/15 в позові було відмовлено внаслідок застосування наслідків спливу строку позовної давності, що додатково підтверджує обставину бездіяльності Міністерства оборони України щодо захисту інтересів держави у правовідносинах щодо спірної земельної ділянки.

27.09.2019 заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону повідомив Міністерство оборони України про те, що у зв'язку з невжиттям заходів представницького характеру щодо пред'явлення позову з метою захисту порушених інтересів держави військовою прокуратурою Чернівецького гарнізону буде подано до Господарського суду Чернівецької області позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Буденецької сільської ради про витребування земельної ділянки загальною площею 89,0 га, яка незаконно передана до земель запасу Буденецької сільської ради рішенням ХІ сесії ХХІІІ скликання Сторожинецької сільської ради від 22.09.2000 №102-11/2000 (а/с 21, том 1).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про збройні сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Отже, Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює функції держави у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду з позовом у даній справі, що полягають у неналежному здійсненні уповноваженим органом - Міністерством оборони України захисту інтересів держави.

При цьому, суд першої інстанції враховував позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду належного суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що правова позиція місцевого господарського суду не відповідає вказаній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду. Так, скаржник вказує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що прокурор мав право звернутись до суду в інтересах держави в особі Городищенської сільської ради, оскільки жителі територіальної громади неодноразово звертались до Городищенської сільської ради зі скаргами на дії відповідача, але Городищенська сільська рада не вживала заходів щодо захисту інтересів жителів громади.

У п.6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що незалежно від того чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку з із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином суд першої інстанції вірно застосував вказану правову позицію Верховного Суду до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга Буденецької сільської ради задоволенню не підлягає.

Вимоги апеляційної скарги виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону про скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2020 у справі №926/2260/19 та задоволення позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовані тим, що оскаржене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд постановляючи оскаржене рішення виходив з того, що обраний військовим прокурором спосіб захисту порушеного права не є ефективним і не призведе до відновлення цих прав через неможливість ідентифікувати земельну ділянку, про витребування якої заявлено позов, що також унеможливить виконання рішення в разі задоволення позов, а також зазначав, про недоведеність прокурором неможливості вільного володіння спірною земельною ділянкою. Скаржник вважає, що доказами, що підтверджують неможливість фактичного володіння спірною земельною ділянкою та присвоєння їй кадастрового номера є пояснення відповідача у відзиві на позов щодо нібито правомірного володіння спірною земельною ділянкою згідно з рішенням Сторожинецької районної ради від 22.09.2000 №102-11/2000, яке прийнято з порушенням ст.27 ЗК України (в редакції, діючій на час прийняття оскарженого рішення), а також пояснення третіх осіб в ході судового розгляду (Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області та КЕВ м.Чернівці), які повідомили про неможливість внесення відомостей про право державної власності до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через наявність володільця спірної земельної ділянки - добросовісного набувача (Буденецької сільської ради). На переконання апелянта акти обстеження земельної ділянки свідчать про можливість її ідентифікації, Сторожинецька районна рада, безоплатно відчужуючи на користь третіх осіб спірну земельну ділянку загальною площею 202,1 га, здійснила відповідний розподіл, тобто Буденецькій сільській раді як добросовісному набувачу відомо, якою саме частиною вказаної земельної ділянки площею 89,0 га він володіє та користується. При цьому Сторожинецька районна рада не вчинила дій щодо формування цієї частини земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, а натомість, безпідставно своїм рішенням відчужила земельну ділянку площею 89,0 га на користь Буденецької сільської ради. У зв'язку з цим, скаржник вважає, що держава в особі Міністерства оборони України як власник спірної земельної ділянки вправі на підставі статті 387 Цивільного кодексу України вимагати її повернення з чужого незаконного володіння Буденецької сільської ради. Апелянт покликається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №916/3727/15.

Також апелянт не погоджується з висновком суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач-2 Буденецька сільська рада фактично володіє спірною земельною ділянкою. На переконання скаржника місцевий господарський суд ототожнив поняття «несформована земельна ділянка» із фактом неволодіння нею відповідачем. Також суд не врахував, що в усіх письмових поясненнях відповідач-2 наголошує, що вважає земельну ділянку своєю, тобто фактично панує над річчю і відмовляється добровільно передати її назад власнику - Міністерству оборони України. А тому, нездійснення на даний час державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку жодним чином не впливає на той факт, що відповідач незаконно володіє землею, що є предметом даного спору, вважає її своєю і відмовляється від її передачі законному власнику - Міністерству оборони України.

Скаржник звертає увагу, що згідно із п.2 Розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, тому наявність державного акта на право користування землею серії Б№038626 від 1981 року, яка перебуває у безстроковому користуванні КЕВ м.Чернівці, свідчить про те, що спірна земельна ділянка є об'єктом цивільних відносин.

Також прокурор клопоче про визнання причин пропуску строків звернення заступником військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Буденецької сільської ради, за участю третіх осіб, про витребування земельної ділянки, та про поновлення строку звернення прокурора до суду з даним позовом з огляду на те, що перебіг позовної давності почався заново з 28.03.2019 - дня набрання законної сили постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №926/1326/15, в межах якої оскаржувалось рішення Сторожинецької сільської ради від 22.09.2000 №102-11/2000 та було встановлено його незаконність.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України повністю погоджується з доводами, наведеними прокурором в апеляційній скарзі, просить її задоволити, а при прийнятті рішення врахувати, що висновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка відсутня в натурі і відсутні докази володіння земельною ділянкою відповідачем суперечать встановленим судом обставинам справи. На переконання позивача безспірною та визнаною усіма учасниками справи обставиною є те, що згідно з Державним актом на право користування Б№038626 від 1981 року за Чернівецькою КЕЧ, правонаступником якої є КЕВ м.Чернівці, закріплене у безстрокове користування земельну ділянку площею 4263,1 га для державних потреб, з яких 89, га згідно з рішенням Сторожинецької районної ради від 22.09.2000 №102-11/2000 також відносились до земель оборони і передавались відповідачу. Право постійного користування земельною ділянкою, оформлене Державним актом на право користування Б№038626 від 1981 року, є чинним і не залежить від реєстрації чи нереєстрації відповідно до прийнятого пізніше закону та підлягає захисту, в тому числі судовому. Подібні обставини щодо відсутності реєстрації прав та частини земельної ділянки від загальної, яка зазначена у державному акті або рішенні про надання земельної ділянки, були також підставою для захисту порушеного права у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №924/174/19 та постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/2135/16. Також позивач вважає невірним застосування до спірних правовідносин ст.79-1 Земельного кодексу України, оскільки вказану статтю було внесено до кодексу 07.07.2011, тобто значно пізніше виникнення права на землю у Міністерства оборони України у 1981 році. Фактичне володіння відповідачем спірною земельною ділянкою підтверджується як заявами по суті спору, так і власне позицією відповідача щодо спору - відмови в позові не з підстав не володіння. Щодо питання застосування строків позовної давності позивач підтримує клопотання прокурора про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

У поясненнях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо апеляційної скарги виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону (вх.№ 01-04/2018/20 від 02.04.2020 та вх№01-04/2243/20 від 21.04.2020) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, зазначає, що Буденецька сільська рада незаконно використовує 89 га земель оборони, рішенням у справі №926/1326/15 встановлено ті обставини, що земельна ділянка площею 89,0 га, яка знаходиться в межах Буденецької сільської ради і входить до складу земельної ділянки загальною площею 202,1 га, незаконно вибула із земель державної власності та є землею оборони. Таким чином, обставини щодо приналежності зазначеної земельної ділянки є преюдиціальними для цієї справи обставинами і не потребують повторного доведення, а земельна ділянка підлягає поверненню на користь держави в особі Міністерства оборони України.

У поясненнях Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці щодо апеляційної скарги виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, зазначає, що земельна ділянка військового містечка №1 (село Чудей) площею 89 га, що є державною власністю як землі оборони, була набута в особи (Сторожинецької районної ради), яка не мала права їх відчужувати, що встановлено рішенням суду у справі №926/1326/15, відтак Буденецька сільська рада безпідставно володіє вказаною земельною ділянкою. Також третя особа заперечує твердження суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного володіння відповідачем земельною ділянкою, оскільки 22.12.200 рішенням №148-12/200 Сторожинецької районної ради внесено зміни та доповнення до п.2 рішення №102-11/200 від 22.09.2000, а саме вирішено передати в постійне користування до земель запасу Чудейської сільської ради 78,4 га, Буденецької сільської ради 89,0 га, Черешської сільської ради 10,0 га, Черешському будинку інтернату 14,7 га та Сторожинецькій районній раді УТМБ - 10,0 га, водночас відповідач неодноразово в судових засіданнях та письмових поясненнях зазначав, що правомірно користується спірною земельною ділянкою на підставі рішення Сторожинецької районної ради №102-11/200 від 22.09.2000.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд вірно встановив наступні фактичні обставини справи.

Рішенням звуженого засідання виконкому Чернівецької обласної ради депутатів трудящих №36-1394 від 28.11.1962 «Про відвід 336 га землі для потреб військової частини 39287 в Сторожинецькому районі» затверджено рішення виконкому Сторожинецької районної ради депутатів трудящих «Про відвід в постійне користування військової частини НОМЕР_1 ПрикВо земельної ділянку площею 336 га».

Державним актом на право користування землею серії Б №038626 від 1981 року за Чернівецькою Квартирно-експлуатаційною частиною району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці згідно з директивою Міністерства оборони України від 20.04.2005 №Д-322/1/010) закріплено у безстрокове і безоплатне користування 4263,1 га землі в межах згідно з планом землекористування, що надана для потреб господарства. На доданому до вказаного державного акту Плані землекористування відображено земельну ділянку держлісфонду площею 365,3 га.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018 у справі №926/1326/15, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та постановою Верховного Суду від 16.07.2019, відмовлено у задоволенні позову виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства борони України та КЕВ м. Чернівці до Сторожинецької районної ради про визнання недійсним рішення одинадцятої сесії двадцять другого скликання Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 «Про лист Чернівецької КЕЧ району» від 22.09.2000, в частині припинення права користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передання їх до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га, а також в частині залишення у постійному користуванні Чернівецької КЕЧ району земельну ділянку площею 150,0 га для використання військовим лісгоспом Івано-Франківського лісопромислового комбінату.

У справі №926/1326/15 господарськими судами встановлено:

«Згідно з наказом начальника Чернівецького гарнізону №3 від 12.01.2018 земельна ділянка площею 202,1 га, на якій розташоване військового містечка №1-Чудей закріплена за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці.

17.08.2000 тимчасово виконуючим обов'язки начальника Квартирно-експлуатаційної частини району майором Чубатенком було надіслано листа №1024 Голові Сторожинецької районної ради, в якому зазначалось про відсутність потреби у майновому комплексі військового містечка №1-Чудей та земельної ділянки площею 202,1 га, у зв'язку з чим висловлено прохання визначити територіальну громаду на прийняття будівель військового містечка до комунальної власності та припинити право користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га.».

На виконання листа Квартирно-експлуатаційної частини району №1024 від 17.08.2000, рішенням Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 від 22 вересня 2000 року «Про лист Чернівецької КЕЧ району»: 1) рекомендовано Чернівецькій КЕЧ району погодити передачу будівель військового містечка №1 «Чудей» з Буденецькою сільською радою; 2) припинено право користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передано її (їх) до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га; 3) залишено у постійному користуванні Чернівецької КЕЧ району земельну ділянку площею 150,0 га для використання військовим лісгоспом Івано-Франківського лісопромислового комбінату.

Земельна ділянка площею 202,1 га, право користування якою було припинено рішенням Сторожинецької районної ради №102-11/2000 від 22.09.2000, є частиною земельної ділянки держлісфонду площею 365,3 га, що зазначена на Плані землекористування до Державного акту на право користування землею серії Б№038626 від 1981року.

Також факт наявності у Чернівецької КЕЧ району права постійного користування земельною ділянкою площею 202,1 га на підставі зазначеного державного акту встановлено господарськими судами у справі №926/1326/15.

У справі №926/1326/15 суди дійшли висновків про те, що рішення №102-11/2000 від 22.09.2000 прийняте з порушенням вимог чинного на той час законодавства - зокрема, земельна ділянка 202,1 га, право на постійне користування якою припинено оспорюваним рішенням, надана для розміщення військової частини та належала до земель оборони, а згода Міністром оборони України або іншою особою за його дорученням на її передачу не надавалася. Однак у задоволенні позову було відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

23.12.2000 Сторожинецька районна рада прийняла рішення внести зміни до п.2 рішення від 22.09.2000 № 102-11/2000, передавши в постійне користування до земель запасу Чудейської сільської ради 78,40 га, Буденецької сільської ради 89 га, Черешської сільської ради 10 га, Черешському будинку інтернату 14,7 га та Сторожинецькій районній раді УТМР - 10,0 га.

Таким чином, спірна земельна ділянка площею 89 га військового містечка № 1 (Чудей) є частиною земельної ділянки площею 202,1 га, право постійного користування Чернівецької КЕЧ району на яку було припинено рішенням Сторожинецької районної ради №102-11/2000 від 22.09.2000.

В матеріалах справи відсутні докази знаходження на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого або військового майна, право на яке зареєстровано в установленому законом порядку. В актах обстеження від 21.09.2018 та 20.12.2019, які складені прокурором та представником КЕВ м. Чернівці, вказано, що на земельній ділянці площею 99 га, яка знаходиться на території Буденецької сільської ради і є частиною земельної ділянки площею 202,1 га, будь-які будівлі та споруди, інше нерухоме та рухоме майно відсутнє.

У листі ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 26.03.2019 №0-24-0.21-1278/2-19 зазначено, що за даними державної статистичної звітності станом на 01.04.2016 та відомостями Державного земельного кадастру на території Сторожинецького району Чернівецької області за частинами, закладами, установами Міноборони обліковується 4164,0355 га земель.

У додатку до вказаного листа ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомляє, що за Міністерством оборони України на території с. Чудей Сторожинецького району Чернівецької області обліковується земельна ділянка площею 202,1000 га згідно із державним актом Б № 038626, яка потребує внесення до Державного земельного кадастру.

Із відомостей з Публічної кадастрової карти вбачається, що ні земельна ділянка площею 202,1 га, ні спірна земельна ділянка площею 89 га не відображені в публічній кадастровій карті (копії відомостей з веб-сайту виготовлено судом першої інстанції та долучено до матеріалів справи).

Матеріали справи не містять доказів наявності зареєстрованого у встановленому порядку права власності чи права користування спірною земельною ділянкою військового містечка № 1 (Чудей) площею 89 га або її частиною.

У свою чергу листом від 02.10.2019 № 327 сільська рада повідомила, що у період з 01.01.2015 по день надання листа нею не приймалось рішень щодо земельних ділянок, які до 2001 року перебували у постійному користуванні КЕВ м. Чернівці та іншого нерухомого майна (колишнього учбово-військового полігону).

В акті обстеження земельної ділянки військового містечка №1-Чудей, розташованої за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с.Чудей, квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці від 22.12.2019 комісія у складі 3 представників КЕВ м. Чернівці та представника Збройних сил України встановила, що частина земельної ділянки військового містечка Чудей-1 (учбове поле, танкодром), яка передавалась у комунальну власність с.Буденець загальною площею 99,0 га, з них 10,0 га, які перейшли в користування Українського товариства мисливців та рибалок - достовірно ідентифікувати не вдалося через відсутність будь-яких межових знаків та відсутності представників чи матеріалів та тільки в загальному орієнтовно вивчити земельний масив орієнтовною площею 99,0 га за усними роз'ясненнями попереднього виїзду комісії у 2018 році. Окрім того, комісія виявила, що земельна ділянка не використовується.

Відповідно до довідки КЕВ м. Чернівці від 21.11.2019 №3006, земельна ділянка військового містечка № 1 (Чудей) площею 202,1000 га, що знаходиться у с. Чудей Сторожинецького району Чернівецької області, обліковується на бухгалтерському обліку КЕВ м. Чернівці.

Відповідно до ст. 70 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції, чинній на час прийняття рішень Сторожинецької районної ради від 2000 року) землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.27 ЗК України від 18.12.1990 право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки.

Частиною 5 вказаної статті було визначено, що припинення права користування землею у випадку, передбаченому п. 1 ч. 1 цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.

Згідно із п.п. 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно зі статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Земельна ділянка площею 202,1 га у с. Чудей Сторожинецького району Чернівецької області належала до земель оборони, однак, згода Міністра оборони України чи іншої особи за його дорученням на передачу земельної ділянки в комунальну власність або припинення права постійного користування не надавалася.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, а також висновками господарських судів у справі №926/1326/15, про те, що рішення Сторожинецької районної ради від 22.09.2000 №102-11/2000 (у редакції рішення від 23.12.2000) прийнято з порушенням ст. 27 ЗК України від 18.12.1990 (в редакції, діючій на час прийняття оскаржуваного рішення), за відсутності законної добровільної відмови держави від спірних земель оборони.

Отже, частина земельної ділянки військового містечка №1-Чудей площею 89 га, що була передана до земель запасу с. Буденець та є предметом цього спору, відноситься до земель оборони.

Відповідно до частини першої і другої статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони» (частина п'ята статті 20 ЗК України).

За змістом статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

У статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба (Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671).

Отже, Міністерство оборони України як головний орган у системи органів військового управління наділене від імені держави правом титульного володільця щодо земель оборони, а тому може заявляти вимоги про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, наданих для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Чинне законодавство наділяє власника (титульного володільця) майна правомочностями володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України).

З метою захисту порушеного права власності (зокрема правомочності володіння) власник майна (титульний володілець), якого незаконного позбавили права володіння, може звернутися до суду із позовом до невласника, який незаконно володіє майном, та вимагати повернення свого майна із чужого незаконного володіння.

Власник (титульний володілець) має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК України), а також від особи, яка набула майно безвідплатно у особи, що не мала права його відчужувати (частина третя статті 388 ЦК України).

Крім того, від добросовісного набувача власник (титульний володілець) має право витребувати майно, відчужене за відплатним договором, лише у разі, якщо це майно вибуло з його володіння або особи, якій він його передав, поза їх волею, тобто було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим чином (частина перша статті 388 ЦК України).

Для застосування передбаченого статтями 387, 388 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідною умовою є одночасна наявність таких обставин: - існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подання позову та прийняття рішення суду про його витребування; - наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; - відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подання позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; - відсутність договірних зобов'язань між позивачем і відповідачем, оскільки в іншому разі застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності.

У відповідності до частини першої статі 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (стаття 79-1 ЗК України).

Втім спірна земельна ділянка не є сформованою у розумінні названих положень земельного закону, оскільки відносно неї не наданий затверджений у встановленому порядку проект землеустрою. Відповідно до Публічної кадастрової карти відомості про площу, місце розташування, кадастровий номер спірної земельної ділянки не внесено до Державного земельного кадастру, отже, така земельна ділянка не може бути об'єктом цивільних відносин.

Площа, межі та місце розташування спірної земельної ділянки картографічно не відображені на Плані землекористування до Державного акту на право користування землею серії Б №038626 від 1981 року, в якому відсутній відповідний запис про вилучення земельної ділянки площею 89 га.

Щодо доводів про те, що суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин ст.79-1 ЗК України оскільки земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, слід звернути увагу, що предметом цього спору є витребування земельної ділянки площею 89 га, і саме така земельна ділянка не є сформованою, право власності чи користування на земельну ділянку площею 89 га не зареєстроване.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази існування в натурі спірної земельної ділянки та наявності у неї індивідуальних ознак.

В якості доказів можливості ідентифікації спірної земельної ділянки прокурор надав суду апеляційної інстанції акт прийому-передачі земельної ділянки площею 14,700 га (яка входить до складу земельної ділянки загальною площею 202 га), звернення КЕВ м.Чернівці до Чернівецької ОДА із проханням надання дозволу на розробку проєкту із землеустрою на земельну ділянку площею 14,700 га, дозвіл Чернівецької ОДА на розробку проєкту із землеустрою на земельну ділянку площею 14,700 га та копію схеми розподілу, виготовлену спеціалістами КЕВ м.Чернівці.

Колегія суддів зазначає, що вказані докази стосуються відведення в постійне користування КЕВ м.Чернівці земельної ділянки площею 14,700 га, яку рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.01.2020 у справі №926/2341/19 витребувано у Черешського психоневрологічного будинку-інтернату, і яка не є предметом розгляду у цій справі.

Також копія схеми розподілу військового містечка№1, виготовлена спеціалістами КЕВ м.Чернівці, що містить схематичне зображення спірної земельної ділянки площею 89 га, не може слугувати достатнім доказом існування в натурі спірної земельної ділянки станом на час розгляду справи.

Змістом віндикаційного позову є повернення саме тієї речі, яка вибула із законного володіння власника та збереглася в натурі. Водночас питання про можливість повернення індивідуально визначеної речі, яка зазнала змін, переробки, має вирішуватися залежно від характеру таких змін, їх істотності (постанова КГС ВС від 13.11.2018 у справі № 914/1621/17).

Також колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що відповідач фактично володів станом на момент подання позову та володіє станом на момент ухвалення цього рішення спірною земельною ділянкою. Так, у наданих актах обстеження КЕВ м. Чернівці відсутні відомості про наявність на спірній земельній ділянці обгородження, нерухомого чи рухомого майна тощо, земельна ділянка площею 202 га перебуває на балансі КЕВ м. Чернівці, Буденецька сільська рада не приймала жодних рішень щодо переданої їй Сторожинецької районною радою земельної ділянки.

Тобто прокурор не довів неможливість вільного володіння спірною земельною ділянкою.

КГС ВС наголосив, доводи про невизнання відповідачем за первісним позовом права власності позивача за первісним позовом на спірне майно не свідчать про можливість здійснення захисту прав позивача за первісним позовом саме шляхом застосування статей 387, 388 ЦК України (постанова КГС ВС від 07.11.2018 у справі № 923/285/16).

Також слід зазначити, що способом захисту при віндикаційному позові (ст. 387, 388 ЦК України) є саме вилучення у недобросовісного володільця та повернення індивідуально визначеної речі у володіння власника або правоволодільця.

Апелянт покликається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №916/3727/15.

Предметом позову у цій справі було визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування цієї земельної ділянки. Однак, фактичні обставини у цій справі є відмінними від справи №926/2260/19. Зокрема, судами було встановлено, що рішенням органу місцевого самоврядування, яким припинено Державному комітету у справах охорони державного кордону України право постійного користування земельною ділянкою та передано земельну ділянку із земель оборони орендарю, було також затверджено проект відводу земельної ділянки в довгострокову оренду орендарю та надано спірну земельну ділянку в оренду для експлуатації адміністративної будівлі, ремонтних майстерень і відстою маломірних суден. Площу та місце розташування земельної ділянки також було зазначено в договорі оренди та акті приймання-передачі земельної ділянки, на якій знаходились об'єкти нерухомого майна. Крім того, на спірній земельній ділянці було розташоване нерухоме майно, належне відповідачу на праві власності. Частина перша статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час продажу нерухомого майна) встановлює, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Оскільки і нерухомість, і земельна ділянка належали державі, враховуючи зміст правовідносин з відчуження нерухомості, та беручи до уваги, що не вся земельна ділянка використовувалася для розміщення та обслуговування нерухомості як до її відчуження, так і після, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до відповідача перейшло право лише на частину земельної ділянки, на якій розміщене придбане ним нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування такого майна.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №916/3727/15, на необхідність застосування якої покликається скаржник було ухвалено за інших фактичних обставин справи, тому викладена у ній правова позиція не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Окрім того, скаржник покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №924/174/18, проте у цій справі предметом спору є визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель із земель житлової забудови, які не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, стосовно земельних ділянок, а не витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Щодо клопотання прокурора про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі N 362/44/17).

Разом з тим, порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За змістом пунктів 1.1-1.4 Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, землі, які використовують Збройні Сили України, підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно-експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю й ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, установлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів МОУ.

Крім цього, за змістом Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, а також командирів військових частин - землекористувачів.

В свою чергу, Наказом від 19.09.2005 №3гн (в редакції, чинній на час після прийняття рішення районної ради, на підставі якого, як стверджує прокурор, земельна ділянка вибула із володіння позивача) Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів. Зазначений наказ містив конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Колегія суддів зазначає, що як прокурор, здійснюючи своєчасний прокурорський нагляд за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, так і позивач в силу наведених вище положень законодавства повинен був та не міг не бути обізнаним про невикористання за цільовим призначенням земель оборони площею 202,1 га.

При цьому звернення військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до Господарського суду Чернівецької області до Сторожинецької районної ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області з позовом про визнання недійсним рішення Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 від 22 вересня 2000 року (справа №926/1326/15), не є обставиною, що перериває позовну давність у відповідності до ч.2 ст.264 ЦК України.

Відтак суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що прокурором та позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом. Водночас застосування позовної давності можливо лише у тому випадку, коли позов є обґрунтованим, тобто в разі встановлення факту наявності у особи, яка звертається з позовом, суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов. Натомість у випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, у позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону вх. № ЗАГС 01-05/650/20 від 17.02.2020 - відмовити.

2. В задоволенні вимог апеляційної скарги Буденецької сільської ради б/н від 20.02.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/751/20 від 24.02.2020) - відмовити.

3. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22 січня 2020 року у справі № 926/2260/19 - залишити без змін.

4. Судовий збір, сплачений заявниками за подання апеляційної скарги - покласти на скаржників.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 16.11.2020.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Скрипчук О.С.

суддя Мирутенко О.Л.