12 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 260/461/20 пров. № А/857/11387/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Кухтея Р.В.,
Онишкевича Т.В.,
секретаря судового засідання Гербут Н.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гаврилко С.Є.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді о 16 год. 12 хв. 05 серпня 2020 року, повне судове рішення складено 10 серпня 2020 року, у справі №260/461/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
24.02.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17.01.2020 №23 о/с про звільнення зі служби в поліції, поновити на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції Закарпатської області, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у силу своїх службових обов'язків, позивач зобов'язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, уникати вчинків та відносин, які носять корисливий або протиправний характер, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. Суд першої інстанції врахував, що відсутність факту притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції. Також зазначив, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним транспортної та службової дисципліни, тобто судом в межах розгляду даної справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив порушення вимог Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції, Закону України «Про Національну поліцію», що суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, а тому, на переконання суду, позивач своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, який є несумісними з проходженням служби в поліції.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що патрульний поліцейський незаконно зупинив транспортний засіб, яким керував позивач, відповідно, останній не виконав завідомо незаконну вказівку патрульного поліцейського та не пройшов освідчення на стан сп'яніння. Скаржник вказує, що постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.02.2020 провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Скаржник зазначає, що згідно з відеозаписом зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу не прослідковується неетична поведінка позивача чи зухвалість по відношенню до колег. Скаржник вважає, що суд першої інстанції формально поставився до поданих ним доказів та не надав таким належну оцінку, тому дійшов помилкового висновку про відмову задоволенні позову.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене у відповідності до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи відповідно до положень статей 229 та 230 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 , майор поліції, з 01.09.2001 працював в органах внутрішніх справ, з 06.11.2015 - в органах Національної поліції України.
Відповідно до наказу начальника ГУНП в Закарпатській області від 22 березня 2019 року № 65 о/с ОСОБА_1 перебував на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17.01.2020 №23о/с «По особовому складу» відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 17 січня 2020 року.
Вважаючи вказаний наказ необґрунтованим та незаконним, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до частини 1 статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Зобов'язання дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, закріплено і у тексті Присяги на вірність Українському народові, яку складає особа, яка вступає на службу в поліції (стаття 64 Закону № 580-VIII).
Згідно із статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) відповідно до статті 1 якого службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина 1 статті 15 Дисциплінарного статуту).
Аналіз змісту положень Дисциплінарного статуту вказує на те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законних і підзаконних актів із питань службової діяльності, бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
З метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, Наказом міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей (далі - Правила).
Згідно з пунктом 1 розділу І Правил ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідно до пункту 3 розділу ІV Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Пунктом 4 Розділу IV Правил встановлено, що поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 30.12.2019 т.в.о.начальника ГУ НП в Закарпатській області скеровано доповідну записку заступника начальника УКЗ ГУ НП в Закарпатській області В. Дьордяя, в якій у зв'язку з складенням стосовно ОСОБА_1 постанови серії ДПО18 №756436 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.2 ст.122, ч.6 ст.121 КУпАП та протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, просилось дозволу на призначення службового розслідування та надання оцінки діям поліцейського.
Наказом ГУ НП в Закарпатській області №2606 від 30 грудня 2019 року «Про створення дисциплінарної комісії та проведення службового розслідування» призначено проведення службового розслідування у зв'язку з надходженням повідомлення про те, що ОСОБА_1 під час керування транспортного засобу візуально перебував в стані алкогольного сп'яніння, від проходження освідування відмовився.
Так, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок №893).
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з пунктом 1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до пункту 2 розділу VІ Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно з частиною 3 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
03.01.2020 дисциплінарною комісією складено висновок про наслідки службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння оперуповноваженим ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_1 в якому зазначено, що 30.12.2019 близько 04.05 мобільною групою в складі працівника ВІОС УКЗ ГУНП спільно із працівниками сектору моніторингу УПП в Закарпатській області здійснено профілактичні заходи направлені на виявлення порушень транспортної дисципліни скоєних поліцейськими. Під час профілактичних заходів у м.Ужгороді по вул. Новака за порушення вимог ч. 2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП (не ввімкнення покажчика повороту при зміні руху та керуванням транспортним засобом, на якому номерний знак закритий іншим предметом, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м) мобільною групою зупинений автомобіль марки «CHRYSLER», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в органах внутрішніх справ працював з 01.09.2001 по 06.11.2015, в органах Національній поліції працює з 07.11.2015, на займаній посаді з 25.03.2019, діючого дисциплінарного стягнення не має. Працівником УПП у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. На пропозицію пройти медичний огляд на предмет можливого перебування в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 в присутності свідків та поліцейських відмовився, посвідчення водія не пред'явив.
У зв'язку із цим, стосовно ОСОБА_1 складено постанову серії ДП018 № 756436 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.2 ст.122 та ч.6 ст.121 КУпАП, а також протокол про адміністративне правопорушення за правопорушення серії БД №305068, за правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Також зазначено, що під час документування зазначеної події ОСОБА_1 по відношенню до поліцейських УПП в Закарпатській області поводився неадекватно, зверхньо та неетично, зокрема, пред'явивши службове посвідчення, намагався використати своє службове становище та домовитися з ними про не проведення його огляду на стан сп'яніння, а коли домовленості досягти не зміг повідомив, що його зупинили незаконно і безпідставно.
Таким чином, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 намагався тиснути на працівників УПП в Закарпатській області з метою уникнення від відповідальності, хоча як працівник поліції обізнаний із процедурою оскарження дій поліцейських.
У ході проведення службового розслідування опитані інспектор ВМАЗ УПП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_2 , інспектор УПП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_3 , т.в.о. заступника начальника Ужгородського ВП ГУНП майор поліції ОСОБА_4 .
У своєму поясненні, наданому дисциплінарній комісії, ОСОБА_1 не зазначив відомості щодо відмови від медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також зазначив, що відмовився надати документи, оскільки його безпідставно зупинили працівники поліції. Під час службового розслідування з'ясовано, що ОСОБА_1 надав поліцейським реєстраційні документи на автомобіль, яким користувався, а посвідчення водія не надав, оскільки не мав при собі. У зв'язку із цим стосовно нього складена постанова ч. 1 ст. 126, ч.2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП, копію якої ОСОБА_1 отримав. Це, на переконання дисциплінарної комісії, свідчить про те, що ОСОБА_1 надав неправдиві пояснення, намагаючись перешкодити проведенню службового розслідування, чим порушив вимоги пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом МВС України від 07 листопада 2018 року № 893 (а.с.109-116).
Відповідно до вказаного висновку службового розслідування за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилося у грубому порушенні вимог пункту 1, статті 1 пункту 3 підпунктів 1, 3, 6, 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, недотримання вимог статті 18 пункту 1 підпункту 1, статті 64 пункту 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, пункту 1 підпунктів 1, 2, 7, 8, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, а також пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 13 пункту 3 підпункту 7 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вирішено звільнити із служби в поліції.
Відповідно до частини 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 січня 2020 року № 102 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_1 » за скоєння дисциплінарного проступку майора поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 13 пункту 3 підпункту 7 Дисциплінарного статуту Національної поліції звільнено із служби в поліції (а.с.117).
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, вказавши, що не перебував у стані алкогольного сп'яніння, хоча відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом першої інстанції витребувано з Рахівського районного суду Закарпатської області матеріали справи № 308/225/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та встановлено, що постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2020 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду строків передбачених статтею 38 КУпАП (міститься в ЄДРСР за № 89493273).
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку. Окрім того, слід зазначити, що відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №816/1534/16, від 17 липня 2019 року у справі №806/2555/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.000121.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.000121, дисциплінарний проступок не завжди передбачає безумовну наявність складу адміністративного правопорушення, проте проступок може утримувати в собі також не дотримання службової дисципліни. Так, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Таким чином, в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, як вже зазначалось вище, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
З врахуванням вказаного аргументи скаржника щодо закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а також щодо скасування рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.02.2020 постанови серії ДПО18 №756438 від 30 грудня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень за порушення ч.1 ст.126, ч.2 ст.122, ч.6 ст.121 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
Окрім того, підтвердження факту перебування позивача в спірний момент в стані алкогольного сп'яніння не має вирішального значення ні для вирішення цієї прави, ні для вирішення питання про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки санкція частини 1 статті 130 КУпАП має альтернативні види складів правопорушення, та, крім як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, передбачає також відповідальність і за відмову від пропозиції працівника поліції щодо проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння. Аналогічний зміст вимог до водія містить і пункт 2.5 Правил дорожнього руху.
Разом з тим, згідно з Дисциплінарним статутом підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які вказують на його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.
При здійсненні службового розслідування на предмет дотримання службової дисципліни оцінці підлягала, окрім того, поведінка позивача, обставини тих подій, що мали місце під час зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, що зафіксовані на долученому до матеріалів справи відео з боді-камери інспектора УПП в Закарпатській області, яким складено постанову серії ДП018 №756436 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.2 ст.122 та ч.6 ст.121 КУпАП, а також протокол про адміністративне правопорушення за правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при перегляді якого судом апеляційної інстанції не встановлено вчинення позивачем дій, які б вказували на неадекватну, зверхню та неетичну поведінку позивача, зокрема, шляхом використання службового становища.
З аналізу статті 12 Дисциплінарного статуту вбачається, що види дисциплінарних стягнень перелічені в ній в порядку збільшення їх суворості: кожне наступне більш суворе за попереднє. Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого особою дисциплінарного проступку та ступеню її вини.
За встановлених обставин, враховуючи долучений до матеріалів справи відеозапис з боді-камери інспектора УПП в Закарпатській області, відсутність на час проведення службового розслідування діючого дисциплінарного стягнення, службову характеристику позивача, оскільки факт керування позивачем автомобілем у стані алкогольного сп'яніння не знайшов свого підтвердження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу приписів статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд апеляційної інстанції враховує, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. Вирішуючи спір та встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2019 року у справі №813/2564/17, у разі існування сумніву чи неоднозначного трактування певних нормативних актів чи фактичних обставин, слід керуватися принципом in dubio pro reo, тобто тлумачити закон на користь звинуваченої (в цьому випадку в службових проступках) особи.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника, в межах службового розслідування встановлені не були, висновки службового розслідування не відповідають вимогам щодо обґрунтованості, оскільки такі не містить всі необхідні відомості, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення.
При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 14 травня 2020 року (справа №804/3394/17) наявність у органу державної влади дискреційних повноважень не означає, що він не повинен дотримуватись механізму, правової процедури, що законодавчо визначена для, зокрема, проведення службового розслідування в межах дисциплінарної справи, а також регулює підстави та порядок застосування дисциплінарних стягнень.
За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що з метою реалізації завдання адміністративного судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати як наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 січня 2020 року № 102 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_5 », так і наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17.01.2020 №23 о/с, який є похідними та виданий в порядку реалізації наказу від 14 січня 2020 року № 102.
З огляду на частину 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, норми якого застосовуються субсидіарно до спірних правовідносин, враховуючи, що позивача без дотримання законодавчих приписів звільнено зі служби в поліції, слід його поновити на тій посаді та у тому органі, з якого позивача протиправно звільнено.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною першою статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи дані довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від 30.03.2020, а також час вимушеного прогулу з 18.01.2020 по 12.11.2020, приходить до переконання, що слід стягнути на користь позивача 171 545,21 грн. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі №260/461/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 січня 2020 року № 102 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_1 ».
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17.01.2020 №23 о/с «По особовому складу» щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 18.01.2020.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (місце знаходження: вул. Ф.Ракоці, 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 171 545,21 грн. (сто сімдесят одну тисячу п'ятсот сорок п'ять гривень двадцять одну копійку) грошового забезпечення у за час вимушеного прогулу.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Р. В. Кухтей
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 16.11.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України