Справа № 645/1488/18
Провадження № 2/645/37/20
06 листопада 2020 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Ульяніч І.В.,
за участю секретаря - Савченко В.Ю.,
відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_2 звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації. Позов обгрунтовувала тим, що Указом Президента України від 29.12.2017 р. № 441/2017 вона була переведена, шляхом відрядження, на роботу до Червонозаводського районного суду м. Харкова. На теперішній час працює на посаді судді цього суду. Оскільки вона є слідчим суддею, до її повноважень належить здійснення, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у Кримінальному провадженні (п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України).
13.03.2018 року під її головуванням відбулося судове засідання за скаргою ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, поданою в порядку ст. 303 КПК України.
Ввечері ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 в мережі інтернет на каналі ютуб ІНФОРМАЦІЯ_2 у=VkWNBNY2R9 автор ОСОБА_3 , було розміщено відео, на 47 хвилині якого поширено, щодо неї недостовірну інформацію, а саме: ОСОБА_1 , звертаючись до головуючого, яка виходила та вийшла із зали судового засідання, достойменно знаючи, що вона його не чує, дивлячись в об'єктив своєї відеокамери, а отже, звертаючись до широкого кола глядачів, зазначив: «як ви взагалі виконуєте обов'язки судді, якшо ви кодекс не знаєте, основного закону, за яким ви маєте працювати, чи це не потрібно для судді, для судді знати кодекс не потрібно, потрібно тільки умне обличчя робити та щоки надувати», та проходячи по коридору, дивлячись в об'єктив своєї відеокамери ОСОБА_1 продовжував свою промову: «черговий корупційний судейко, який нічого не знає, а знає тільки як хабарі тримати, у якого в приймальні знаходиться такий короб, для того, щоб громадяни здавали свої телефони, я так розумію, щоб не можливо було записати розмову з суддею, це взагалі якась феодальщина, ось такі феодальні судді у нас в Червонозаводському районному суді м. Харкова, робіть висновки будь-ласка самі, бо я вже задовбався ці висновки робити». Відео підписано: «феодальна» суддя Мицик Червонозаводського райсуду м. Харкова. Друзі, що Ви можете заперечити проти того, що кожен український суд - це злочинне угрупування? Суддя, що не знає і не виконує процесульного закону - це злочинець, а не суддя. На своєму ютуб каналі станом на 22.03.2018 року має 88 підписників, та у цього відео було 106 переглядів.
Таке саме відео було поширено на сайті ІМРЕRIYA.ВУ в розділі 13.03.2018 «феодальна» суддя Мицик з Червонозаводського райсуду м. Харкова. Люди і блоги, та можливо на інших інтернет сайтах.
Поширивши недостовірну інформацію, відповідачем було порушено особисті немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію, які підлягають судовому захисту у спосіб, визначений ст.16 ЦК України.
Вперше вона була призначена на посаду Указом Президента України від 13 травня 2009 року N 320/2009. Суддею була призначена в порядку зайняття посади судді, передбаченному чинним законодавством, відповідно до встановлених законодавством критеріїв та після проходження всіх необхідних перевірок та відбіркових іспитів. Дисциплінарних стягнень не має, відсоток скасованих рішень дуже низький. В місцевих ЗМІ за місцем попередньої роботи сторонами по справі розміщалися статті з подякою за прийняття справедливого законного рішення, копію одного з яких додає до позову.
ОСОБА_1 13.03.2018р. в судовому засіданні по розгляду його скарги з самого початку поводився зухвало, у судовому процесі намагався домінувати, провокував слідчого суддю на нетактовну поведінку, чіплявся до слів головуючого, випробовуючи витримку останнього. На її переконання, така його поведінка була зумовлена - намаганням здійснити враження на глядачів свого видео, яке він в подальшому виклав в мережу Інтернет.
Дотримуючись ст. 8 Кодексу суддівської етики, якою передбачено, що суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб. Вона, проводячи судове засідання з розгляду скарги відповідача, таких провокацій уникала, проводила судове засідання відповідно до вимог КПК України, виявляючи при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до ОСОБА_1 , як до учасника судового процесу. До початку розгляду скарги по суті ОСОБА_1 було заявлено їй, як слідчому судді, усно відвід, йому було запропоновано оформити заяву з відповідним обґрунтуванням відводу в письмовому вигляді. Після відмови оформити відвід письмово, слідчий суддя видалився до нарадчої кімнати, по виходу з якої було оголошено ухвалу про передачу заявленого відводу у відповідності до ст.ст. 80-81 КПК України, на автоматичний розподіл для розгляду заявленого відводу іншим суддею цього ж суду, визначеному в порядку ч. 3 ст. 35 КПК України. Судовий процес до початку розгляду справи по суті нею проводився у відповідності до вимог КПК України, з врахуванням зазначених вище особливостей поведінки ОСОБА_1 . На початку відео видно, як ОСОБА_1 зайшов в приймальню, розраховану на двох суддів та, побачивши коробку з написом «для телефонів», зробив висновок, який поширив для загалу, про те, що та коробка була встановлена нею чи за її розпорядженням «щоб громадяни здавали свої телефони, я так розумію, щоб не можливе було записати розмову з суддею, це взагалі якась феодальщина, ось такі феодальні судді в Червонозаводському районному суді м. Харкова». При цьому ОСОБА_1 був з телефоном та вільно здійснював зйомку відеокамерою, ніхто з присутніх у приймальні працівників суду ніяких зауважень та пропозицій залишити телефон не висловлював. Ніяких розпоряджень по встановленню будь-яких коробок вона нікому не давала, їй не відомо призначення тієї коробки, вона не здійснює прийом громадян взагалі, в тому числі у своєму робочому кабінеті, і ніколи не спілкується з учасниками судових процесів поза судовими засіданнями в позапроцесуальний спосіб. Враховуючі наведене, відсутня всіляка можливість та сенс записувати із нею будь-які приватні розмови в службовому кабінеті.
Позивач - український суддя, з гордістю здійснює правосуддя Іменем України, а тому має велике почуття професійної гідності та самоповаги, намагається повністю у своїй роботі та у повсякденному житті дотримуватися Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів поведінки суддів, постійно підвищує свій професійний рівень в Національні школі суддів України.
Однак ОСОБА_1 поширено недостовірну інформацію про те, що вона є «феодальним» суддею, та, навіть, якщо він надав (та розповсюдив) їй таке визначення як судді в переносному сенсі, вважає такі висловлювання щодо себе зневажливими та такими, що принижують її честь, професійну гідність і ділову репутацію.
За все її життя, виконуючи свою работу належним чином, позивач не вчиняла будь-яких корупційних дій, та корупційних правопорушень, що неодноразово нею було зазначено в декларації доброчесності, та на її думку, саме від суддів чи не найбільше залежить успішність результату боротьби з корупцією, оскільки лише вони мають юридичне право поставити крапку у формі вироку, визнати особу корупціонером та притягнути до відповідальності.
Висловлювання відповідача, які містяться у відеоролику, є твердженням, оскільки вони висловлені в категоричній формі, а не у вигляді його особистих роздумів чи оціночних суджень про професійну компетентність слідчого судді, його корупційність, належність до злочинного у групування, та «феодальність». Ці твердження, поширені відповідачем в мережі Інтернет, не підтверджені жодними доказами, не містять фактичних даних і ґрунтуються виключно на припущеннях, розповсюджена відносно неї інформація є недостовірною, принижує її честь, гідність, дискредитує в очах суспільства та порочить ділову репутацію, як судді місцевого загального суду - судді Червонозаводського районного суду м. Харкова. Свідомо поширена ОСОБА_1 інформація у всесвітній мережі Інтернет - має значно ширше охоплення аудиторії читача, аніж національні чи місцеві друковані ЗМІ, вона є доступною більш чисельній кількості осіб, необмежена для копіювання та цитування іншими ресурсами мережі Інтернет, і це збільшує в рази масштаби завданої моральної шкоди та загрози її діловій та громадянській репутації, негативно впливає на формування громадської думки щодо неї, як до судді. Застосовуючи всесвітній засіб поширення інформації - Інтернет, відповідач намагається переконати численну кількість громадян у її професійній некомпетентності, корумпованості, злочинності.
Оскільки ОСОБА_1 в мережі Інтернет стосовно неї було пошире недостовірну інформацію, якою було порушено особисті немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію, така інформація повинна бути спростована. Вважає, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалась недостовірна інформація. Моральну шкоду, спричинену їй ОСОБА_1 вона оцінює у 50000 грн., але про стягнення моральної шкоди не заявляє. Позивач просила визнати інформацію розміщену ОСОБА_1 у відеороліку «феодальна» суддя Мицик з Червонозаводського райсуду м. Харкова», а саме: промову ОСОБА_1 на 47 хв. відео та до його завершення -поширену в мережі Інтернет на каналі ютуб ІНФОРМАЦІЯ_3 автор ОСОБА_3 . Опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_4 і на сайті ІМРЕRIYA.ВУ в розділі 13.03.2018р. «феодальна» суддя Мицик з Червонозаводського райсуду м. Харкова. Люди і блоги посилання ІНФОРМАЦІЯ_5 та, можливо на інших інтернет сайтах недостовірною, та такою що порочить честь, гідність та ділову репутацію судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 , спростувати поширену про суддю Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 недостовірну інформацію. Зобов'язати ОСОБА_1 видалити недостовірну інформацію та зобов'язати ОСОБА_1 повідомити про ухвалене по даній справі судове рішення в мережі Інтернет на ютуб каналі, на сайтах, де ОСОБА_1 поширив цю недостовірну інформацію, стягнути судовий збір.
Не погодившись із позовом ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, а також звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про захист прав та відшкодування моральної шкоди, який в подальшому уточнював. Згідно позову просив суд визнати його висловлювання, що зазначені у відео, поширеному ІНФОРМАЦІЯ_1 на You Tube-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 "феодальна" суддя Мицик з Червопозаводського райсуду м. Харкова», як реалізацію його прямого конституційного права на свободу думки і слова, на вільне вираження його поглядів і переконань, як його оціночні судження та особисті переконання, які не були спрямовані персонально на адресу ОСОБА_2 ; визнати протиправним посягання відповідача на його конституційне право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, що зазначені у Відео; визнати подання відповідачем позовної заяви від 22.03.2018 до суду про захист честі, гідності та ділової репутації, як подання завідомо безпідставного позову, тобто як зловживання позивачем своїми процесуальними правами; визнати порушення з боку позивача його права на справедливий суд, при розгляді позивачем як слідчим суддею судової справи № 646/8521/17; визнати незаконною ухвалу позивача віл 13.03.2018 по судовій справі № 646/8521/17 щодо передачи його усної заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_2 іншому судді на розгляд; стягнути з відповідача кошти в сумі 536 112 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної йому протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю.
Позов обгрунтовував тим, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Позивач не посилається на будь-який закон, який би забороняв йому користуватись своїм правом на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Його публічні оціночні судження у Відео щодо виконання своїх обов'язків позивачем як суддею, повністю узгоджуються із основоположними принципами, які ЄСПЛ наводить у рішенні по справі «Ляшко проти України». Позивач займається перекрученням фактичних обставин, видає його оціночні судження за начебто недостовірну інформацію щодо неї, за умови свідомого нехтування його законним правом на свободу думки, поглядів і переконань. Позивач, будучи професійним суддею, навмисно допустила посягання на його конституційне право на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань у Відео, що передбачено ст. 34 Конституції та ст. 10 Конвенції, шляхом подання до суду завідомо безпідставного позову, таке посягання позивача є протиправним, таким що порушає приписи ст. 68 Конституції. Позивач не посилається на закон, який би забороняв йому користуватись своїм правом на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Подання завідомо безпідставного позову, за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, саме таким є позов позивача через що, його подання позивачем до суду має бути визнано як зловживання нею своїми процесуальними правами.
Будучи професійним суддею, позивач навмисно допустила порушення його права на справедливий суд. У судовому засіданні по справі № 646/8521/17, яке проходило 13.03.2018 під головуванням позивача як слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова, ним було доведено, що у кримінальному провадженні № 42017221040000090 від 17.11.2017 було раніше визначено іншого слідчого суддю цього ж суду, на підтвердження чого, ним було надано позивачу ксерокопію ухвали слідчого судді від 22.02.2018 по справі, з подальшим обґрунтуванням того, що позивач не могла брати участь у розгляді даної судової справи і мусила оголосити самовідвід. Встановлений ПАСДС порядок визначення слідчого судді ОСОБА_2 був грубо порушений, що підтверджується, фотокопію протоколу від 22.02.2018 автоматичного визначення слідчого судді по справі № 646/8521/17 ОСОБА_2 , так як цей протокол було складено в грубе порушення встановленого ПАСДС порядку визначення слідчого судді. Але, розуміючи таке порушення з боку працівника суду, позивач не заявила самовідвід, який вона була зобов'язана заявити, що підтверджується її ухвалою від 13.03.2018 по справі № 646/8521/17 щодо передачи його усної заяви іншому судді, що розглядатиме дану заяву про відвід слідчого судді Мицик С.А.. Внаслідок таких протиправних дій позивача, його скарга від 07.02.2018, була подана до суду в порядку ст. 303 КПК розглядалась даним судом не в строк не більше 5 днів з моменту надходження скарги, а в строк більше ніж півроку, що підтверджується фотокопією протоколу від 29.08.2018 автоматизованого визначення слідчого судді по справі № 646/8521/17.
Винесенням ухвали від 13.03.2018 по справі № 646/8521/17 щодо передачі його усної заяви іншому судді, що розглядатиме дану заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_2 позивач грубо порушила вимоги ст.ст. 81, 370, 371 КПК щодо порядку вирішення питання про відвід, законності, обгрунтованості та вмотивованості судових рішень, а також порядку їх ухвалення, відповідно до яких, ухвала слідчого судді з цього питання не ухвалюється. Дана ухвала в порядку КПК не оскаржується, тому вона має бути визнана судом незаконною в порядку п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Протиправна поведінка відповідача по відношенню до нього, утиск його прав свобод і інтересів особою, що є представником судової влади, завдало йому не лише гострих відчуттів приниження його честі і гідності, психічного стресу, відчаю та інших негативних впливів, що визначають глибину його душевних страждань. З урахуванням цього, ним були взяті максимально визначені певною методикою показники для розрахунку суми компенсації на відшкодування шкоди, заподіяної йому протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідача.
Розрахунок суми компенсації на відшкодування шкоди, заподіяної йому протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідача проведено за методикою встановлення заподіяної моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань, розробником якої є ОСОБА_4 . Спричинену йому моральну шкоду позивач оцінив в 536 112 грн. та просив стягнути із відповідача.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.07.2019 року вимоги за зустрічним позовом були об'єднані в одне провадження із первісним позовом.
У судове засідання позивач (відповідач по зустрічному позову ) ОСОБА_2 не з'явилась, подала заяву з проханням розглядати справу у її відсутності, заявлений позов підтримала та просила задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.
Відповідач (позивач по зустрічному позову) ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав та просив задовольнити. При цьому відповідач пояснив, що висловлювання у відео, які він поширив на своєму каналі в мережі Інтернет, не були особистою образою, а є сатиричною критикою, оціночним судженням, а не недостовірною інформацією, не конкретно на адресу позивача, а узагальнена оцінка усіх судів Червонозаводського суду. Він був незадоволений процесуальною поведінкою судді, його скарга розглядалась протягом 9 місяців, що спонукало його до висловлювань. Поширив висловлювання через Інтернет, так як реалізував своє право на поширення інформації. На сайті ІМРЕRIYA.ВУ він відеоролік не викладав. Він не порушував Правила поводження на каналі, інакше його відео було б видалено із мережі. Висловлювання «феодальна та корупційна» були через порушення порядку розгляду відводу, без будь-яких фактичних конкретних даних. Зазначив, що діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягає у відчутті приниження, відчаю, він перебував в стані тривалого стресу, через необґрунтований позов, він проходив курс лікування, витрачав гроші, була болісна реакція на порушення його прав саме суддею, яка зловживаючи службовим становищем зазіхала на його конституційні права і свободи людини. Негативні наслідки спричинення моральної шкоди - погіршення стану здоров'я, що підтверджується обстеженнями та висновками лікарів. Також зазначив, якщо б відеоролік містив інформацію, що порушує Правила поводження на каналі уоutube, то був би видалений.
Суд, вислухавши пояснення відповідача та дослідивши надані письмові докази по справі приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 яка була призначена Указом Президента України № 320/2009 від 13.05.2009 року суддею Слов'яносербського районного суду Луганської області, була переведена на посаду судді Червонозаводського районного суду м. Харкова (а.с.9-24)
З наявних в матеріалах справи фото та оглянутого відеозапису з мережі Інтернет за 13.03.2018 року вбачається, що відповідач висловлювався, а саме «як ви взагалі виконуєте обов'язки судді, якшо ви кодекс не знаєте, основного закону, за яким ви маєте працювати, чи це не потрібно для судді, для судді знати кодекс не потрібно, потрібно тільки умне обличчя робити та щоки надувати», проходячи по коридору суду ОСОБА_1 продовжував свою промову: «черговий корупційний судейко, який нічого не знає, а знає тільки як хабарі тримати, у якого в приймальні знаходиться такий короб, для того, щоб громадяни здавали свої телефони, я так розумію, щоб не можливо було записати розмову з суддею, це взагалі якась феодальщина, ось такі феодальні судді у нас в Червонозаводському районному суді м. Харкова, робіть висновки будь-ласка самі, бо я вже задовбався ці висновки робити». Відео підписано: «феодальна» суддя Мицик Червонозаводського райсуду м. Харкова. Друзі, що Ви можете заперечити проти того, що кожен український суд - це злочинне угрупування? Суддя, що не знає і не виконує процесульного закону - це злочинець, а не суддя".
Автором цього відео є відповідач ОСОБА_1 , що він не оспорював в судовому засіданні, але при цьому зазначив, що ці висловлювання були критикою, його оціночним судженням, із застосуванням алегорії та гіпербол, без будь-яких даних та були висловлені взагалі, без особистих образ.
З оглянутих в судовому засіданні Правил поводження на каналі уоutube (т. 2 а.с.190-199) зазначенно про заходи, які застосовуються до порушників правил, а саме: при публікуванні контенту, що містить знущання, образи на підставі ознак зовнішності, належності до будь-яких меньшинств, статус жертви сексуального або домашнього насилля або жорстокого поводження з дітьми; відео з метою образити, обманути, присоромити неповнолітнього; розкриття особистої інформації; призови до образ чи погроз особам, до насилля; прямі чи побічні погрози спричинення фізичного ушкодження або моральної шкоди адресованої конткретним особам; розміщення контенту, що має сцени згвалтування інших матеріалів пов'язаних із приниженням, його видаляють.
Згідно ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до Конституції України та ст. 270 ЦК України зазначені особисті немайнові права фізичної особи, в тому числі, на право на повагу до гідності та честі.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації є сукупність наступних обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до п.19. Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
За правилами статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (ч.1 ст. 30 Закону).
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
Позивач по первісному позову є публічною особою, тому суд враховує положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі.
У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації зазначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Суд вважає, що поширена відповідачем інформація є неприємною для позивача, однак вона не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації, а є критикою, особистою думкою та оціночним судженням відповідача, інформація не містять будь-яких фактичних даних, тому перевірка інформації на її достовірність, є неможливою.
Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, які неможливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності, тому у задоволенні первісного позову необхідно відмовити.
Що стосується зустрічної позовної заявиОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав та відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного. Позивач по зустрічному позову просив суд визнати його висловлювання поширені ІНФОРМАЦІЯ_1 на You Tube-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 "феодальна" суддя Мицик з Червопозаводського райсуду м. Харкова», як реалізацію його прямого конституційного права на свободу думки і слова, на вільне вираження його поглядів і переконань; визнати протиправним посягання відповідача на його конституційне право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, що зазначені у Відео.
Статтею ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі визнання права (у випадку коли право оспорюється чи не визнається іншою особою), а також відшкодування збитків та моральної шкоди. Права та свободи громадянина зазначені в Конституції України, є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.21,22 Конституції України), тому не підлягають додатковому визнанню.
Також суд не вбачає підстав у задоволенні вимог по зустрічному позову, а саме «визнати протиправним посягання відповідача на конституційне право на свободу думки і слова позивача, визнати подання відповідачем позовної заяви від 22.03.2018 до суду про захист честі, гідності та ділової репутації, як подання завідомо безпідставного позову, тобто як зловживанням позивачем своїми процесуальними правами», так як кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. (ст.4 ЦПК України) Суд не вважає подачу позову ОСОБА_2 , як зловживання позивачем своїми процесуальними правами, та посягання на конституційне право відповідача, а як реалізацію свого права на звернення до суду за захистом.
На підтвердження своїх позовних вимог по зустрічному позову позивачем були надані: копія ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Мицик С.А. від 13.03.2018 року про передачу заяви ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Мицик С.А. для автоматичного визначення судді, який буде її розглядати, копія журналу судового засіданні від 13.03.2018 року, копія скарги ОСОБА_1 від 22.02.2018 року, копія протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді від 29.08.2018 року, копія протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді від 22.02.2018 року, копія ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.02.2018 року, інформація з сайту Судова влада щодо зборів суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова та прийнятому рішенні. Дослідивши надані документи, що перебували в справі за скаргою ОСОБА_1 , поданою в порядку КПК України, судом не встановлено, що з боку відповідача по зустрічному позову, яка після заявленого відводу передала скаргу на автоматичний розподіл, було порушення право на справедливий суд. Крім того, позовні вимоги позивача по зустрічному позову про визнання незаконною ухвалу слідчого судді від 13.03.2018 по судовій справі № 646/8521/17 щодо передачі його усної заяви про відвід слідчого судді Мицик С.А. іншому судді на розгляд, не підлягають задоволенню, так як місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Порядок оскарження ухвал слідчого судді передбачено КПК України та їх перегляд є компетенцією апеляційної інстанції.
Щодо позовних вимог позивача по зустрічному позову, а саме відшкодування моральної шкоди в сумі 536 112 грн., заподіяної йому протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 6 ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
У правовому висновку Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 вказано, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Позивачем по зустрічному позову в підтвердження спричинення моральної шкоди та погіршення стану здоров'я були надані результати обстеження магнітно-резонансної томографії, за якими у позивача виявлено МР-ознаки остеохондрозу, спондіоартрозу попереко-крестцового відділу, грижі дисків хребта, довідки про консультації травматолога та невролога із аналогічними висновками. До даних медичних висновків суд відноситься критично, в частині ствердження, що дані захворювання у позивача утворились через подання позову ОСОБА_2 , у зв'язку із тим, що позивач тривалий час перебував за комп'ютером, намагаясь захистити свої права, через відсутність підтвердження причинного зв'язку між подачею позову та розглядом справа і виникненням захворювання.
Судом було роз'ясненно позивачу його право заявляти клопотання щодо призначення та проведення експертизи з метою встановлення причинного зв'язку між дією та наслідками у вигляді погіршення стану здоров'я, даним правом позивач не скористався, клопотання не заявляв, вважав, що суд з власної ініциативи має призначити експертизу, при цьому позивач зазначив, що він не має медичної картки та не перебуває у лікарів на обліку з приводу будь-якого захворювання.
Так як судом не було встановлено факту порушення прав позивача по зустрічному позову, спричинення йому шкоди, протиправність дій відповідача та причинний зв'язок між, як зазначає позивач по зустрічному позову неправомірними рішеннями та діями та негативними наслідками, у вигляді погіршення стану здоров'я, тому у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 259, 263, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення буде складено 16 листопада 2020 року.
Суддя - І. В. Ульяніч