10 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1034/20 пров. № А/857/6941/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року та на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Костюкевич С.Ф.,
справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив про визнання протиправними та скасування вимог №Ф-3474-56 від 13.05.2019 року про сплату боргу в розмірі 5 211,36 грн; №Ф-3474-56 від 09.08.2019 року про сплату боргу в розмірі 2 754,18 грн; № Ф-3474-56 від 09.11.2018 року в сумі 15819,54 грн; № Ф-3474-56 від 11.02.2019 року в сумі 18276,72 грн; № Ф-3474-56 від 13.05.2019 року в сумі 21030,90 грн; № Ф-3474-56 від 09.08.2019 року в сумі 23758,08 грн; № Ф-3474-56 від 04.11.2019 року в сумі 26539,26 грн; № Ф-3474-56 від 18.02.2020 року в сумі 29293,44 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Волинській області № Ф-3474-56 У від 13.05.2019 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5211,36 грн., № Ф-3474-56 У від 09.08.2019 року в сумі 2754.18 грн., № Ф-3474-56 від 09.11.2018 року в сумі 15819,54 грн., № Ф-3474-56 від 11.02.2019 року в сумі 18276,72 грн., № Ф-3474-56 від 13.05.2019 року в сумі 21030,90 грн., № Ф-3474-56 від 09.08.2019 року в сумі 23758,08 грн., № Ф-3474-56 від 04.11.2019 року в сумі 26539,26 грн., № Ф-3474-56 від 18.02.2020 року в сумі 29293,44 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення мотивоване тим, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 13.03.2020 року, записів щодо позивача не знайдено, що свідчить про відсутність такого суб'єкта господарювання, що в свою чергу свідчить на користь висновку про те, що позивач фактично не міг здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця нового зразка.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 587 (п'ятсот вісімдесят сім) гривень 30 копійок.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення, у яких, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а також скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Вимоги апеляційної скарги на рішення обґрунтовує тим, що відсутність інформації про позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не означає, що такий не є фізичною особою-підприємцем, натомість скаржник вважає таким доказом довідку податкового органу за формою 12-ОПП, яка є частиною процедури припинення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Вимоги апеляційної скарги на додаткове рішення обгрунтовує порушенням 15-денного строку розгляду питання про судові витрати, відлік якого починається з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг і відзиву в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 13.05.1998 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Волинській області. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 17.03.2020 року заборгованість по єдиному внеску становила 29 293,44 гривень.
У зв'язку з наявністю наведеної заборгованості Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3474-56 від 13.05.2019 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5211,36 грн, № Ф-3474-56 від 09.08.2019 року в сумі 2754.18 грн, № Ф-3474-56 від 09.11.2018 року в сумі 15819,54 грн, № Ф-3474-56 від 11.02.2019 року в сумі 18276,72 грн, № Ф-3474-56 від 13.05.2019 року в сумі 21030,90 грн, № Ф-3474-56 від 09.08.2019 року в сумі 23758,08 грн, № Ф-3474-56 від 04.11.2019 року в сумі 26539,26 грн, № Ф-3474-56 від 18.02.2020 року в сумі 29293,44 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно п.1, п. 5 ч. 1 статті 4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
За змістом абз. 1 п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» (108/95-ВР), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, які здійснюють підприємницьку діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою професійної діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.4 ст.9 наведеного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: прізвище, ім'я, по батькові; дата народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта); країна громадянства; місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем); види діяльності; дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі; інформація для здійснення зв'язку з фізичною особою - підприємцем: телефон та адрес електронної пошти; підстави для зупинення розгляду документів; інформація про направлення повідомлення правоохоронним органам у разі виникнення сумнівів щодо справжності поданих документів; підстави для відмови у державній реєстрації; дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію; прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків особи або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), яка призначена управителем майна фізичної особи - підприємця; відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені фізичної особи - підприємця, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва від імені фізичної особи - підприємця; дані про оприлюднення результатів розгляду документів, поданих для державної реєстрації; місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі; відомості про суб'єкта державної реєстрації та державного реєстратора; дані про надання відомостей з Єдиного державного реєстру; відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів; відомості про ліцензування виду господарської діяльності суб'єкта господарювання; відомості про видачу документів дозвільного характеру; відомості щодо створення фізичною особою - підприємцем сімейного фермерського господарства; відомості про смерть фізичної особи - підприємця, визнання її безвісно відсутньою або оголошення її померлою; інформація про виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру; дані про перебування фізичної особи - підприємця у процесі провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Керуючись нормами наведених статей, судом першої та апеляційної інстанції було досліджено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_1 , з якого випливає відсутність в Єдиному державному реєстрі відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків; відсутність в Єдиному державному реєстрі відомостей про номер запису про проведення державної реєстрації ФОП ОСОБА_1 ; відсутність в Єдиному державному реєстрі відомостей про дату та номер запису про взяття та зняття з обліку, назва та ідентифікаційні коди органів статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України, в яких фізична особа-підприємець перебуває на обліку; відсутність в Єдиному державному реєстрі даних про реєстраційний номер платника єдиного внеску, клас професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про проведення реєстраційної дії: "Включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним".
Наведене свідчить про те, що позивач не є платником єдиного внеску в розумінні Закону №2464-VI в періоді нарахування спірної заборгованості, що виключає правомірність надіслання контролюючим органом вимог про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість відповідач жодними доказами не підтвердив здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання від неї доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок.
Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про непідтвердженість наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця на час розгляду справи, а отже про необхідність скасування вимог від 13.05.2019 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5211,36 грн, № Ф-3474-56 від 09.08.2019 року в сумі 2754.18 грн, № Ф-3474-56 від 09.11.2018 року в сумі 15819,54 грн, № Ф-3474-56 від 11.02.2019 року в сумі 18276,72 грн, № Ф-3474-56 від 13.05.2019 року в сумі 21030,90 грн, № Ф-3474-56 від 09.08.2019 року в сумі 23758,08 грн, № Ф-3474-56 від 04.11.2019 року в сумі 26539,26 грн, № Ф-3474-56 від 18.02.2020 року в сумі 29293,44 грн.
Щодо оскарження Додаткового рішення від 28 травня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
До порушення такого 15-денного строку і зводяться доводи апеляційної скарги на додаткове рішення.
Разом з тим, підпунктом 2 пункту 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18 червня 2020 року (далі - Закон № 731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, законодавцем передбачено обмеження строку, встановленого відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02 квітня 2020 року до 16 липня 2020 року), який закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону № 731-IX.
Враховуючи, що Закон №731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року, всіма кінцевими процесуальними строками, відлік яких почався під час дій карантину, стало 06 серпня 2020 року.
Наведене свідчить про те, що додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року прийняте в межах спеціального процесуального строку, зумовленого встановленням карантинних обмежень на території України.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі № 140/1034/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді В. В. Святецький
Л. Я. Гудим
Повне судове рішення складено 16.11.2020 року