10 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2624/19 пров. № А/857/10425/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, головуючий суддя - Скільський І.І., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
В грудні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності щодо недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит та щодо ненадання публічної інформації протиправною, зобов'язання надати таку інформацію.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.11.2019 року він звернувся до розпорядника інформації - Оболонської сільської ради, у встановленому законом порядку, відповідно до вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації” з інформаційним запитом про отримання публічної інформації, який зареєстровано в Оболонській сільській раді 18.11.2019 року за вх. № 9. У зазначеному інформаційному запиті позивач просив розпорядника інформації надати йому завірені належним чином копії Договорів та актів виконаних робіт до даних договорів, укладених Оболонською сільською радою за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року. На даний запит позивачем отримано відповідь голови Оболонської сільської ради ОСОБА_2 від 04.12.2019 року, яким повідомлено про те, що з Договорами та актами виконання робіт до них, укладених Оболонською сільською радою за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року він може ознайомитися безпосередньо в сільській раді та за необхідності може отримати копії в приміщенні Оболонської сільської ради. Вважав, що бездіяльність відповідача полягає в недотриманні п'ятиденного строку надання інформації. Окрім того, згідно з принципом законності Оболонська сільська рада повинна усунути порушення закону та вжити заходів щодо надання публічної інформації.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо ненадання публічної інформації на запит №2 від 18.11.2019 року; зобов'язано Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області безкоштовно надати ОСОБА_1 інформацію у межах, що не перевищує 10 сторінок, з розрахунком вартості фактичних витрат на копіювання та друк документів згідно запиту на публічну інформацію №2 від 18.11.2019 року; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову (правничу) допомогу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що виписана і надана адвокатом Мушинським В.Т. квитанція від 28.12.2019 року до прибуткового касового ордера №4 є належним та допустимим доказом понесення судових витрат.
09.11.2020 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що він 10.11.2020 року буде подавати до Долинського районного суду Івано-Франківської області процесуальні документи, однак подане клопотання суд вважає безпідставним, оскільки подання процесуальних документів до іншого суду не позбавляють можливості прибути до суду апеляційної інстанції у судове засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.11.2019 року позивач звернувся з інформаційним запитом до Оболонської сільської ради про надання належно завірених копії Договорів та актів виконаних робіт до даних договорів, укладених Оболонською сільською радою за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року. Даний запит зареєстрований 18.11.2019 року за вх.№9 (а.с.14 на звороті).
Загалом, 18.11.2019 року ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради подано 35 запитів про надання публічної інформації.
Листом від 22.11.2019 року №347 Оболонською сільською радою позивача повідомлено, що дані запити потребують додаткового опрацювання, відповідь на них буде надана протягом 15 днів (а.с.20).
На запит про надання Договорів та актів виконаних робіт до даних договорів, укладених Оболонською сільською радою за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року, Оболонська сільська рада надала позивачу відповідь за №379 від 04.12.2019 року за підписом сільського голови Куленича А.В., про можливість ознайомитися з Договорами та актами виконання робіт до них, укладених Оболонською сільською радою за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року безпосередньо у приміщенні Оболонської сільської ради, а також виготовити копії цих документів за необхідності в приміщенні Оболонської сільської ради (а.с.15).
Вважаючи дії розпорядника інформації - Оболонської сільської ради щодо недотримання встановленого п'ятиденного строку надання інформації на запит та щодо ненадання публічної інформації, позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує також на обов'язок розпорядника інформації усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитуваної інформації.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладена інформація розпорядником інформації у відповіді на запит, щодо ознайомлення із запитаною інформацією не шляхом надсилання її поштою (як того просить запитувач інформації), а шляхом ознайомлення з нею за місцезнаходженням розпорядника інформації ускладнює доступ до інформації, а тому є порушенням гарантії максимального спрощення процедури отримання інформації. А надана представником позивача квитанція від 28.12.2019 року до прибуткового касового ордера №4 не містить будь-яких реквізитів рахунку адвоката та виписана адвокатом Мушинським В.Т., а тому не є належним фінансовим документом, який підтверджує в даному випадку факт понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено статтею 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в постанові від 02 липня 2019 року у справі №810/795/18.
З матеріалів справи видно, що на підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги, позивач долучив до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордера від 28.12.2019 року №4.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сама вказана квитанція до прибуткового касового ордера від 28.12.2019 року №4 не може бути підтвердженням понесення позивачем судових витрат на правову професійну допомогу без надання платіжного доручення з відміткою банку, іншого банківського документу, касових чеків тощо.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для стягнення судових витрат на правову допомогу.
Також з урахуванням ч. 6 ст. 139 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції змінює розподіл судових витрат, якщо він не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення суду попередньої інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №300/2624/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 16.11.2020 року.