10 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 459/825/20 пров. № А/857/11367/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 квітня 2020 року, головуючий суддя - Рудаков Д.І., ухвалене у м. Червоноград, повний текст якого складено 24.04.2020 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №2 Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області Обушка Андрія Романовича, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У березні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до поліцейського СРПП №2 Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області Обушка А.Р., ГУ НП у Львівській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії БАА № 410533 від 06.03.2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 425,00 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем не наведено жодних доказів, які встановлювали б факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги ряд порушень, допущених поліцейським при винесенні та оформленні оскарженої постанови.
В судовому засіданні позивач підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією постанови серії БАА № 410533 від 06.03.2020 року, ОСОБА_1 06.03.2020 року о 22.15 год. в м. Червонограді по вул. Грушевського керував автомобілем Renault Kadjar д.н. НОМЕР_1 без ввімкненого світла автомобіля в темну пору доби, чим порушив п.19.1 Правил дорожнього руху. Відповідальність за це передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку при розгляді справи про адміністративне правопорушення дії поліцейського були правомірними та такими, що не порушували права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а постанова серії БАА № 410533 від 06.03.2020 року - обґрунтована та винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Як встановлено ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно із п.п. 31.6 «б» ПДР забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Крім цього, ч. 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Матеріалами справи, зокрема, відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Kadjar д.н. НОМЕР_1 без ввімкненого світла автомобіля в темну пору доби.
Доводи адміністративного позову полягають у тому, що при винесенні оскарженої постанови відповідачем допущено порушення порядку її винесення. При цьому, у поданому адміністративному позові позивач не покликається на те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Разом з тим, висновки суду першої інстанції зроблені виходячи з дослідження та аналізу усіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та підтверджуються іншими доказами, в тому числі і опосередкованими.
Зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції видно, що відеозапис, на який посилається суд першої інстанції у оскарженому рішенні не мав вирішального значення для висновків суду, а посилання на нього поряд з іншими дослідженими доказами не призвело до неправильного вирішення даного спору.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі №761/9439/17.
З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак вірним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що існування виправлень в оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення не спростовують наявності вчинення позивачем адміністративного проступку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 квітня 2020 року у справі №459/825/20 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 16.11.2020 року.