Номер провадження: 22-ц/813/5965/20
Номер справи місцевого суду: 520/20020/19
Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія: 37
06 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року вцивільній справі за заявою Одеського комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» Одеської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , третя особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про визнання права власності на квартиру за дитиною, -
21 серпня 2019 року Одеський комунальний навчальний заклад №1 Дитячий будинок «Перлинка» Одеської міської ради Одеської області звернулися до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 перебуває на повному державному забезпеченні у позивача, мати дитини ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 1-15).
23 грудня 2019 року рішенням Київського районного суду м. Одеси (головуючий суддя Салтан Л.В.) позовну заяву Одеського комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» Одеської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , третя особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про визнання права власності на квартиру за дитиною задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 3/4 квартири АДРЕСА_1 (а.с. 189-190).
24 лютого 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року. Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково не вирішив питання про право на спадщину, а саме, не встановлював та не досліджував наявність права на спадщину у ОСОБА_4 , не встановлював ступінь родинного зв'язку, такого, що надає право на спадщину, та не встановлював розмір частки спадкового майна, що мала належати ОСОБА_4 . Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції помилково було вирішено питання про право власності без вирішення права на спадщину саме через те, що ОСОБА_5 не звернувся до суду за захистом своїх прав, щодо визначення права власності на спадкове майно, у зв'язку з чим, суд вирішив визнати за ОСОБА_2 право власності на ѕ частини спірної квартири. Апелянт просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2019 року, заяву Одеського комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» Одеської міської ради задовольнити частково, визнати право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
01.10.2020 року представник третьої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування направив до апеляційного суду заяву, якою повідомив про неможливість прибуття до судового засідання та просив слухати справу за його відсутності у разі необхідності. Проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Учасники провадження про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про проведення судового засідання за допомогою відеоконференцзв'язку або про розгляд справи за їх відсутністю не подавали. Явка до апеляційного суду не обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи відсутні (ст. 8, ч.2 ст. 372 ЦПК України).
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є співвласником спірної квартири, проте, він не звертався з заявою про прийняття спадщини після смерті співвласників. Також, відповідач ОСОБА_1 не звертався до суду за захистом своїх прав щодо визнання права власності на спадкове майно, у зв'язку з чим, суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини спірної квартири.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності в рівних частках (по 1/4 кожному): ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що підтверджується розпорядженням органу приватизації від 16 серпня 2007 року та свідоцтвом про право власності на житло від 16 серпня 2007 року (а.с. 97, 98, 99).
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 173, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 114). З заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після померлої ОСОБА_8 звернувся в Третю державну нотаріальну контору її син - ОСОБА_7 , який одночасно є співвласником спірної квартири. Про існування інших спадкоємців ОСОБА_7 нотаріуса не повідомив (а.с. 111). Відомостей щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину матеріали справи не містять.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 7380 (а.с. 166). З заявами про прийняття спадщини, що залишилась померлого ОСОБА_7 спадкоємці до нотаріальної контори не звертались. Копія спадкової справи № 877/2016, заведеної до його майна, містить претензію ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 57).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 запис № 714, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 78). З заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після померлої ОСОБА_3 звернулась Служба у справах дітей ОМР в інтересах її доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 75-76).
З матеріалів спадкової справи вбачається, що розпорядженням Київської РА ОМР № 422 від 01.08.2014 року малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 надано статус дитини сироти (а.с. 88).
Розпорядженням Київської РА ОМР № 633 від 07.11.2014 року було призначено ОСОБА_9 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Визначено місце проживання опікуна та дитини за місцем реєстрації останньої - квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до вказаного розпорядження ОСОБА_9 є дружиною дядька малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 87).
13.06.2018 року розпорядженням Київської РА ОМР № 269-01/р ОСОБА_9 було звільнено від виконання обов'язків опікуна малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 90).
В матеріалах справи міститься довідка від 05.10.2018 року, відповідно до якої в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_7 - відповідальний, на його ім'я відкритий особовий рахунок, ОСОБА_1 - племінник та ОСОБА_2 - племінниця (а.с. 93).
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка про зареєстрованих осіб від 18.11.2010 року, відповідно до якою в спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_7 - відповідальний, ОСОБА_1 - онук, ОСОБА_3 - онука та ОСОБА_2 - правнучка (а.с. 121).
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з апеляційною скаргою зазначив, що він є онуком ОСОБА_6 , а ОСОБА_7 - його рідний дядько.
В матеріалах спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , копія якої приєднана до матеріалів справи, містяться:
-Свідоцтво про смерть ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 36 років, актовий запис № 8679 (народилась 1963 року) (а.с. 118);
-Свідоцтво про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 від 29.03.1972 року, актовий запис № 344 (а.с.119);
-Свідоцтво про народження ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис № 2231, батьки - ОСОБА_6 , ОСОБА_11 (а.с. 116);
-Свідоцтво про народження ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьки - ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (а.с. 117).
Отже, фактично після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , в спадщину вступили її син - ОСОБА_7 та онуки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за правом представлення.
Як було вище зазначено та вбачається з довідок, наявних в матеріалах справи вказані особи були зареєстровані в спірній квартирі разом з ОСОБА_6 на момент смерті останньої.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, фактично після смерті ОСОБА_6 її спадкоємці розділили порівну спадкове майно - по 1/3 спірної квартири.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 . Її частку квартири після смерті вспадкувала її донька - ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_11 помер ОСОБА_7 , в спадщину після якого спадкоємці не вступили. Єдині відомі суду спадкоємці, які залишились після його смерті - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (за правом представлення, після смерті ОСОБА_3 ).
Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно з ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
При цьому, відповідно до ч. 6 зазначеної статті при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.
Спадкування по прямій низхідній ліній відбувається від пращура до нащадка. Ступінь споріднення - вікова віддаленість пращура від нащадка (правнуки, праправнуки, прапраправнуки і так далі).
Тобто, в тому випадку, якщо спадкування відбувається за правом представлення, то в спадщину може вступити нащадок спадкодавця в межах відповідної черги спадкування без обмеження ступеня споріднення (внуки, правнуки, праправнуки особи).
При цьому, апеляційний суд повторно зауважує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Отже, враховуючи встановлені обставини справи спадкоємцями ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відомостей, які б спростовували вказані обставини чи відомості щодо існування інших обставин, які мають значення для справи, сторонами надано чи заявлено до суду не було. Відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у сукупності кожен окремо є власниками 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення в даній справі, не встановив коло спадкоємців, не дослідив ступінь їх споріднення, не визначився з обставиною місця проживання спадкоємців зі спадкодавцем на момент смерті останнього тощо, а також неправильно застосував норми матеріального права по суті спірних правовідносин, внаслідок чого дійшов неправильного висновку по суті спору (в тому числі щодо необхідності звернення відповідача ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав щодо визнання права власності на спадкове майно).
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а суд першої інстанції не дослідив всі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права по суті заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим ухвалив помилкове рішення по суті спору, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦК України скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Одеського комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» Одеської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , третя особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про визнання права власності на квартиру за дитиною - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/4 (1/2) частини квартири АДРЕСА_1 .
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
06.11.2020 року м. Одеса