Номер провадження: 11-кп/813/2204/20
Номер справи місцевого суду: 523/6327/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
12.11.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р. по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12018160000000660 від 07.09.2018 року, якою відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Овідіопольському районі Одеської області, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-19.02.2015 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 307 КК України до 9 років позбавлення волі,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України, ст. 357 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23.11.2020 року,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом першої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою колегії суду першої інстанції від 25.09.2020 р., в процесі судового розгляду обвинувального акту по кримінальному провадженню №12018160000000660 від 07.09.2018 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України, ст. 357 КК України продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» до 23.11.2020 року.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні злочинів, які, в тому числі, відносяться до категорії тяжких злочинів та особливо тяжких злочинів. Потерпілі та свідки по даному кримінальному правопорушенню ще не допитувались, письмові докази не досліджувалися.
Колегія суддів дійшла висновку, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і що існує необхідність продовження строку дії відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Можливість призначення обвинуваченому, у разі визнання його винуватим, покарання у вигляді позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому проваджені, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не можливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою з підстави того, що:
- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не може бути доведеним підставою суворості можливого судового вироку;
- судом не враховано, що ОСОБА_8 не може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки усі можливі санкціоновані обшуки уже проведено;
- судом не враховано, що стан здоров'я ОСОБА_8 є вкрай поганим, оскільки нещодавно у нього відбулося загострення хронічного панкреатиту до рецидивуючого тяжкого стану;
- ОСОБА_8 має родину (доньку та цивільну дружину), постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем неофіційної роботи (СТО), що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків у обвинуваченого.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції щодо продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та звільнити його з-під варти, обрати обвинуваченому ОСОБА_8 домашній арешт в нічний час доби із застосуванням електронного засобу контролю.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити; прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
З огляду на те, що Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 р. положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України, вищезазначена ухвала підлягає апеляційному оскарженню.
Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді в Малиновському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12018160000000660 від 07.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України, ст. 357 КК України.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №4-р/2019 від 13.06.2019 р. (далі - Рішення) зобов'язано Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене ч. 2 ст. 392 КПК України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Разом з тим, на час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р., на виконання Рішення будь-яких змін до КПК України, які б визначали процедуру розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції щодо застосування запобіжного заходу під час розгляду кримінального провадження по суті, не внесені.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
В свою чергу, згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а питання його обґрунтованості має знайти своє відображення у рішенні суду першої інстанції, прийнятому по суті розгляду обвинувального акту, з огляду на аналіз наявних доказів.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, можливої міри покарання, яка може йому бути призначена у разі визнання винним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням положень статей 177, 178, 183 КПК України, оскільки, виходячи з вищевикладеного, є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду та вплив на свідків, які ще не допитані безпосередньо судом.
У п. 33 рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейського Суду з прав людини визначено вказує, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки в залежності від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою. При цьому, необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, в якій він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).
Всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції в повній мірі досліджені обставини справи, в тому числі й особи обвинуваченого, та вмотивовано прийняте рішення щодо необхідності продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Одночасно доводи захисника ОСОБА_7 про наявність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, а також поганого стану здоров'я обвинуваченого є необґрунтовані, оскільки стороною захисту, як до апеляційної скарги, так і в судовому засіданні апеляційного суду не надано будь-яких належних доказів підтверджуючих зазначені доводи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи сторони захисту про важкий стан здоров'я обвинуваченого нічим не підтверджені, як і наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, обставин та характеру вчиненого злочину, а також особи обвинуваченого, судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а відносно обвинуваченого ОСОБА_8 на даний час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини, тому ухвала суду першої інстанції щодо продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законною та обґрунтованою.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне звернути особливу увагу суду першої інстанції на положення ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року та приписи статей 28 та 318 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Згідно ч. 1 ст. 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , пояснень сторони захисту та прокурора, свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду першої інстанції тривалий час, протягом якого обвинувачений тримається під вартою, але судовий розгляд не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв'язку із чим вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що судове рішення є законним і обґрунтованим, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено, оскільки більш м'які запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 - залишенню без змін.
Керуючись статтями 28, 177, 178, 183, 194, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р., якою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України, ст. 357 КК України під час розгляду кримінального провадження №12018160000000660, внесеного до ЄРДР 07.09.2018 року, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23.11.2020 р. - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду зазначеного кримінального провадження відповідно до ст. 28 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4