Номер провадження: 22-ц/813/4629/20
Номер справи місцевого суду: 501/432/19
Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.
Доповідач Гірняк Л. А.
09.11.2020 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.,
За участю секретаря - Ющак А.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2019 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
- про визнання шлюбу недійсним,-
В лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним з моменту реєстрації.
Позов обґрунтовував тим, що він є громадянин Америки. З відповідачкою познайомився через соціальні мережі.
23.11.2013 року він прибув до України.
28.11.2013 року в Іллічівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Одеській області відповідно до актового запису № 689 відбулась реєстрація шлюбу з ОСОБА_1 , про яку він довідався в листопаді 2018 року.
Зазначає, що ні він, ні сама відповідачка не мали наміру створювати сім'ю.
Справжньою метою відповідачки було отримання візи до Америки та проживати в США, а він безкорисно допоміг не підозрюючи, що зареєстрував шлюб.
Зазначає, що жодної заяви до органів РАГСу не подавав, заяви не підписував, реєстрація шлюбу відбулась без присутності перекладача, йому не було надано місячний термін для роздуму.
З моменту реєстрації шлюбу сторони не проживали однією сім'єю, не були пов'язані спільним побутом, не мали взаємних прав та обов'язків.
Посилаючись на те, що реєстрація шлюбу між сторонами відбулась без наміру створення сім'ї, набуття прав та обов'язків між ними, на відсутність його доброї волі реєстрацію шлюбу та введення відповідачкою його в оману, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відзив на позовну заяву не надійшов.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25 червня 2019 року позов ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним - задоволено.
Визнано недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Іллічівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Одеській області, про що 28 листопада 2013 року складено відповідний актовий запис №689.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за короткий термін знайомства у сторін не могло виникнути реального,свідомого бажання створити сім'ю та набути, у зв'язку з цим, сімейних прав та обов'язків.При реєстрації шлюбу порушені вимоги пп.4,5,7,8,9 глави 2 ррозділу 3 Правил державної реєстрації актів громадського стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 віж 18.10.2000 року
З таким судженням районного суду погодитись не можна з оглду на наступне.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з прийняттям нового про відмову в задоволені позовних вимог посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Аргументи учасників справи. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності, належним чином не сповістив про час та місце розгляду справи. Зазначає, що зареєстрованим місцем проживання в Україні є квартира АДРЕСА_1 .Однак в порушені частини6 статті 187 ЦПК України районний суд не зробив запит щодо її місця реєстрації та виклик здійснив через оголошення на веб-сайті, як особу, чиє зареєстроване місце проживання не відоме, в порядку п.11 ст.128 ЦПК України.
Заявниця зазначає, що проживаючи у США з її ініціативи розпочато процес розірвання шлюбу. та шлюб розірваний.
Не взято до уваги судом першої інстанції, що позивач в квітні 2013 року приїздив в Україну та саме з цього часу вони підтримували стосунки, котрі продовжувались і після реєстрації шлюбу. Він регулярно приїздив в Україну, давав уроки з англійської мови, вони подорожували Україною відпочивали разом а відвідували друзів.
Отримання іміграційної візи- 22.07.2015 році було результатом реєстрації шлюбу. Після приїзду в США вони постійно проживали разом, здійснювали права та обов'язки подружжя, вели спільне господарство по 09 березня 2018 рік.
На підтвердження своїх доводів відповідачка надала договір оренди житла у штаті Делевер, в якому обоє значаться орендарями, спільні фотознімки та з його родиною, друзями.
Заявниця зазначає, що після конфлікту сторони уклади договір про роздільне проживання, поділу майна та взаємно визначено дату припинення фактичних шлюбних відносинння в США ними подавались спільні декларації з податку на доходи фізичних осіб до податкових органів в США щодо спільного бюджету.
При цьому відповідачка посилається на порушення судом першої інстанції абзацу 2 частини1 статті 40 СК України так як судом не встановлено відсутності у ОСОБА_2 вільнох згоди на шлюб,Ю котрий прилетів в листопаді 2013 року в України для реєстрації з нею шлюбу, самостійно поставив підпис на урочистій церемонії, отримав свідоцтво про реєстрацію шлюбу, про що зафіксовано фотознімками.
Крім того апелянт зазначає, що знищення документів поданих для реєстрації шлюбу не свідчить, що сторони не виконали вимоги розділу 2 глави 111 Правил державної реєстрації актів громадського стану в Україні, а висновок суду ґрунтується на показах самого позивача та на поясненнях свідка ОСОБА_3 , особу якого районним судом не встановлено , до присяги не приведено, чим порушено ст.230 ЦПК України.
Відповідачка надає суду заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були гостями на весіллі,Підписи вказаних осіб під заявами нотаріально посвідчені , надавались ними в посольство США
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача- адвокат Кульчицький О.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Іллічівського міськрайонного суду Одеської області від 13.06.2019 року, без змін. Зазначає, що апелянтом надані неналежні та недопустимі докази на підтвердження своїх доводів.
Зокрема посилається на те, що копія паспорта відповідача належним чином не завірена, фотографії не містять дати фотографування, договір оренди та декларації із податку на доходи фізичних осіб і США не містять індефікації позивача та відсутність його підпису під ними. Одночасно зазначає, що у сторін не було наміру створити сім'ю, а його приліт в Україну зумовлений зустріччю з нею, а не з реєстрацією шлюбу.
Посилається на те,що відповідачка скористалась фіктивним шлюбом для легалізації отримання візи в США, що підтверджено і ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що є обов'язковими для отримання візи.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить справу слухати у її відсутності.
В силу ст.372 частини2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.
Відповідно до частини 5 ст.ст.268 ЦПК України, яка набрала чинності 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
У зв'язку з цим та на підставі частини 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З цих підстав, датою складання цього судового рішення є 09.11.2020 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_2 - громадянин Сполучених Штатів Америки, перебуваючи на території України, 28 листопада 2013 року у Іллічівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Одеській області зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_1 відповідно актового запису №689, котра змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». (а.с.9).
Відповідно до повідомлення начальника Чорноморського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області від 18.12.2018 року № 2932/52-25 зазначено, що надати інформацію щодо дати подання заяви, копії заяви на державну реєстрацію шлюбу гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 неможливо у зв'язку з знищенням у 2017 році згідно акту № 1 ( а.с.17).
Матеріали справи містять численні фотознімки сторін, в тому числі і під час їх реєстрації шлюб , отримання ними в урочистій обстановці свідоцтва про шлюб ( а.с.54 т.2 ).
22.07.2015 року відповідачка отримала іміграційну візу та виїхала до США - 27 липня 2015 року
Підставою для отримання іміграціної визи крім свідоцтва про шлюб взято до уваги заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , котрі підтвердили компетентним органам факт присутності їх на весіллі ОСОБА_1 та громадянина Америки ОСОБА_2 . При цьому зазначили, що подружжя кохає одне одного, укладений шлюб не є фіктивним та вони багато часу провадили разом під час його візитів до України ( а.с.21-22 т.2).
Відповідно до договору оренди від 12 вересня 2016 року орендодавцями квартири в США являються подружжя: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на період з 15 вересня 2016 по 15 вересня 2017 рік( а.с.68-69 т.2).
Відповідно виписки з декларації зі сплати податків 2015 року вбачається , що вона подана спільно - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в котрій зазначений загальний дохід 45 585 доларів США ( а.с.85 т.2).
Відповідно до тимчасового захисту від 26 вересня 2018 року № 0602SP 034502018 наказано, що відповідач ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не має право контактувати з Захищеною стороною будь-яким способом( а.с. 99-100 т.2).
З зазначеного тимчасового захисного ордеру вбачається, що ОСОБА_1 є особою, яка має право на судовий захист та є: чинним подружжям відповідача.
20 вересня 2019 року сторони ОСОБА_2 ( що далі називається чоловік) та ОСОБА_1 ( що далі називається дружина) уклали договір про роздільне проживання та поділ майна( а.с.110-11 т.2).
Відповідно до вказаного договору сторони узгодили, що з 2018 року сторони припинили подружні стосунки.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що посилання позивача про те, що лише 22.11.2018 року йому стало відомо, що він знаходився в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою спростовуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які в сукупності доводять, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 28 листопада 2013 року у Іллічівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Одеській області був обізнаний щодо реєстрації шлюбу з громадянкою України ОСОБА_1 відповідно актового запису №689 .
15 листопада 2019 року рішення окружного суду Графства Тонтеріленд про остаточне розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (№ НОМЕР_1 ) набрало законної сили( а.с. 200-201 т.2).
Позиція Апеляційного Суду
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Розгляд справи за відсутності відповідачки, належним чином не сповіщеної про час та місце судового розгляду, за наявності зареєстрованого місця її проживання, ставить під загрозу впевненість сторони у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року).
Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).
За правилами пункту 3 частини 3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:
-справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відповідно до частини 6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
В порушені зазначеної норми районний суд не звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки, не встановив її місце проживання та виклик відповідачки здійснив через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що не повідомлення належним чином про дату, час і місце засідання суду відповідачки по справі є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, так як вона обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до вимог статей 12, 13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За правилами ст.40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Статтею 41 СК України, передбачено випадки, коли шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду.
Позивач також стверджує про відсутність волі на укладення шлюбу та порушення процедури державної реєстрації спірного шлюбу.
Недійсність шлюбу - це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв'язку з порушенням встановлених законом умов укладення шлюбу.
Визнання шлюбу недійсним тягне припинення всіх правових наслідків його укладення та є подібним за наслідками до розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст.43 СК України якщо шлюб розірвано за рішенням суду позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 (справа № 756/8186/17) вказано, що не може одночасно існувати два рішення суду з приводу спору між тим самим подружжям, як про розірвання шлюбу, так і про визнання цього шлюбу недійсним.
Отже, наявність чинного рішення суду про розірвання шлюбу є перешкодою для вирішення спору між сторонами такого шлюбу про визнання його недійсним.
Фактично ч.2 ст.43 СК України надає особі право на позов про визнання шлюбу недійсним тільки у разі відсутності чинного рішення суду про розірвання такого шлюбу.
У даному випадку рішення окружного суду Графства Тонтеріленд від 15 листопада 2019 року про остаточне розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (№ 156872), набрало законної сили та є чинним на час вирішення даного спору, а отже позивач не може заявляти вимоги про визнання цього ж шлюбу недійсним.
Отже, доводи позивача в цій справі, викладені в позовній заяві про фіктивність спірного шлюбу чи наявність інших перешкод для його державної реєстрації, незалежно від їх обґрунтованості, не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог про визнання шлюбу недійсним, адже в позивача згідно вимог ч.2 ст.43 СК України взагалі відсутнє право на пред'явлення таких позовних вимог за наявності чинного рішення суду про розірвання відповідного шлюбу між сторонами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1 152,60 грн., судові витрати в зв'язку з відмовою в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. 367,368,374,376,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Іллічівського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2019 року скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 1 152,60 грн
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 09.11.2020 року.
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
Судді С.М.Сегеда
-
О.С.Комлева