16.11.20
22-ц/812/1893/20
Єдиний унікальний номер судової справи: 487/5588/20
Провадження № 22-ц/812/1893/20
Суддя-доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.
Постанова
іменем України
16 листопада 2020 року м. Миколаїв Справа № 487/5588/20
Миколаївській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Головченко Анжелікою Валеріївною на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2020 року, постановлену під головуванням судді Афоніної С.М., в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту не зазначена, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
встановив:
28 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування заяви посилалась на те, що від фактично шлюбних відносин з ОСОБА_2 вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З березня 2016 року, після припинення фактичних шлюбних стосунків, їх син проживає разом з нею. ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Посилаючись на викладене, заявник просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, з дати подання заяви.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2020 року у видачі судового наказу відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Вказана норма є процесуальною і не підлягає розширеному тлумаченню, та не може корегуватися нормою матеріального права.
Не дивлячись на це, аналогічне положення частини четвертої статті 161 ЦПК України містить частина п'ята статті 183 Сімейного кодексу України.
З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що двома обов'язковими умовами, за наявності яких може бути видано судовий наказ про стягнення аліментів, є: бажання стягувача отримувати аліменти в частці від заробітку (доходу) платника та визначення максимального розміру аліментів, належного до сплати, не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Інших правил для видачі судового наказу, чинне законодавство не встановило.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявила вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, у своїй заяві про видачу судового наказу, вона об'єднала норму, що міститься в частині четвертій статті 161 ЦПК України, щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів в частці від заробітку (доходу) і норму, передбачену частиною другою статті 182 СК України, про мінімальний розмір аліментів на одну дитину - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є неприпустимим, а тому у суду першої інстанції були достатні підстави для відмови у видачі судового наказу про стягнення аліментів, підставою чого є невідповідність зазначеної заяви положенням частини четвертої статті 161 ЦПК України.
Враховуючи те, що відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу та є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню (п.1-1 ч.1 ст.3 Закон України «Про виконавче провадження»), то він повинен видаватися лише за наявності законних підстав для такого і у суворій відповідності з правилами та порядком його ухвалення.
Посилання представника - адвоката Головченко А.В. в апеляційній скарзі на порушення судом прав заявника на судовий захист та порушення норм міжнародного права щодо якнайкращого забезпечення інтересів дитини відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини є необґрунтованим, оскільки право заявника на звернення до суду в порядку, встановленому цивільно-процесуальним законодавством, судом не обмежене. Порушень судом норм міжнародного законодавства не встановлено. Відмова у видачі судового наказу з зазначених вище підстав, не позбавляє права заявниці звернутися з тими самими вимогами, але вже в порядку позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують. За таких обставин, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Головченко Анжелікою Валеріївною, залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: П.П. Лисенко
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 16 листопада 2020 року.