Справа № 456/1225/19 Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В.М.
Провадження № 22-ц/811/1701/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія:34
16 листопада 2020 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Мельничук О.Я., Шандри М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовних вимог.
В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по винагороді у розмірі 12 000,00 грн., за виконання додаткових робіт 2 000,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 276 грн., 3% річних у розмірі 90,69 грн., судові витрати у розмірі 35 грн за надсилання рекомендованого листа відповідачу, витрати, пов'язані з використанням кредитного ліміту по кредиту у зв'язку з відсутністю заробітної плати у сумі 1 959,25 грн та пеню за прострочення за кредитом понад 100 грн у сумі 50,00 грн.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.07.2019 року, заяви про зменшення позовних вимог від 04.10.2019 року, та клопотання про відмову від частини позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по винагороді у розмірі 12 000,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 363, 03 грн., 3% річних у розмірі 315, 39 грн., судові витрати у розмірі 35 грн за надсилання рекомендованого листа відповідачу та судовий збір у розмірі 784, 08 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що 20.11.2018 він приступив до роботи у СТО «Пасат» по реставрації автомобіля «Іж» 21251, яку завершив 24.01.2019. Він звернувся листом від 15.02.2019 до відповідача з вимогою складання акту приймання-передачі виконаної роботи та виплати винагороди відповідно до укладеного договору № 026. 16.02.2019 він отримав лист від відповідача, яким його повідомили про одностороннє розірвання договору та відмову від виплати винагороди передбаченої договором. Крім цього, він виконав додаткові роботи для завершення реставрації автомобіля, котрі не обумовлені договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводи.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задоволити позов повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Вказує, що суд першої інстанції проігнорував клопотання стосовно наданих доказів підробки договору, котрий надав відповідач. зазначає, що надані фотографії містять номерні знаки автомобіля, а телефонні розмови не підтверджують факту невиконання ним зазначеної роботи, оскільки вони не збігаються в часі. Окрім цього, суд неправильно та не у повній мірі відобразив покази свідків.
ФОП ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення ар ішеня Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2020 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до договору про виконання робіт №026 від 10.12.2018, наданого позивачем, замовник (ФОП ОСОБА_2 ) доручає, а виконавець ( ОСОБА_1 ) бере на себе зобов'язання за плату виконати наступну індивідуально визначену роботу: рихтувальні та малярні роботи т/з ІЖ 21251, д.н.з. НОМЕР_1 . Строк виконання робіт: з 10.12.2018 по 28.12.2018. У договорі визначено, крім предмета договору, також: права та обов'язки замовника та виконавця, розмір та порядок оплати, відповідальність сторін, інші умови та строк дії договору (а.с.5-6, 59-61).
Відповідно до договору про виконання робіт №026 від 10.12.2018, наданого стороною відповідача, замовник (ФОП ОСОБА_2 ) доручає, а виконавець ( ОСОБА_1 ) бере на себе зобов'язання за плату виконати наступну індивідуально визначену роботу: рихтувальні та малярні роботи т/з ІЖ 21251, д.н.з. НОМЕР_1 до фарбування. Замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору (п.1.1.). Вартість робіт за цим договором становить 4 000,00 грн (п.2.1.). Якщо виконавець своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право розірвати даний договір в односторонньому порядку (п.3.2.) Виконавець зобов'язаний розпочати виконання робіт з моменту підписання даного договору та закінчити її виконання до 28.12.2018 (п.5.1.). У разі невиконання робіт або порушення строків виконання таких за даним договором замовник підписує з виконавцем Акт претензію про невиконання робіт та надсилає повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку. У випадку відмови виконавця, в присутності якого було складено акт-претензію, від підписання цього акту, замовник зазначає «Від підпису відмовився». Акт-претензія про порушення та невиконання умов договору вважається дійсним, якщо його підписали не менше ніж 3 працівники замовника (а.с.92-94).
З заявки заказ-наряду №0000004435 від 10.12.2018, квитанції до заказ-наряду №0000004435 від 30.01.2019, виконаних робіт по заказ-наряду №0000004435 від 30.01.2019, витратної накладної до заказ-наряду №0000004435 від 30.01.2019 вбачається, які роботи з автомобілем ІЖ 21251, д.н.з. НОМЕР_1 , замовив ОСОБА_3 , які роботи виконано та вартість цих робіт (а.с.98-102).
Згідно з акту-претензії від 28.12.2018, станом на 28.12.2018 виконавець ( ОСОБА_1 ) до роботи, яка передбачена Договором №026 від 10.12.2018 по автомобілю ІЖ 21251, д.н.з. НОМЕР_1 , не приступив та не виконав її у строк, зазначений у вищевказаному договорі, що є істотним порушенням та невиконанням умов цього договору, замовник вимагає розірвання договору про виконання робіт №026 від 10.12.2018. Акт-претензія підписана ФОП ОСОБА_2 , та трьома особами, які засвідчили, що виконавець ОСОБА_1 від підпису цього акту-претензії відмовився (а.с.103-104).
30 грудня 2018 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір про виконання робіт №027, згідно з яким замовник (ФОП ОСОБА_2 ) доручає, а виконавець ( ОСОБА_4 ) бере на себе зобов'язання за плату виконати наступну індивідуально визначену роботу: заміна рульової колонки та її дефектування в автомобілі ІЖ 21251, д.н.з. НОМЕР_1 . Замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору (п.1.1.). Вартість робіт за цим договором становить 950,00 грн (п.2.1.) (а.с.95-97).
Згідно з повідомленням від 14.02.2019, ФОП ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про істотні порушення ним умов договору №026 від 10.12.2018 та припинення дії цього договору (його розірвання) (а.с.58, 105).
Позиція Апеляційного суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог та позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Так, згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
Згідно з частинами 1 та 3 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. (частина четверта статті).
Правовий аналіз положень ст. 849 ЦК України дозволяє дійти висновку, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення частин другої, третьої та четвертої ст. 849 ЦК України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.
Доказування очевидності невиконання належним чином роботи за підрядним договором покладається на замовника.
Разом з цим, частина 2 вказаної статті надає замовнику право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Частиною 4 ст. 849 ЦК України замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, з можливістю виплати замовником підряднику плати за виконану роботу з відшкодуванням збитків підряднику, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
Відповідно до ч. 2 статті 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог.
Так, сторонами було надано два примірника Договорів про виконання робіт № 026 від 10.12.2018 р. укладеними на різних умовах. В обох договорах строк виконання роботи було визначено з 10.12.2019 року по 28.12.2019 року, проте ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що роботу ним було завершено 24.01.2019 року, що є порушенням умов договору.
Докази надані позивачем, а саме записи телефонних розмов та фото автомобіля не підтверджують позовних вимог. Так з телефонних розмов вбачається, що позивач був відсутнім на робочому місці, та не виконував умов договору, а фотографії автомобіля не підтверджують що саме ОСОБА_1 здійснював рихтувальні та малярні роботи.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367,368, п.1.ч.1 ст.374,375,381,382,384 ЦПК України, суд-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 16.11.2020 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Мельничук О.Я.
Шандра М.М.