Справа № 442/7960/17 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.
Провадження № 22-ц/811/1979/18 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія:10
13 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Крайник Н. П.
суддів: Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.
при секретарі: Сеньків Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Нагуєвицької сільської ради про визнання права власності на частину майна колишнього колгоспного двору, -
13.11.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та Нагуєвицької сільської ради, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог, просила визнати незаконними та скасувати рішення виконкому Нагуєвицької сільської ради від 23.02.2007 року №11 про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 25.04.2007 року виконавчим комітетом Нагуєвицької сільської ради ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 , скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , проведену Дрогобицьким ДКМБТІ та ЕО 25.04.2007 року, за реєстраційним номером 18652391; скасувати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 11 травня 2016 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвською О.В. по спадковій справі №29/2015 ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , скасувавши державну реєстрацію речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний будинок за ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на 1/5 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/10 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування по закону після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що вона разом зі своєю сім'єю - чоловіком ОСОБА_5 та дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають в будинку АДРЕСА_1 . В цьому будинку вона проживає з народження, після одруження проживає її чоловік, а згодом, відповідно, і їхні діти. Будинок був побудований у 1952 року і станом на 1991 рік належав до колгоспного двору. Нещодавно вона довідалась про те, що її покійна мама ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 склала заповіт, яким заповіла усе належне їй майно її рідному брату - відповідачу ОСОБА_4 , якому 11.05.2016 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвською О.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Про такий перехід прав власності на будинковолодіння вона дізналась із позовної заяви відповідача до неї та членів її сім'ї про визнання їх такими, що втратили право користування будинком. Їй також стало відомо про те, що ще у 2007 році її мама оформила право власності на вказаний будинок на підставі рішення виконавчого комітету Нагуєвицької сільської ради від 23.02.2007 року №11 «Про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 », яке, на її думку, є незаконним, оскільки їй, як члену колгоспного двору, також належала частка у вказаному будинковолодінні. Крім того, після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 вона успадкувала 1/10 частку будинковолодіння, яка належала йому як члену колгоспного двору, оскільки після смерті батька вона з мамою проживали разом із спадкодавцем.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Нагуєвицької сільської ради про визнання права власності на частину майна колишнього колгоспного двору відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
Вважає його незаконним, необгрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з'ясуванням усіх обставин справи.
Зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що докази того, що станом на 15.04.1991 року вона не була членом колгоспного двору чи втратила право на частку в майні колгоспного двору з підстав, визначених ст. 126 ЦК України, в матеріалах справі відсутні. Разом з тим, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що спірний будинок відносився до суспільної групи колгоспний двір (відомості по господарських книг), її матір була членом колгоспу (відомості з довідки сільської ради). Крім того, поза увагою суду залишилася її заява про збільшення позовних вимог, у якій викладено обставини набуття нею частки в спірному майні з підстав спадкування після смерті батька.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності по наявних матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності застосовуються норми Цивільного Кодексу Української РСР в ред. 1963 року.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР ( 1963 року), не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.2 ст. 553 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) спадкоємець за законом чи за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом 6 місяців з дня її відкриття.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно з частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Згідно зі ст.4 постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» від 26.03.1991 року загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.
Встановлено, що позивач ОСОБА_8 є донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_2 є їх сином та братом позивачки.
Згідно довідки Нагуєвицької сільської ради від 02.10.2017 №11 будинок АДРЕСА_1 станом на 01.01.1991 року згідно по господарських книг належав до колгоспного двору. Будинок збудовано в 1952 році.
Згідно довідки Нагуєвицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області №20 від 19.01.2018 ОСОБА_3 працювала в колгоспі ім.І.Франка (сільгоспартілі) з 1951 року (колгоспниця, доярка, телятниця), а ОСОБА_4 - у 1971 -73 рр., 1980-90 рр.
Відповідно до довідки Нагуєвицької сільської ради №1195 від 04.10.2017 року, згідно інформації з погосподарських книг у будинку АДРЕСА_1 станом на 1991 були зареєстровані ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_9 - син, ОСОБА_10 - син, ОСОБА_1 - донька, ОСОБА_5 - зять, ОСОБА_7 - внук.
Згідно даних погосподарської книги Нагуєвицької сільської ради - запис № 143 (а.с.93) ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 станом на 1991 рік працювали у колгоспі ім.Франка, суспільна група господарства визначена як колгоспний двір. Позивачка ОСОБА_1 станом на 1991 рік працювала в Д/С м.Дрогобича.
На підставі рішення Нагуєвицької сільської ради №11 від 23.02.2007 року «Про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 » право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 86,7 кв.м та житловою площею 51,3 кв.м зареєстровано за ОСОБА_3 .
Як вбачається зі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.05.2016 року, відповідач ОСОБА_2 успадкував після смерті матері ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, районний суд виходив з того, що позивачкою не надано суду доказів на підтвердження того, що вона була членом колгоспного двору; відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності; позивачці було відомо про наявність оскаржуваного рішення та наявність правовстановлюючого документу, волевиявлень для прийняття спадщини після смерті батька та/або матері позивач не здійснювала, доказів на підтвердження поважності підстав для поновлення строку позовної давності не представила. Крім того, суд зіслався на те, що з часу винесення оскаржуваного рішення Нагуєвицької сільської ради минув значний час (11 років), тому свавільне поновлення процесуальних строків порушує принцип правової визначеності. (Справа «Устименко проти України» заява №32053/13 від 29.10.2015.
З таким висновком суду колегія погоджується не повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 15 квітня 1991 року, такими, що не втратили правона частку в майні колгоспного двору були ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Відтак, частки кожного у майні колгоспного двору становили по 1/4 його частині.
ОСОБА_4 , якому на день смерті належала 1/4 частка в майні колгоспного двору, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася. Спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном прийняли дружина спадкодавця - ОСОБА_3 та донька (позивачка) ОСОБА_1 , які фактично проживали з ним на день смерті.
Оскільки, після смертіОСОБА_4 позивачка не подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини, успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/8 спірного будинковолодіння ( 1/4 : 2).
Відтак, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні її вимог про визнання за нею права власності в порядку спадкування на частку в спадковому майні після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою ці позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності а порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/8 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спірне будинковолодіння їй не належало в цілому, Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 11 травня 2016 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвською О.В. на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , та державну реєстрацію речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний будинок за ОСОБА_2 слід скасувати.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 липня 2018 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3840,00 грн до ухвалення судового рішення за результатами апеляційного розгляду справи.
У зв'язку з наведеним, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1920 грн.
З ОСОБА_2 та Нагуєвицької сільської ради на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі по 960 грн з кожного.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у даній справі, призначеній до розгляду на 02 листопада 2020 року, є дата складення повного тексту постанови - 13 листопада 2020 року.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування на частку в спадковому майні після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати.
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою ці позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 11 травня 2016 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвською О.В. у спадковій справі №29/2015 ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , та державну реєстрацію речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний будинок за ОСОБА_2 - скасувати.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1920 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути ОСОБА_2 та Нагуєвицької сільської ради на користь держави по 960 грн судового збору з кожного.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2020 року.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Шеремета Н. О.
Цяцяк Р. П.