Справа № 444/4040/18 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б.
Провадження № 22-ц/811/4037/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:16
27 жовтня 2020 року м.Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Ніткевича А.В., Шеремети Н.О.,
секретаря - Юзефович Ю.І.,
з участю: позивача ОСОБА_1 ,
її представника - адвоката Когут Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення і усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області від 09.10.2014 року №44 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 »; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.10.2014 року, індексний номер: 28606660, видане ОСОБА_2 про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,15 га, кадастровий номер 4622755600:02:006:0024, та запис №7464403 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 28606721, про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку; усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою в АДРЕСА_2 , які чиняться ОСОБА_2 , шляхом знесення за власні кошти самовільно збудованої господарської будівлі на її ( ОСОБА_2 ) земельній ділянці.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона стала власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що є суміжним із будинковолодінням відповідача ОСОБА_2 , однак, не оформила у встановленому законом порядку права власності на земельну ділянку за вказаною адресою, на якій розташований успадкований нею будинок, але вважає, що при переході права власності на будинок вона має право на земельну ділянку, якою користувався її батько.
Зазначає, що рішенням Куликівської селищної ради №44 від 09.10.2014 року затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1500 га в АДРЕСА_2 , однак, у законному користуванні її батька ОСОБА_4 станом на 25.05.1955 року було 0,1200 га, оскільки надлишок площі земельної ділянки у його користуванні, який підлягав вилученню, становив 320 кв.м. (0,0320 га).
Крім того, оспорюване рішення ради прийняте з порушенням вимог частини сьомої статті 118 ЗК України, оскільки рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Куликівською селищною радою не приймалось і межі земельної ділянки відповідачки з нею (позивачем), як із суміжним землекористувачем, не погоджувались.
Також зазначає, що межа земельної ділянки відповідачки визначена з порушенням ДБН, оскільки проходить по стіні належної їй (позивачеві) будівлі сараю, а самочинно збудована відповідачкою літня кухня знаходиться на відстані менше одного метра від вказаної господарської будівлі позивачки.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що на момент прийняття 09.10.2014 року Куликівською селищною радою рішення №44, яким передано ОСОБА_2 земельну ділянку у власність, в законному користуванні відповідачки знаходилось 1200 кв.м., які могли бути передані їй у власність в процесі приватизації в порядку встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, а інша частина земельної ділянки, площею 320 кв.м., яка безпосередньо межує з її (апелянта) земельною ділянкою і яка була вилучена у батька відповідачки, як надлишки, могла бути передана у власність відповідачки лише в порядку відведення ( ч.ч. 6, 7, 8, 9 ст. 118 ЗК України) з урахуванням прав та інтересів суміжних землекористувачів, чого суд не врахував, безпідставно дійшовши висновку про законність оспорюваного рішення ради.
Також зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що межа земельної ділянки відповідачки визначена з порушенням ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», оскільки не дотримана відстань до будівлі сараю, яка знаходиться на земельній ділянці позивачки.
Апелянт вважає, що суд не дав належної правової оцінки доказам у справі, що призвело до помилкових висновків по суті вирішення спору.
Крім того, звертає увагу, що відповідачкою самочинно побудовано літню кухню, яка знаходиться, власне, на спірній частині земельної ділянки, площею 320 кв.м., яка була вилучена у батька відповідачки, як надлишки, а відтак, на частині земельної ділянки, право користування якою не можна вважати законним.
Безпідставним вважає висновок суду про те, що на її (апелянта) земельній ділянці зведено господарську будівлю, частина якої прибудована до основної господарської будівлі і крайня її стіна знаходиться на межі земельних ділянок, оскільки дана господарська будівля не добудовувалась, а зводилась ще у 50-60-х роках і межа між земельними ділянками не проходила в безпосередній близькості від цієї будівлі.
В судове засідання апеляційного суду відповідачі не з'явились, подали заяви про розгляд справи у їхній відсутності.
Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_2 , який вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.03.2016 року, виданого державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Галань О.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №318 (а.с.8-10 т.1).
Право власності на земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок, не оформлено.
Площа земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні батька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , становила 959,6 кв.м. (а.с.112, 115, 156 т.1).
Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжного з позивачем житлового будинку та господарських будівель, які знаходяться в АДРЕСА_2 , який вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Жовківською державною нотаріальною конторою 26.11.2007 року (а.с.86 т.1).
До цього, власником будинку був батько відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Площа земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні батька відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , становила 1520 кв.м. (а.с.16, 113, 157 т.1).
Так, зокрема, у висновку про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою (а.с.113 т.1) зазначено, що площа земельної ділянки, згідно норм чинного на той час законодавства, яка підлягала реєстрації за землекористувачем, становила 1200 кв.м., а виявлені надлишки площею 320 кв.м., які підлягали вилученню, було залишено у тимчасове користування ОСОБА_4 .
З того часу, межі земельної ділянки площею 1520 кв.м., яка знаходилась у фактичному користуванні батька відповідачки, не змінювались, що також підтверджено актом депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин будівництва, екології Куликівської селищної ради від 10.10.2016 року (а.с.18 т.1).
Незмінність меж та площі земельної ділянки відповідачки підтверджується, в тому числі, й наданими самою позивачкою доказами (а.с.144 т.1).
Оспорюваним рішенням Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області №44 від 09.10.2014 року затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 4622755600:02:006:0024, ОСОБА_2 та безоплатно передано їй у власність вказану земельну ділянку (а.с.13-14 т.1).
На підставі цього рішення, відповідачці ОСОБА_2 25.10.2014 року видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,1500 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що спірна земельна ділянка, площею 0,1500 га (1500 кв.м.), була надана відповідачці ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки, якою користувався батько позивачки та сама позивачка після смерті батька.
Отже, в колегії суддів немає правових підстав для висновку про те, що оспорюваним рішенням Куликівської селищної ради №44 від 09.10.2014 року порушені права позивача ОСОБА_1 , як суміжного землекористувача, а тому в цій частині спору доводи апелянта є безпідставними.
Правильним є й висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про знесення самочинно збудованої відповідачкою ОСОБА_2 господарської будівлі, оскільки, насамперед, така вимога позивачки пов'язувалась із оспорюванням права відповідачки на земельну ділянку, площею 320 кв.м., на якій, власне, і знаходиться спірна господарська будівля (а.с.14, 80, 83, 88, 89 т.1).
Також необхідно зазначити, що як і відповідач ОСОБА_2 , так і позивач ОСОБА_1 мають на своїх земельних ділянках господарські будівлі, які розміщені впритул до межі, що розділяє їхні земельні ділянки (а.с.117-119 т.1), однак, на первинному схематичному плані забудови кварталу АДРЕСА_3 (а.с.114-115,155 т.1) такі будівлі відсутні, в тому числі й будівля сараю та/або добудова до сараю, на яку посилається позивач в обгрунтування своїх вимог щодо необхідності знесення господарської будівлі відповідачки, відтак, доводи позивача в цій частині є також безпідставними.
Таким чином, в колегії суддів немає правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, і немає підстав для висновків про допущення судом порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для зміни чи скасування рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 06 листопада 2020 року.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Ніткевич А.В.
Шеремета Н.О.