Справа № 453/378/20 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.
Провадження № 22-ц/811/2219/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 53
05 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
за участі секретаря: Фейір К.О.
з участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду Львівської області від 11 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 10.02.2020 року відповідач, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п. п. 2.3 (б), 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме: не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 , який йому належить на праві власності. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вказував, що Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 10.02.2020 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Також покликався на ту обставину, що оскільки відповідач з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди по даний час не відшкодував матеріальну шкоду, розмір якої складає різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, то він змушений звернутися в суд за захистом своїх прав з даною позовною заявою.
Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 134 500 грн. та судові витрати.
Рішенням Сихівського районного суду Львівської області від 11 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 , матеріальну шкоду в розмірі 134 500 (сто тридцять чотири тисячі п'ятсот) грн. та судові витрати, а саме: 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. за проведення оцінки транспортного засобу, 3 700 (три тисячі сімсот) грн. за послуги з евакуації транспортного засобу та 1 345 (одна тисяча триста сорок п'ять) грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що при дослідженні матеріальної шкоди, яка завдана позивачу експерт не забезпечив прозорості експертного дослідження , тому твердження ОСОБА_1 в частині встановлення розміру моральної шкоди вважає не доведеними належними та допустимими доказами.
Також, на думку скаржника, позивачем не доведене необхідність транспортування його автомобіля евакуатором до м.Львова.
Просить рішення Сихівського районного суду Львівської області від 11 червня 2020 року скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п. п. 2.3 (б), 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме: не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 10.02.2020 року у справі № 453/55/20, провадження № 3/453/72/20, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Постанова судді набрала законної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак постановою Сколівського районного суду Львівської області від 10.02.2020 року у справі № 453/55/20 вина ОСОБА_2 у згаданій вище дорожньо-транспортній пригоді доведена.
Як встановлено судом, позивач застрахував свою цивільно-правову відповідальність водія, який на законних підставах керує автомобілем марки «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 , у АТ «СК «Аркс» та повідомив таку про вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.01.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків відносяться витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов'язковим.
За змістом абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до заяви АТ «СК «Аркс», аварійним комісаром-оцінювачем ОСОБА_4 були складені протоколи огляду транспортного засобу - автомобіля марки «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 від 13.01.2020 року; №1.102.20.0000100 від 21.01.2020 року та №411/20 від 04.03.2020 року, в яких відображені технічні пошкодження зазначеного автомобіля.
На підставі зазначених протоколів, договору та заяви позивача, суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «АК «Експерт Сервіс» було складено звіт №411/20 про оцінку автомобіля марки «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 .
З даного звіту вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 293 264 грн. 51 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, завданого власнику автомобіля марки «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , складає 293 264 грн. 51 коп., а ринкова вартість автомобіля марки «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 784 949 грн. 53 коп.
Згідно калькуляції №1.102.20.0 від 05.03.2020 року, вартість ремонту автомобіля марки «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 з НОМЕР_5 , становить 293 264 грн. 51 коп.
Судом встановлено, що позивачем було здійснено перерахунок коштів на рахунок ТОВ «ВелетАвто» за ремонт автомобіля марки «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 , який йому належить на праві власності, в сумі 264 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 30.01.2020 року та дублікатом квитанції № 0.0.1629930955.1 від 25.02.2020 року.
24.02.2020 року АТ «СК «Аркс», в якому застрахована цивільно-правова відповідальність водія, який на законних підставах керує автомобілем марки «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 , була відшкодована позивачу шкода, яка завдана дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 130 000 грн., що підтверджується випискою по картці і додатковими картами договору за період 24.02.2020-25.02.2020, виданою АТ КБ «ПриватБанк».
Різниця між фактичним розміром шкоди, тобто вартістю відновлювального ремонту (264 500 грн.) і страховою виплатою (130 000 грн.) становить 134 500 грн., яка залишається не відшкодованою.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За вказаних обставин, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно безпідставності включення до шкоди, яка підлягає до відшкодування, вартості послуг евакуатора. Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб позивача отримав пошкодження світлових приладів (фар та габаритних вогнів), тому він не міг доставити його до м. Львів своїм ходом. Тим більше, що вказані події відбувалися у зимовий час, коли використання освітлювальних приладів є обов'язковим цілодобово.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачу не відшкодована матеріальна шкода у розмірі 134 500 грн. суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушені, а відтак позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди із винуватця ДТП є обґрунтованими, доведеними належними доказами, а відповідачем, в свою чергу, не спростовані.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду Львівської області від 11 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 16 листопада 2020 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.