Справа № 461/1303/19 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/811/1071/20 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Категорія справи:80
04 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. та Мельничук О.Я.,
за участю секретаря Сеньків Х.І.,
адвоката Оприска М.В. - представника позивача ОСОБА_1 ,
адвоката Коротуна О.М. - представника АТ «Українська залізниця»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 лютого 2020 року,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в сумі 1 869 812 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 26 квітня 2017 року позивача було призначено на посаду директора регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» і 08 червня 2017 року з ним було укладено трудовий договір на строк з 27.04.2017 року по 24.04.2020 року. Наказом відповідача від 09.01.2018 року та від 25.01.2018 року позивача було звільнено з посади директора регіональної філії «Львівська залізниця» за п. 1 ст. 41 КЗпП України. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27.04.2018 року (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22.01.2019 року) було визнано незаконними та скасовано накази відповідача від 09.01.2018 року та від 25.01.2018 року і поновлено позивача на посаді директора РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Допущено негайне виконання рішення про поновлення на роботі та про виплату компенсації за час вимушеного прогулу за один місяць. Однак, незважаючи на рішення суду про негайне поновлення позивача на роботі таке поновлення фактично було виконане лише 08.02.2019 року - наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 08.02.2019 року, з яким позивач був ознайомлений лише 15.02.2019 року. Враховуючи наведене, позивач, у порядку статті 236 КЗпП України, просив стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 28 квітня 2018 року по 07 лютого 2019 року (до видачі наказу про поновлення на роботі) в розмірі 1 869 812 гривень (том 1, а.с. 1-3).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 515 806 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат (том 2, а.с. 21-25).
Дане рішення оскаржив відповідач - АТ «Українська залізниця».
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Звертає увагу на те, що до позовної заяви не було долучено документів, які б підтверджували сплату позивачем судового збору за подачу позовної заяви.
Вважає, що у відповідності до статті 233 КЗпП України строк для пред'явлення ОСОБА_1 вимог на підставі статті 236 КЗпП України сплив ще 27.07.2018 року, оскільки «Позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав з дати прийняття Галицьким районним судом м. Львова рішення від 27.04.2018 року» у справі про поновлення його на роботі, однак «Позивач не ставив перед судом питання про поновлення пропущеного строку».
Стверджує, що « ОСОБА_1 з 27.04.2018 по 25.01.2019 не звертався до АТ «Укрзалізниця» із питанням щодо свого поновлення на роботі» і був поновлений на роботі «за першим зверненням Позивача та вчиненням ним дій, передбачених ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважає помилковими висновки суду щодо кількості робочих днів за період з 28.04.2018 року по 07.02.2019 року, оскільки таких було 195, а не 200, як встановлено в оскаржуваному рішенні (том 2, 27-36).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 4 частини 1 статті 430 ЦПК України встановлено, що рішення у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника допускається до негайного виконання.
Виходячи зі змісту ст.ст. 24, 31, ч. 5 ст. 235 КЗпП України, ст.ст. 63, 65 Закону України „Про виконавче провадження” та ст. 430 ч. 1 п. 4 ЦПК України, негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі та фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.
Оскільки поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, то правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади); здійснення оплати всього часу вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням; поновлення неприривного стажу роботи тощо.
При цьому законодавець видання наказу про поновлення на роботі не ставить у залежність від будь-яких дій незаконно звільненого працівника.
Достовірно знаючи про те, що рішенням Галицького районного суду міста Львова 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на посаді директора регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з 25.01.2018 року і дане рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання (том 1, а.с. 17-24), відповідач в порушення вищенаведених положень законодавства наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі видав лише 08 лютого 2019 року (том 1, а.с. 4).
А вже 22 лютого 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом - про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Відтак, оскільки вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, то вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.
За наведених обставин доводи апеляційної скарги стосовно строків звернення позивача до суду з даним позовом до уваги прийматися не можуть.
В той же час, стороною позивача не було подано до суду заперечень (спростувань тощо) на доводи апелянта про те, що за період з 28.04.2018 року по 07.02.2019 року було 195 робочих днів, а не 200, як встановлено в оскаржуваному рішенні.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, який підлягає до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 , слід зменшити з 515 806 грн. до 502 910 грн. 85 коп. (195 робочих днів х 2 579 грн. 03 коп. (розмір середньоденного заробітку).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 лютого 2020 рокузмінити, зменшивши розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, який підлягає до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 з 515 806 грн. до 502 910 (п'ятсот дві тисячі дев'ятсот десять) грн. 85 коп.
В решті рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 13 листопада 2020 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Мельничук О.Я.