Дата документу 28.10.2020 Справа № 327/32/18
ЄУ № 327/32/18 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. № 11-кп/807/1487/20 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянула 28 жовтня2020 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 липня 2020 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України на підставі ч.1 ст.49, ст. 106 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Встановлені ухвалою суду першої інстанції обставини:
ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 23 червня 2014 року приблизно о 23 годині 40 хвилин, знаходячись на території центрального парку, розташованого по вулиці Центральній (Леніна) смт.Розівка Розівського району Запорізької області, неповнолітній ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до неповнолітнього ОСОБА_9 , діючи умисно, наніс йому декілька ударів кулаками по обличчю, голові, тулубу, спричинивши потерпілому, згідно висновку експерта № 384-д від 07.10.2014 року, тілесні ушкодження у вигляді: перелому вінцевого відростка нижньої щелепи справа, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечним для життя, але таке, що потягло за собою тривалий розлад здоров"я, строком більше 3-х тижнів (понад 21 день); перелому носових кісток та перелому носової перегородки, які в сукупності кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров"я; синця на підборідді, синця на слизовій оболонці губи праворуч, синця та садна, ділянка пігментації на голові, крововилив в білкову оболонку правого ока, які кваліфікуються як легке тілесне ушкодження.
До закінчення судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_8 звернувся з письмовим клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, та закриття кримінального провадження за п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 липня 2020 року:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 задоволено.
Обвинуваченого ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України на підставі ч.1 ст.49, ст.106 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080270000439 за обвинуваченням ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України закрито на підставі п.1.ч.2 ст.284 КПК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 - залишено без розгляду.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційних скарг
В апеляційній скарзі представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи висновки суду про закінчення строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, не погоджується з оскаржуваною ухвалою в частині залишення цивільного позову без розгляду.
В обґрунтування своїх доводів зазначає про недотримання судом вимог ч.3 ст. 129 КПК України, оскільки вважає, що наявність в кримінальному провадженні цивільного позову передбачає проведення судового провадження в повному обсязі, з ухваленням обвинувального вироку, призначенням покарання та на підставі ч.5 ст. 74, ст. 49 КК України звільненням від покарання.
Просить ухвалу суду скасувати, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В запереченнях на апеляційну скаргу сторона захисту вказує про необґрунтованість апеляційних вимог потерпілої сторони, просить ухвалу суду залишити без змін.
Позиції учасників судового провадження.
Представник потерпілого підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, додатково вказавши про невизнання обвинуваченим провини, необхідність ухвалення вироку та звільнення ОСОБА_10 від покарання.
Прокурор у судовому засіданні апеляційну скаргу не підтримав, вказав про виявлене обвинуваченим бажання на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення у межах апеляційної скарги.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.
Дане кримінальне правопорушення за своєю класифікацією, визначеною ст. 12 КК України в редакції Закону № 2617-VIII, з урахуванням положень ст. 5 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо у разі вчинення нею нетяжкого злочину, минуло п'ять років.
На момент розгляду місцевим судом кримінального провадження відносно ОСОБА_8 закінчився передбачений законом строк давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності за інкримінований злочин.
Зважаючи на це ОСОБА_8 звернувся до суду у письмовому вигляді із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (а.с.240), яке в судовому засіданні підтримав та надав свою згоду на звільнення, вказавши про розуміння наслідків такого клопотання та нереабілітуючих підстав.
Заявлене клопотання на підставі вимог ч. 4 ст. 286 КПК України було предметом невідкладного розгляду суду першої інстанції.Наведена норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
При цьому, слід відмітити, що за змістом апеляційної скарги апелянт не оспорює закінчення строків притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності.
Одночасно судова колегія зауважує, що суд першої інстанції приділив увагу заявленим у судовому засіданні представником потерпілого доводам стосовно переривання строку давності через оголошення обвинуваченого на досудовому розслідуванні у розшук, аргументуючи власний висновок з цього питання, прийшов до переконання про відсутність обставин на підтвердження факту ухилення ОСОБА_8 від слідства.
Звертаючись до змісту апеляційної скарги за вимогами ч.1 ст. 404 КПК України, зазначений висновок місцевого суду апелянтом також не оспорюється.
Відхиляючи доводи представника потерпілого з приводу невизнання обвинуваченим провини, необхідності ухвалення вироку та звільнення від призначеного покарання, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Положеннями ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Аналіз статей 284 - 288 КПК України обумовлює висновок, що підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність саме цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
При цьому, визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним, законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов'язком обвинуваченого, а отже невизнання провини у вчиненні інкірімінованого кримінального правопорушення, за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності, не може бути перешкодою в реалізації обвинуваченою особою свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.
Передбачений законом інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
При цьому, апеляційна інстанція зауважує, що підставою для ухвалення вироку зі звільненням обвинуваченого від покарання з підстав ст. 49 КК України може мати місце лише у випадку заперечення обвинуваченого щодо його звільнення від кримінальної відповідальності, що виходить з положень ч.8 ст. 284 КПК України.
Отже, дотримуючись вимог, передбачених ст.ст. 284, 286 КПК України, суд першої інстанції розглянув відповідне клопотання ОСОБА_8 , обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
При цьому, суд відповідно до ст. 372 КПК України, зазначив в ухвалі правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкримінувалося ОСОБА_8 ; суть питання, що вирішується ухвалою; встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні свого рішення.
Зокрема, суд зазначив подію, за якою ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, судом не встановлено обставин, які свідчать про зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України, наведена позиція сторони захисту і, зокрема самого обвинуваченого на підтримку заявленого клопотання. Тобто, суд установив усі обставини, необхідні для вирішення вказаного питання.
Саме така правозастосовна практика міститься в Постановах Верховного Суду, зокрема у справі №345/2618/16-к від 19 листопада 2019 року; у справі №730/67/16-к від 26 березня 2020 року.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність залишення районним судом без розгляду цивільного позову, слід визнати необґрунтованими.
За вимогами ч.1 ст. 129 КПК України розв'язання цивільного позову по суті заявлених вимог можливе у випадку ухвалення обвинувального вироку, ухвалення рішення про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі суперечить вказаним нормам закону.
Враховуючи системний аналіз норм кримінального процесуального закону, цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження, як на досудовому розслідування, так і в суді.
В той же час, за змістом ч.7 ст. 128 КПК України залишення позову без розгляду не перешкоджає його пред'явленню в порядку цивільного судочинства, що і було роз'яснено місцевим судом в оскаржуваному рішенні.
У зв'язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції являється законною та обґрунтованою, а отже скасуванню не підлягає.
Крім того, вимоги представника потерпілого про призначення нового розгляду провадження в суді першої інстанції не базуються на передбачених статтями 412, 415 КПК України виключних підставах для такого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 липня 2020 року відносно ОСОБА_8 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України на підставі ч.1 ст. 49, ст. 106 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня оголошення ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4