Справа № 757/20504/17-ц
Провадження № 22-ц/801/2081/2020
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Денишенко Т. О.
16 листопада 2020 рокуСправа № 757/20504/17-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Фонду державного майна України, ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, за апеляційною скаргою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Вельгана Василя Васильовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року про повернення заяви з питання роз'яснення рішення,
Ухвалою апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційна скарга державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельгана В. В. на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року про повернення заяви з питання роз'яснення рішення залишалася без руху з наданням скаржнику передбаченого законом строку для усунення недоліку скарги, а саме сплати в дохід держави судового збору в сумі 2102,00 гривень.
16 листопада 2020 року в апеляційний суд надійшла заява начальника відділу Центрального ВДВС у м. Черкаси ЦМРУ Міністерства юстиції ( м. Київ ) В. Горох про усунення недоліку апеляційної скарги, сплату судового збору і направлення суду оригіналу відповідного платіжного доручення. Як наслідок слід констатувати, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подана з додержанням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України.
Скаржник в апеляційній скарзі виклав клопотання про зупинення на час розгляду скарги виконання виконавчого провадження № 55889440 з огляду на те, що на даний час законодавчо не закріплена можливість зупинення виконавчого провадження на час звернення до суду за роз'ясненням рішення.
Розглянувши клопотання про зупинення виконання виконавчого провадження № 55889440, суддя апеляційного суду дійшла висновку про необхідність відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема, те, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Таким чином порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір вирішений по суті.
Згідно вимог статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення ( наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року ).
У рішенні у справі «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з приводу цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави, ратифікуючи Конвенцію, зобов'язалися поважати. Отже для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». У справі «Войтенко проти України» суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок ( рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ).
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом ( Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/ 2019 ). Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Закон України «Про виконавче провадження» у статтях 1, 5, 18 визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів ( посадових осіб ) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб ), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби ( державних виконавців ) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового вико-нання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Беручи до уваги, що чинне цивільне процесуальне законодавство не передбачає можливості зупинення виконання виконавчого провадження через звернення до суду з клопотанням про роз'яснення судового рішення, що набрало законної сили ( про що вказано безпосередньо в апеляційній скарзі ) і звернуте до примусового виконання, а частина четверта статті 359 ЦПК України визначає лише можливість у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупинити дію оскаржуваного рішення, апеляційний суд не знаходить законних підстав для задоволення порушеного клопотання.
У даній справі належить відкрити апеляційне провадження, надати її учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 354, 356, 359 ЦПК України, апеляційний суд -
Клопотання державного виконавця Центрального відділу державної виконав-чої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерст-ва юстиції ( м. Київ ) Вельгана Василя Васильовича про зупинення на час розгляду його апеляційної скарги на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької об-ласті від 29 вересня 2020 року виконання виконавчого провадження № 55889440 залишити без задоволення.
Відкрити апеляційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Фонду державного майна України, ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, за апеляційною скаргою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Вельгана Василя Васильовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року про повернення заяви з питання роз'яснення рішення.
Надіслати позивачці ОСОБА_1 , відповідачу Публічному акціонерному товариству «Черкасиобленерго», третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Фонду державного майна України, ОСОБА_2 копію апеляційної скарги ОСОБА_3 та роз'яснити їм право подати на неї відзиви, що за формою і змістом мають відповідати вимогам статті 360 ЦПК України, з наданням доказів надсилання чи/або надання копії відзиву з доданими до нього документами скаржнику у п'ятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Денишенко