Справа № 127/2-425/10
Провадження № 22-ц/801/1945/2020
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Матківська М. В.
11 листопада 2020 рокуСправа № 127/2-425/10м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.
Секретар: Кузьменко Б. І.
За участю: представника заявника - адвоката Дмитрійчук А. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Турського Олександра Віталійовича щодо проведення оцінки майна і про визнання протиправною оцінки нерухомого майна
Ухвалу постановила суддя Іщук Т. П.
Ухвалу постановлено о 09.34 год. в м. Вінниці
Повний текст ухвали складено 14 вересня 2020 року,
встановив:
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії приватного виконавця Турського О. В. щодо проведення оцінки майна і про визнання протиправною оцінки нерухомого майна, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 травня 2010 року Староміським районним судом м. Вінниці виданий виконавчий лист № 2-425/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 110-ф/06 від 15 червня 2006 року в розмірі 513 614,61 доларів США, що станом на день ухвалення рішення еквівалентно 4 085290,61 грн. і 160,89 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. і 120 грн. витрат на ІТЗ. Виконавчий лист неодноразово пред'являвся стягувачем до виконання і в черговий раз 05 березня 2019 року був пред'явлений до виконання приватному виконавцю ОСОБА_2 , який в цей же день - 05 березня 2019 року, виніс постанову ВП № 58548630 про відкриття виконавчого провадження.
02 червня 2020 року приватний виконавець Турський О. В. провів опис і наклав арешт на майно, що належить на праві спільної сумісної власності на підставі рішення Третейського суду м. Вінниці від 16 вересня 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , яке не виділено в натурі кожному із власників, а саме: нежитлові приміщення 11/200 часток майнового комплексу, що розташований у АДРЕСА_1 , які складають 11/100 часток майнового комплексу літ. «Б» - з № 1- по № 28 загальною площею 415,7 кв. м.
З метою визначення ринкової вартості арештованого майна призначено у виконавчому провадженні незалежного оцінювача ОСОБА_4
08 липня 2020 року на адресу заявника надійшло повідомлення № 3758 від 01 липня 2020 року щодо направлення йому для відома копії звіту № 32/20 від 24 червня 2020 року про незалежну оцінку належного боржнику майна, складеного незалежним оцінювачем ОСОБА_4 .
Згідно цього звіту вартість нерухомого майна склала 217 306,50 грн.
Заявник вважає, що оцінка належного йому нерухомого майна була здійснена з порушенням чинного законодавства, є неякісною, не відповідає дійсній ринковій вартості нерухомого майна, порівнюючи з аналогами та не може використовуватися як початкова ціна нерухомого майна для проведення примусової реалізації.
Зокрема, приватний виконавець з метою примусової реалізації нерухомого майна, маючи інформацію, що це майно належить боржнику на праві спільної сумісної власності і не виділено в натурі, не здійснив дій, необхідних для визначення частки боржника у такому майні.
Звіт № 32/20 складений незалежним оцінювачем ОСОБА_4 з порушенням вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Так, незважаючи на приписи п. 36 Національного стандарту № 1 щодо доцільності застосування декількох методологічних підходів, оцінщик безпідставно надав перевагу лише одному методичному підходу, а саме порівняльному та не здійснив обґрунтування у звіті недоцільності застосування дохідного та витратного методів. Згідно частини 2 п. 37 Національного стандарту № 1 обґрунтування повинно базуватися на повній відсутності чи недостовірності необхідних для цього вихідних даних про об'єкт оцінки та іншої інформації. Проте, експерт не зазначив чому ним не було застосовано дохідний та витратний методи.
В звіті № 32/20 значно занижена вартість оцінюваного майна. При виборі аналогів для порівняння оцінювач безпідставно обрала непорівнювані об'єкти. Нерухоме майно, яке оцінювалось, знаходиться в іншому районі і має інші технічні характеристики. Те, що в звіті № 32/20 вартість майна значно занижена, підтверджується попереднім звітом про оцінку 11/100 часток майнового комплексу, який складався для проведення його примусової реалізації у виконавчому провадженні № 27775296, оскільки відповідно до нього ринкова вартість майна станом на 09 лютого 2018 року становила 1 122 876,00 грн.
Також в порушення Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 оцінщик не здійснив ознайомлення з об'єктом.
Оскільки суб'єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об'єкту оцінки, що могло вплинути на визначення ринкової вартості майна, тому наявні підстави для визнання незаконними дій приватного виконавця по проведенню оцінки майна та щодо визнання протиправною оцінки майна згідно звіту про незалежну оцінку.
У зв'язку з цим заявник просив зупинити передачу на реалізацію належного на праві власності йому нерухомого майна та визнати незаконним дії приватного виконавця Турського О. В. по проведенню оцінки майна - 11/200 часток майнового комплексу по АДРЕСА_1 і визнати протиправною оцінку нерухомого майна згідно із звітом № 32/20 від 24 червня 2020 року про незалежну оцінку ринкової вартості (початкової ціни продажу при примусовій реалізації) 11/200 часток майнового комплексу по АДРЕСА_1 , власником яких є заявник.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Турського О. В. щодо проведення оцінки майна, визнання протиправною оцінки нерухомого майна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити його скаргу.
Зазначив, що ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального права; при розгляді справи суд неповно з'ясував обставини справи та зробив висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не прийнято до уваги пояснення представника заявника, що в оскаржуваному звіті про оцінку майна № 32/20 невірно зазначено площу оцінюваного об'єкту, а також оцінщиком при оцінці майна не було встановлено ким із власників здійснювалось перепланування приміщень та чия площа при цьому змінилась, що без встановлення частки боржника не має змоги встановити дійсну вартість приміщень, належних боржнику. Оцінщик безпідставно надав перевагу лише одному методичному підходу, а саме - дохідному і не здійснив обґрунтування у звіті недоцільності застосування порівняльного та витратного методів. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що оскаржуваний звіт № 32/20 від 22 червня 2020 року в межах процедури виконавчого провадження, з огляду на розбіжності у визначенні орієнтованої вартості зазначеного майна і з метою недопущення реалізації описаного й арештованого майна за заниженою ціною, може завдати суттєвих збитків стягувачу і вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості, що порушить справедливу рівновагу, а заявник матиме особистий і надмірний тягар.
Також у порушення Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 оцінщик не здійснив ознайомлення з об'єктом. Судом не врахованого того, що приватний виконавець не оглядав приміщення разом із експертом ОСОБА_4 , не вчиняв дій щодо забезпечення доступу до приміщення та фото, які залучені до оскаржуваного звіту № 32/20 взяті у державній виконавчій службі, на яких відсутня дата фотознімків і наявність свідків чи власників приміщення. Незалежний оцінювач ОСОБА_4 не здійснювала огляд нежитлових приміщень щодо яких вона надала оскаржуваний звіт, а такий огляд міг вплинути на визначення ринкової вартості оцінюваного майна.
Приватний виконавець Турський О. В. не надіслав відзив на апеляційну скаргу заявника.
Стягувач ПАТ «Укргазбанк» у визначений судом термін - до 16 жовтня 2020 року, не надав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 359 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, в якій зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
В ухвалі Вінницького апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі від 05 жовтня 2020 року, учасникам справи роз'яснено право подати відзив на апеляційну скаргу в строк до 16 жовтня 2020 року (п'ятниця). Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, здавши його на пошту 19 жовтня 2020 року (понеділок), який не приймається судом, оскільки поданий з пропуском встановленого судом строку.
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали.
В судовому засіданні представник заявника підтримала апеляційну скаргу і просить її задовольнити.
Приватний виконавець Турський О. В., представник стягувача та незалежний оцінювач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. При цьому представник стягувача - ПАТ АБ «Укргазбанк», надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги на дії приватного виконавця щодо проведення оцінки майна та визнання протиправною оцінки нерухомого майна, суд першої інстанції виходив із того, що приватний виконавець при проведенні оцінки майна дотримався вимог, визначених у статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», а заявник, який є боржником у виконавчому провадженні, не довів наявності порушень при оцінці принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур. Також суд в ухвалі зазначив про те, що у разі незгоди із результатами оцінки майна боржник сам вправі звернутися за рецензуванням звіту про оцінку майна, проте, із вимогами про рецензування звіту про оцінку майна у спосіб, визначений законом, він не звертався. При цьому суд в ухвалі вказав, що чинні положення Закону України «Про виконавче провадження" не зобов'язують виконавців проводити рецензування.
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним.
Судом встановлено, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В. перебуває виконавче провадження № 58548630 з примусового виконання виконавчого листа № 2-425/10, виданого 12 травня 2010 року Староміським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 513 614,61 доларів США.
02 червня 2020 року приватним виконавцем Турським О. В. винесена постанова про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано і накладено арешт на майно, яким є: нежитлові приміщення 11/200 часток майнового комплексу по АДРЕСА_2 , які складають 11/100 часток майнового комплексу літери Б - з № 10 по № 28 загальною площею 415,7 кв. м., що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках на підставі рішення Третейського суду м. Вінниці від 16 вересня 2004 року (а. с. 9-10).
Згідно рішення Третейського суду м. Вінниці, утвореного для вирішення конкретного спору, від 16 вересня 2004 року, визнано дійсним договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень (що складає 11/100 часток майнового комплексу), позначених на плані літерою - Б, які складаються з приміщень № 10 - 28 включно, загальною площею 444,0 кв. м., які розташовані в АДРЕСА_2 , укладений 10 вересня 2004 року між ТОВ (ЛТД) «Універсал-Гусь» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ; визнано в рівних частках за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за вказаним договором право власності на частину нежитлових приміщень (що складає 11/100 часток майнового комплексу), позначених на плані під літерою - Б, які складаються з приміщень № 10 - 28 включно, загальною площею 444,0 кв. м., які розташовані в АДРЕСА_2 (а. с. 51-52).
Реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать фізичним особам, виданим КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», засвідчує, що нежитлові приміщення 11/200 часток будинковолодіння, що розташовані у АДРЕСА_2 , зареєстровані за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі рішення Третейського суду м. Вінниці від 16 вересня 2004 року; записані в реєстрову книгу № 4 за реєстровим № 232; 11/100 часток будинковолодіння складається з нежитлових приміщень літерою «Б» з № 10 по № 28 загальною площею 444,0 кв. м. (а. с. 53).
Звіт про оцінку 11/200 частин нежитлових приміщень площею 222,00 кв. м. майнового комплексу літ. «Б», які складаються з приміщень № 10 - 28 загальною площею 444,00 кв. м., які є власністю ОСОБА_1 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , складений ТОВ «ВІТ-ОКС», свідчить про те, що ринкова вартість 11/200 частин нежитлових приміщень площею 222,00 кв. м. майнового комплексу літ. «Б», які складаються з приміщень № 10-28 загальною площею 444,00 кв. м., які є власністю ОСОБА_1 , станом на 19 липня 2020 року становить 1 157 266,00 грн. (а. с. 68-91).
Як вбачається зі змісту цього звіту оцінка зроблена порівняльним підходом, відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 та Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, Закону України «про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та інших нормативно-правових актів з оцінки майна (а. с. 69).
14 липня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дмитрійчук А. А. надіслала на адресу приватного виконавця Турського О. В. заперечення проти результатів звіту 32/20 та про рецензування звіту про незалежну оцінку належного боржнику майна, в якому просила призначити рецензування звіту № 32/20 від 24 червня 2020 року про незалежну оцінку належного боржнику майна, складеного незалежним оцінювачем ОСОБА_4 (а. с. 93).
КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» на запит приватного виконавця Турського О. В. надало відповідь за вихідним № 2496 від 25 травня 2020 року, якою повідомило про те, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 2644 на комплекс нежитлових будівель АДРЕСА_3 станом на 29 грудня 2012 року за ОСОБА_1 зареєстровано 11/200 частка комплексу нежитлових будівель на підставі рішення Третейського суду м. Вінниці від 16 вересня 2004 року. Також, станом на 11 червня 2008 року (дата останньої технічної інвентаризації) 11/100 часток комплексу нежитлових будівель складається з нежитлових приміщень літ. «Б», що складається із приміщень, починаючи з № 10 по № 34 загальною площею 415, 7 кв. м., в тому числі самочинно переплановані приміщення № 15, № 20, № 26, № 30, № 31, № 32, № 33. Загальна площа змінилася у зв'язку з внутрішнім переплануванням (а. с. 133).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турським О. В. 02 червня 2020 року призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_4 , яка має сертифікат, виданий Фондом державного майна України 24 листопада 2017 року за № 1139/17 (строк дії 24 листопада 2020 року), у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-425/10 від 12 травня 2010 року. Цією постановою зобов'язано суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_4 надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань визначення вартості майна, а саме: нежитлових приміщень 11/200 часток майнового комплексу, що розташований у АДРЕСА_2 . Нежитлові приміщення складають 11/100 часток майнового комплексу літери Б - з № 10 по № 28 загальною площею 415,7 кв. м. Попереджений суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові (а. с. 139).
Незалежний оцінювач ОСОБА_4 надала звіт № 32/20 від 24 червня 2020 року про незалежну оцінку ринкової вартості (початкову ціну продажу при примусовій реалізації) нежитлових приміщень, що складають 11/200 часток будинковолодіння, яке є 11/100 часткою будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1 ), власником яких є ОСОБА_1 . У висновку вказано, що у результаті проведених аналітично-розрахункових досліджень, оцінювач вважає, що ринкова вартість (початкова ціна продажу при примусовій реалізації) нежитлових приміщень площею 207,85 кв. м., що складають 11/200 часток будинковолодіння, яке є 11/100 часткою будинковолодіння та складається із нежитлових приміщень літери «Б» - з № 10 по № 28 загальною площею 415,7 кв. м., розташованого в АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , станом на дату оцінки 22 червня 2020 року, з врахуванням його фактичного технічного стану та без врахування податку на додану вартість (ПДВ) складає 217 306,50 грн. (а. с. 140-155).
Приватний виконавець Турський О. В. надіслав боржнику ОСОБА_1 і стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» 01 липня 2020 року за вихідним № 3758 копію даного звіту про незалежну оцінку належного боржнику нерухомого майна, для відому (а. с. 155 зворот).
25 липня 2020 року приватний виконавець Турський О. В. виніс постанову про зупинення вчинення виконавчий дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-425/10 від 12 травня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 110-Ф/06 від 15 червня 2006 року в розмірі 513 614,61 доларів США, що станом на день ухвалення рішення еквівалентно 4 085 290,61 грн. та в розмірі 160,89 грн., на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 22 липня 2020 року у справі № 127/2-425/10 (провадження 4-с/127/41/20) про зупинення реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_1 (а. с. 159).
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Заявник ОСОБА_1 , подавши скаргу на дії приватного виконавця, зазначив в ній, що ним оскаржується оцінка належного йому нерухомого майна, проведена незалежним оцінювачем ОСОБА_4 , яка за результатами оцінки надала звіт № 32/20 від 24 червня 2020 року про незалежну оцінку ринкової вартості (початкову ціну продажу при примусовій реалізації) належного йому нерухомого майна.
Свою незгоду із такою оцінкою він виклав таким чином:
- оцінка нерухомого майна була здійснена з порушенням чинного законодавства, є неякісною, не відповідає дійсній ринковій вартості нерухомого майна, порівнюючи з аналогами та не може використовуватися як початкова ціна нерухомого майна для проведення примусової реалізації;
- приватний виконавець з метою примусової реалізації нерухомого майна, маючи інформацію, що це майно належить боржнику на праві спільної сумісної власності і не виділено в натурі, не здійснив дій, необхідних для визначення частки боржника у такому майні;
- звіт № 32/20 складений незалежним оцінювачем ОСОБА_4 з порушенням вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». В порушення приписів п. 36 Національного стандарту № 1 щодо доцільності застосування декількох методологічних підходів, оцінщик безпідставно надав перевагу лише одному методичному підходу, а саме порівняльному та не здійснив обґрунтування у звіті недоцільності застосування дохідного та витратного методів. Згідно частини 2 п. 37 Національного стандарту № 1 обґрунтування повинно базуватися на повній відсутності чи недостовірності необхідних для цього вихідних даних про об'єкт оцінки та іншої інформації. Проте, експерт не зазначив чому ним не було застосовано дохідний та витратний методи;
- в звіті № 32/20 значно занижена вартість оцінюваного майна. При виборі аналогів для порівняння оцінювач безпідставно обрала непорівнювані об'єкти. Нерухоме майно, яке оцінювалось, знаходиться в іншому районі і має інші технічні характеристики. Те, що в звіті № 32/20 вартість майна значно занижена, підтверджується попереднім звітом про оцінку 11/100 часток майнового комплексу, який складався для проведення його примусової реалізації у виконавчому провадженні № 27775296, оскільки відповідно до нього ринкова вартість майна станом на 09 лютого 2018 року становила 1 122 876,00 грн.;
- в порушення Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 оцінщик не здійснив ознайомлення з об'єктом;
- суб'єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об'єкту оцінки, а це могло вплинути на визначення ринкової вартості майна (а. с. 1-6).
Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження (частина 1). У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна (частина 2). У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (частина 3). У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна (частина 4). Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (частина 5).
Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Матеріали справи свідчать про те, що спірне нерухоме майно належить боржнику ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності із визначеною у ньому часткою, належною ОСОБА_1 .
Так, рішенням Третейського суду м. Вінниці від 16 вересня 2004 року визнано в рівних частках за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на частину нежитлових приміщень (що складає 11/100 часток майнового комплексу), позначених на плані під літерою - Б, які складаються з приміщень № 10 - 28 включно, загальною площею 444,0 кв. м., які розташовані в АДРЕСА_2 (а. с. 51-52).
Згідно реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать фізичним особам, виданим КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», нежитлові приміщення 11/200 часток будинковолодіння, що розташовані у АДРЕСА_2 , зареєстровані за ОСОБА_1 на праві приватної власності (а. с. 53).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
За правилами статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог, викладених у пунктах 35, 36, 37, 38 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року, оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур (пункт 35); оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення (пункт 36); з метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки (пункт 37); для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний (пункт 38).
Отже, із визначених Національним стандартом № 1 основних методичних підходів: витратний, дохідний, порівняльний (п. 38) оцінювач може застосовувати кілька методичних підходів, як правило (п. 36), тобто застосування кількох методичних підходів є правом, а не обов'язком оцінювача.
Як вбачається зі змісту звіту № 32/20 від 24 червня 2020 року оцінювач ОСОБА_4 застосувала один основний методичний підхід - доходний, що вона мотивувала у тексті звіту, зокрема у розділах: «Підходи до оцінки вартості об'єкта нерухомого майна та обґрунтування причин їх вибору» та «Визначення ринкової вартості будинковолодіння та 11/200 часток за доходним підходом» на аркушах звіту 22-23 (а. с. 151-152).
У своїй скарзі заявник не навів мотивів невідповідності оскаржуваного звіту № 32/20 щодо обрання оцінювачем саме доходного підходу.
Абзац п'ятнадцятий пункту 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» дає чітке визначенні неякісної (недостовірної) оцінка - якою є оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування.
У пункті 62 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» визначено, що рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (далі - рецензенти).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Заявник, подавши таку скаргу на дії приватного виконавця Турського О. В. в обґрунтування своїх вимог не зазначив в ній та не надав як доказу письмового запиту до особи, яка має право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна та саму рецензію на оскаржуваний ним звіт.
Заявник ОСОБА_1 04 листопада 2020 року подав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких просив залучити до справи додаткові докази, а саме: рецензію за № 89-ЄЗ від 30 жовтня 2020 року на звіт № 32/20 від 24 червня 2020 року, яка виготовлена за його запитом від 21 жовтня 2020 року.
Колегією суддів відмовлено заявнику у долученні до матеріалів справи даних додаткових доказів з наступних підстав.
За правилами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджуючи докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заявник ОСОБА_1 подавши додатковий доказ - рецензію від 30 жовтня 2020 року на звіт № 32/20 від 24 червня 2020 року не надав доказів на підтвердження неможливості подання рецензії до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно пункту 50 Національного стандарту № 1 «Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об'єктом оцінки. У пункті 51 зазначено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки та послідуючі дії.
Зі змісту звіту № 32/20 від 24 червня 2020 року вбачається, що оцінювач ОСОБА_4 оглядала об'єкт нерухомості з метою проведення його оцінки, про що вона зазначила на аркуші звіту 10 (а. с. 144 зворот).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відповідність дій приватного виконавця Турського О. В. при проведенні оцінки нерухомого майна вимогам закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги в основному є ідентичними обставинам, якими заявник обґрунтовував вимоги своєї скарги, які були розглянуті судом першої інстанції в повному обсязі, що знайшло відображенні у судовому рішенні, яке перевірене судом апеляційної інстанції, що про наведено вище.
Твердження заявника в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не прийнято до уваги пояснення його представника, щодо невірного зазначення в оскаржуваному звіті про оцінку майна № 32/20 площі оцінюваного об'єкту, а також оцінщиком при оцінці майна не було встановлено ким із власників здійснювалось перепланування приміщень та чия площа при цьому змінилась, не свідчать про незаконність дій приватного виконавця Турського О. В., який з метою виконання рішення Староміського суду м. Вінниці, на підставі якого виданий виконавчий лист № 2-425/10 від 12 травня 2010 року, зробив 13 травня 2020 року запит до КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», у відповіді на який підприємство повідомило про те, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 2644 на комплекс нежитлових будівель АДРЕСА_3 станом на 29 грудня 2012 року за ОСОБА_1 зареєстровано 11/200 частка комплексу нежитлових будівель на підставі рішення Третейського суду м. Вінниці від 16 вересня 2004 року. Також, станом на 11 червня 2008 року (дата останньої технічної інвентаризації) 11/100 часток комплексу нежитлових будівель складається з нежитлових приміщень літ. «Б», що складається із приміщень, починаючи з № 10 по № 33 включно. Загальна площа змінилася у зв'язку з внутрішнім переплануванням (а. с. 133).
Реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать фізичним особам, виданим у 2004 році КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», засвідчено, що нежитлові приміщення 11/200 часток будинковолодіння, що розташовані у АДРЕСА_2 , зареєстровані за ОСОБА_1 на праві приватної власності; 11/100 часток будинковолодіння складається з нежитлових приміщень літерою «Б» з № 10 по № 28 загальною площею 444,0 кв. м. (а. с. 53).
З урахуванням перепланування загальна площа 11/100 часток нерухомого майна склала 415,7 кв. м., про що зазначила оцінювач в оскаржуваному звіті, в якому надала висновок про ринкову вартість нежитлових приміщень площею 207,85 кв. м. (тобто Ѕ від 415,7 кв. м.), що складають 11/200 часток будинковолодіння, яке є 11/100 часткою будинковолодіння.
Інші доводи скарги, у тому числі не проведення реєстрації звіту № 32/20 від 24 червня 2020 року в Єдиній базі звітів про оцінку, яка здійснює моніторинг звіту про оцінку на предмет відсутності порушень при його складанні, не заслуговують на увагу, оскільки не виконання такої вимоги не є визначеною законом підставою для визнання протиправною оцінки нерухомого майна. При цьому судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду вірно оцінено таке обґрунтування скарги ОСОБА_1 із зазначенням того, що в даному випадку відчуження майна відбуватиметься у межах виконавчого провадження при примусовому виконанні судового рішення шляхом реалізації майна на електронних торгах.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Турського О. В. щодо проведення оцінки майна і визнання протиправною оцінку нерухомого майна.
Також слід зазначити, що постановою Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк»; ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 липня 2020 року про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитрійчук А. А. про забезпечення скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Турського О. В. шляхом зупинення передачі на реалізацію майна - 11/200 часток майнового комплексу під літерою «Б» № 10-28 загальною площею 415,7 кв. м.. розташованого у АДРЕСА_1 (а. с. 117 зворот), скасовано і постановлено нову, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення скарги.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіВ. В. Сопрун
І. М. Стадник
Повний текст судового рішення складено 16 листопада 2020 року