Справа № 597/1471/20
Провадження № 2/597/336/2020
"13" листопада 2020 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: судді Шевчук В.М.
за участю секретаря судового засідання Николайчук З.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та третьої особи - приватного нотаріуса Заліщицького районного нотаріального округу Лучків Іванни Володимирівни про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання в порядку спадкування права власності на 1/2 частину земельної ділянки
19 жовтня 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та третьої особи - приватного нотаріуса Заліщицького районного нотаріального округу Лучків Іванни Володимирівни про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання в порядку спадкування права власності на 1/2 частину земельної ділянки, в якій представник позивача просить визначити частку померлої у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на майно його матері ОСОБА_5 .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,20 га, на якій розташоване будинковолодіння АДРЕСА_1 , але вищевказана земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності, без визначення частки у цьому майні. Іншим співвласником 1/2 частини будинковолодіння та земельної ділянки є він, позивач у справі. Однак, через відсутність визначення розміру часток кожного із співвласників, він не може оформити спадкових прав в нотаріальному порядку, а тому змушений звернутися до суду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять суд їх задоволити.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з'явилися, однак подали письмові заяви, в яких просять суд справу розглядати за їхньої відсутності, з позовними вимогами згідні та просять їх задоволити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Заліщицького районного нотаріального округу Лучків І.В., у підготовче судове засідання не з'явилася, однак подала заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності, з позовними вимогами згідна.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.10.2019 року, оскільки за життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений 11.09.2019 року секретарем виконкому Торськівської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі за № 121, згідно якого на випадок смерті земельну ділянку, площею 2,02 га, кадастровий номер 6122088300010010389 яка розташована на території Торськівської сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ії на підставі державного акту на право на земельну ділянку серії ЯА № 328170 заповіла ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Все інше своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.10.2014 року земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2 га, кадастровий номер 6122088300:02:001:0280, належить на праві спільної сумісної власності власникам: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на земельну ділянку, загальною площею 0,20 га, загальною вартістю 120720 гривень 00 копійок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.10.2014 року.
Статею 1218 ЦПК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Листом приватного нотаріуса Заліщицького районного нотаріального округу Лучків І.В. № 143/01-16 від 18.06.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки виявлено, що частки земельної ділянки не визначені.
Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 1 ст.86 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до положень ст.89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку; співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Згідно ч.4-5 ст.89 Земельного кодексу України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
У частині 1 статті 355 ЦК України наведено загальне визначення поняття права спільної власності, яке стосується тих випадків, коли майно належить на праві власності не одній, а кільком особам (суб'єктам права власності) одночасно. У такому разі між вказаними суб'єктами виникає спільна власність. Право спільної власності - це право двох чи більше осіб на один об'єкт (на одну річ або сукупність речей).
При цьому, відповідно до положень ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Головною ознакою сумісної власності як різновиду права спільної власності є факт відсутності існування в об'єкті власності ідеальних часток кожного із співвласників, які б давали можливість виявити обсяг їх прав за наявності бажання одержати конкретну частину у спільному майні та розпорядитися нею.
Разом з тим, відповідно до ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
При цьому, відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року визначено, що за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцеві учасники спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Судом не встановлено підстав для відхилення від рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності.
Крім того, статтею 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Оскільки, між померлою ОСОБА_5 та іншим співвласником зазначеної вище земельної ділянки - ОСОБА_1 не здійснювався поділ у будь-якій формі, передбаченій чинним законодавством, то при визначені ідеальних часток кожного із співвласників необхідно виходити із засад рівності. Тобто, кожному із співвласників належить по 1/2 частині земельної ділянки.
Отже, до складу спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 входить 1/2 частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), площею 0,20 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122088300:02:001:0280.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
В силу ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_5 , належить до спадкоємців за заповітом та на день смерті спадкодавиці був зареєстрованим та проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Торськівської сільської ради № 458 від 30.09.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, оренди, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно із ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна, як це передбачає ст.392 ЦК України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.
Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить із того, що дані правовідносини є спадковими, а позивач позбавлений права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, тому його право підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання відповідно до вимог положень п.1 ч. 2 ст.16 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, беручи до уваги визнання позову відповідачами, яке не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити його права та інтереси.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд вважає, що їх слід покласти на сторони в понесених ними розмірах.
Керуючись ст.ст.10, 11, 76, 141, 197, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.16, 328, 355, 368, 370, 372, 392, 1218, 1220, 1222, 1223, 1268 Цивільного кодексу України, ст.ст. 81, 86, 89, 125 Земельного кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та третьої особи - приватного нотаріуса Заліщицького районного нотаріального округу Лучків Іванни Володимирівни про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання в порядку спадкування права власності на 1/2 частину земельної ділянки - задовольнити повністю.
Визначити частку померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у розмірі 1/2 частини у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,20 га, з кадастровим номером 6122088300:02:001:0280, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер 27650623 від 03.10.2014 року, вартістю 60360 (шістдесят тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , жителем АДРЕСА_1 , право власності на спадкове майно: 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,20 га, вартістю 60360 (шістдесят тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.10.2014 року, кадастровий номер 6122088300:02:001:0280.
Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
В. М. Шевчук