16.11.2020 Справа № 490/6691/20
нп 1-кп/490/774/2020
Центральний районний суд м. Миколаєва
16 листопада 2020 року місто Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62020150000000800, відомості про яке внесено 05.08.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Флорешти, Республіка Молдова, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
-вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02.08.2019 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого, ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання , з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-
31.03.2016 громадянином ОСОБА_5 укладено з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України строком на три роки.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 від 31.03.2016 № 77 та № 21 - РС, ОСОБА_5 зараховано до списків змінного складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 31.03.2016, тобто з дня зарахування ОСОБА_5 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за контрактом та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби за контрактом.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 від 10.05.2016 № 53 - РС ОСОБА_5 призначено на посаду механіка - водія танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_3 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 13.05.2016 № 92, старшого матроса ОСОБА_5 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 , зараховано на всі види забезпечення у військовій частині НОМЕР_3 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 17.09.2018 № 171 - РС старшого матроса ОСОБА_5 призначено на посаду командира відділення - командира гранатомета 2 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.09.2019 № 216 старшого матроса ОСОБА_5 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , з 24.09.2018 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення, таким чином з того часу останній вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З моменту видання виконувачем обов'язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 на території України почав діяти особливий період, який тривав на момент вчинення кримінального правопорушення.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби старшому матросу ОСОБА_5 достеменно було відомо, і до часу самовільного залишення військової частини , останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, старший матрос ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем, старший матрос ОСОБА_5 був зобов'язаний дотримуватися вимог ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Про порядок проходження військової служби старшому матросу
ОСОБА_5 достеменно було відомо, і до часу самовільного залишення частини останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, старший матрос ОСОБА_5 обвинувачується в умисному військовому злочині проти встановленого порядку несення військової служби.
27.09.2018 о 14 год. 10 хв., старший матрос ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , яка дисклокується за адресою: АДРЕСА_2 , та незаконно перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно до військової частини.
17.09.2020 старший матрос ОСОБА_5 , добровільно з'явився до військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України та заявив про себе та вчинений ним злочин.
Умисні дії ОСОБА_5 , які виразилися у самовільному залишенні військової частини, без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив суду, що повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, оскільки він наприкінці вересня 2018 року самовільно залишив в/ч НОМЕР_2 та через особисті обставини перебував за місцем свого мешкання. Обвинувачений зазначив, шо має статус учасника бойових дій, завжди сумлінно проходив віськову службу, однак через особисті сімейні обставини залишив частину, про що дуже шкодує. Пояснив суду, що на теперішній час зробив для себе належні висновки, щиро покаявся у скоєному, а тому просив суд його суворо не карати.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_5 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і ОСОБА_5 винуватий у його вчиненні, так як він будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), самовільно залишив військову частину, без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до положень ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд, відповідно до положень ст. 65 враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінальногоправопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12ККУкраїни відноситьсядо категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який є на теперішній час судимим, має постійне місце мешкання, характеризується посередньо, має статус учасника бойових дій, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, а тому приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 4 (чотири) роки, звільнивши обвинуваченого від реального його відбуття на підставі вимог ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого іспитового строку 2 (два) роки він не вчинить іншого кримінального правопорушення, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Крім того, суд вважає необхідним, у зв'язку із звільненням ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, на підставі вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що покарання за вироком Арбузинського райнного суду Миколаївської області від 02.08.2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_5 у вигляді 3-х років позбавлення волі із іспитовим строком 2 роки - слід виконувати самостійно.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженню не заявлений.
Речові докази у справі відсутні.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370- 374, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок Арбузинського райнного суду Миколаївської області від 02.08.2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_5 - виконувати самостійно.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1